Постанова № 27749598, 21.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 листопада 2012 року 14 год. 05 хв. № 2а-13283/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест" та ОСОБА_1, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 вересня 2012 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (також далі за текстом - позивач, ПАТ "Банк Форум") до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (також далі за текстом - відповідач), треті особи: дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест" (також далі за текстом - третя особа-1, ДП "ФК "Інтербудінвест") та ОСОБА_1 (також далі за текстом - третя особа-2), про звільнення з-під арешту майна - нежилих приміщень з № 1 по № 37 (групи приміщень № 1а), № ІІ, ІІ-2а (в літ. А), загальною площею 646,30 кв.м., що становить 9/100 (від лабораторного корпусу, загальною площею 6971,60 кв.м.) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить третій особі-1 (також далі за текстом - нежилі приміщення), який накладено постановою відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 квітня 2012 року № 32334224, а також зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту з нежилих приміщень.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувану постанову відповідачем прийнято з порушенням чинного законодавства, в результаті чого порушено права позивача як іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 28 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник третьої особи-1 позов також підтримала та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у письмових поясненнях, наданих суду у судовому засіданні 22 жовтня 2012 року.

Представник третьої особи-2 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 22 жовтня 2012 року.

Представник відповідача у судові засідання 08 та 22 жовтня 2012 року, а також 13 листопада 2012 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло, у зв'язку з чим на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 13 листопада 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та третьою особою-1 31 січня 2008 року укладено кредитний договір № 0006/08/01-KL (також далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 1 якого, позивач надає третій особі-1 кредитні кошти у формі кредитної лінії для фінансування будівництва житлово-офісного комплексу з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 12120000,00 грн. Кредитні кошти надаються траншами. Перший транш надається у розмірі не більше ніж 10000000,00 грн. Кредитні кошти у розмірі 2120000,00 грн. надаються за умови виконання п.п. 3.3.10-3.3.14 кредитного договору та обов'язкового погодження з кредитним комітетом позивача. Кредитні кошти надаються строком до 20 січня 2009 року.

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 кредитного договору, забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є іпотека нежилого приміщення, що належить третій особі-1.

20 січня 2009 року сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 1 до нього (також далі за текстом - додаткова угода), якою п.п. 1.1 та 1.2 кредитного договору викладено у новій редакції, а саме "1.1 Позивач надає третій особі-1 кредитні кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 9902800,00 грн. 1.2 Кредитні кошти надаються строком до 20 лютого 2009 року".

Крім того, додатковою угодою третю особу-1 зобов'язано сплатити прострочену суму відсотків за кредитним договором за період з листопада по грудень 2008 року у розмірі 393190,89 грн. у строк до 29 січня 2009 року.

Відповідно до підпункту 2.1 п. 2 кредитного договору, 31 січня 2008 року між позивачем та третьою особою-1 укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитного договору та з додаткових угод до нього.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме нежилі приміщення.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник позивача та підтвердив представник третьої особи-1, станом на час звернення до суду з позовом заборгованість за кредитним договором у розмірі 14131912,75 грн. третьою особою-1 не погашено.

28 квітня 2012 року головним державним виконавцем відповідача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32334224 щодо стягнення з третьої особи-1 на користь третьої особи-2 боргу у розмірі 1396352,50 грн.

Крім того, 28 квітня 2012 року головним державним виконавцем відповідача прийнято постанову ВП № 32334224 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе майно третьої особи-1 (боржника у виконавчому провадженні ВП № 32334224) у межах суми стягнення.

Суд погоджується з доводами позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, направлені на зняття арешту з предмету іпотеки, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" (також далі за текстом - Закон), звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що державну реєстрацію іпотеки здійснено 01 лютого 2008 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру іпотек № 35291679, тобто до постановлення Святошинським районним судом міста Києва рішення від 21 липня 2011 року, на виконання якого вказаним судом видано виконавчий лист від 20 квітня 2012 року № 2-2773/11, на підставі якого (листа) відкрито виконавче провадження ВП № 32334224.

Викладене, за переконанням суду, свідчить про протиправність звернення відповідачем стягнення на майно третьої особи-1, що є предметом іпотеки, зареєстрованої у встановленому законом порядку до постановлення судом рішення про стягнення з третьої особи-1 коштів.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року у справі № 32/522 задоволено позов ПАТ "Банк Форум" до ДП "ФК "Інтербудінвест" та комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, надано ПАТ "Банк Форум" право на продаж від свого імені предмету іпотеки за договором іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 року у справі № 32/522 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року скасовано в частині. При цьому, право на продаж предмету іпотеки залишилось за ПАТ "Банк Форум".

Постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 32/522 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року залишено без змін.

З аналізу викладеного суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був повідомити позивача, як заставодержателя, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, у даному випадку третьої особи-2, який не є заставодержателем.

Стосовно вимоги позивача про звільнення з-під арешту майна - нежилих приміщень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Тобто, виходячи з викладених положень КАС України, звільнення з-під арешту нежилих приміщень до входить до повноважень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, звільнивши з-під арешту нежилі приміщення, суд вийде за межі своєї компетенції, що буде порушенням чинного законодавства та свідчитиме про протиправність оскаржуваного рішення у цій частині.

Аналогічна позиція викладена у п. 14 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08, зокрема: суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, що не належить до компетенції суду.

При цьому, зі змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 вбачається, що суд має можливість, у даному випадку, розглянути заявлену позивачем вимогу про звільнення з-під арешту нежилих приміщень як вимогу про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нежилих приміщень, виходячи при цьому не зі словесної форми формулювання вимоги, а з її змісту, якщо у ході судового розгляду справи з'ясовано, що така вимога спрямована на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Стосовно строків звернення позивача з позовом суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що про відкриття виконавчого провадження ВП № 32334224 та накладення арешту на майно третьої особи-1, у тому числі на предмет іпотеки, позивач дізнався 17 вересня 2012 року, а саме після отримання листа третьої особи-1 від 17 вересня 2012 року № 65/1.

Таким чином, звернувшись 24 вересня 2012 року до суду з позовом, позивач, за переконанням суду, не пропустив встановлений КАС України строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи: представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов; представник третьої особи-1 надав достатньо доказів на підтвердження правомірності заявлених позивачем вимог; представники відповідача та третьої особи-2 не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест" та ОСОБА_1, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест" та ОСОБА_1, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 квітня 2012 року у виконавчому провадженні ВП № 32334224, з нежилих приміщень з № 1 по № 37 (групи приміщень № 1а), № ІІ, ІІ-2а (в літ. А), загальною площею 646,30 кв.м., що становить 9/100 (від лабораторного корпусу, загальною площею 6971,60 кв.м.) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить дочірньому підприємству "Фінансова компанія "Інтербудінвест", у тому числі щодо внесення до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про зняття арешту із вказаних нежилих приміщень.

3. Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

4. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві у двадцятиденний строк із дня отримання копії постанови подати до суду звіт про виконання судового рішення, роз'яснивши, що за наслідками розгляду звіту про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин