Постанова № 27749597, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2012 року № 2а-15131/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил"

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002982250/32 від 03.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джил»звернулось до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0002982250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки від 12.10.2012 №4950/2205/33936792 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 є необґрунтованими, оскільки податковий кредит позивачем нараховано на підставі належним чином оформлених накладних, а відтак податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва державної податкової служби –заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Джил»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, за результатом якої складено акт від 12.10.2012 №4950/2205/33936792 (далі –акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов’язання за серпень 2011 року в сумі 6574,48 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 3584,46 грн., за грудень 2010 року на суму 200 000,0 грн., за липень 2011 року на суму 99 000,0 грн., травень 2011 року на суму 1605,66 грн., за квітень 2012 року на суму 1869,68 грн., з а червень 2012 року на суму 1045,0 грн. Також встановлено зменшення від’ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 3205,32 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0002982250/12763, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 391690,68 грн. (за основним платежем 313679,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78018,4 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході проведення перевірки за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді було виявлено розбіжності з даними контрагентів на загальну суму ПДВ 9420,17 грн., а саме не було надано до перевірки не було надано накладні від 19.07.2010 №190704 ТОВ «Фортексбуд»на суму ПДВ 3584,46 грн. (а.с. 67), від 28.12.2010 №21 від ТОВ «Градострой»на суму ПДВ 41666,67 грн., від 29.12.2010 №22 від ТОВ «Градострой», від 10.05.2011 №10/005 від ВАТ «Чернігівбуд», від 28.07.2011 №1 від ТОВ «Градострой»на суму ПДВ 99000,0 грн., про виявлені розбіжності було повідомлено позивача, проте позивачем не було вжито заходів щодо усунення розбіжностей з даними контрагентів.

Як повідомила представник відповідача в судовому засіданні контрагенти позивача не включили зазначені податкові накладні до реєстрів податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів (послуг) має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів що засвідчують факт сплати податку.

З аналізу викладеного вбачається, що платник податків, який не отримав податкову накладну, але оплатив товар (послуги) та отримав їх має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахунків документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), отже таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході перевірки встановлено, що від позивача у відповідних періодах не надходило скарг щодо неотримання ним від контрагентів податкових накладних, не надано позивачем доказів подання таких скарг і під час розгляду справи, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

Проте позивачем надано суду копії податкових накладних від 19.07.2010 №190704 ТОВ «Фортексбуд»на суму ПДВ 3584,46 грн. (а.с. 67), від 28.12.2010 №21 від ТОВ «Градострой»на суму ПДВ 41666,67 грн., від 29.12.2010 №22 від ТОВ «Градострой», від 10.05.2011 №10/005 від ВАТ «Чернігівбуд», від 28.07.2011 №1 від ТОВ «Градострой»на суму ПДВ 99000,0 грн. (а.с. 68-71).

Відповідно до п. 44. 6 ст. 44 податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не подає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, враховуючи, що позивачем не було надано до перевірки документи на підтвердження реальності спірних договорів, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості висновків оскаржуваного акту перевірки щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 3584,46 грн., за грудень 2010 року на суму 200 000,0 грн., за липень 2011 року на суму 99 000,0 грн., травень 2011 року на суму 1605,66 грн., за квітень 2012 року на суму 1869,68 грн., з а червень 2012 року на суму 1045,0 грн.

Також судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені на користь ТОВ «ХЛ Студіо».

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ “Джил” обґрунтовується відповідачем нікчемністю господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ХЛ Студіо»оскільки, що фактично придбання товарів (послуг) ТОВ «Джил»у ТОВ «ХЛ Студіо»не здійснювалось, а здійснювалось лише оформлення операцій.

Згідно Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

о з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що право чини між ТОВ «Фаворіт-Найтс»та ТОВ «ХЛ Студіо»є нікчемними. Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ТОВ «Джил»з ТОВ «ХЛ Студіо»відповідачем встановлено, що фактично придбання товарів, послуг ТОВ «Джил»у ТОВ «ХЛ Студіо»не здійснювалось, а здійснювалось лише оформлення таких операцій.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу виконання спірних договорів укладених з ТОВ «ХЛ Студіо», отже висновок відповідача щодо спірні договори в силу вимог ст.ст. 203, 215, 234, 236 ЦК України є нікчемними підтверджується наявними матеріалами справи.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0002982250 є правомірним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0002982250.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень –рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2012.