Постанова № 27749600, 20.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-10622/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»(надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000472302 від 07 липня 2011р., № 0000472302 від 07 липня 2011p.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню підлягає , з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна»(код ЄДРПОУ 33399780) щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинам ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД»(код за ЄДРПОУ 37305586) за період з 01.122010 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №258-22-2-33399780 від 15.06.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки Позивача.

За наслідками перевірки, Відповідачем виявлені порушення, а саме: - заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 1 132 821,0 грн. за грудень 2010 p.; - заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 322 584,0 за січень 2011 р.

При вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень Суд виходив з наступного.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, Відповідачем досліджено на предмет правомірності господарську операціяю з придбання ТОВ «Далгакиран Компресор Україна»у ТОВ «ТД Інтермаркет»(код ЄДРПОУ 37305586) обладнання та запчастин до нього за договором від 01 листопада 2010 р. В ході чого, Відповідачем зроблено висновок, про те, що Позивач неправомірно занизив податок на додану вартість на суму у розмірі 1 132 821,0 грн. за грудень 2010 р. та податок на додану вартість на суму у розмірі 322 584,0 за січень 2011 р. в результаті придбання у ТОВ «ТД Інтермаркет»обладнання та запчастин до нього.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток №5 Декларації) на рівні ДПА України Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва встановила хибні розбіжності між звітними даними, задекларованими ТОВ «Далгакиран Компресор Україна», як покупцем товарів, та його постачальником ТОВ «ТД Інтермаркет».

За наслідками дослідження матеріалів справи, Суд прийшов до висновку про те, що доводи Відповідача неправомірно заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 1 132 821,0 грн. за грудень 2010 р. та податку на додану вартість на суму у розмірі 322 584,0 за січень є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи.

В ході судового розгляду справи встановлено, що податковий кредит Позивача у грудні 2010 року у сумі 1 132 821,0 грн. сформовано за рахунок контрагента ТОВ «ТД Інтермаркет».

01 листопада 2010 між ТОВ «Далгакиран компресор Україна»та ТОВ «ТД Інтермаркет»було укладено правочин (належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Цей принцип поширюється на всі правочини, яким притаманні наступні ознаки: по-перше, вільне волевиявлення учасників правочину, по-друге, дії сторін не повинні суперечити чинному законодавству, по-третє, сторонами правочину можуть виступати тільки суб'єкти цивільного права, по-четверте, дії сторін повинні бути спрямовані на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків. Правочин вважається правомірним, поки законом чи судом не буде встановлено його недійсність. У випадку, якщо суд визнає правочин недійсним,до такого правочину застосовуються наслідки передбачені ст. ст. 216-235 ЦКУ. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним із моменту його вчинення.

Згідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України визнання угод не чинними не відносяться до компетенції податкових органів, тому такі дії є перевищенням повноважень посадовою особою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - Карповою Л.І. головним державним податковим ревізор-інспектором. Тому висновок, щодо недійсності правочину між Позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет»є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про те, що будь-які правові та фактичні підстави для покладення на Позивача юридичної відповідальності відсутні, а Акт №258/22-2-33399780 від 15.06.2011 р. позапланової документальної невиїзної перевірки є необґрунтованим, прийнятим з перевищенням повноважень.

Податковий кредит у січні 2011 року ТОВ «Далгакиран компресор Україна»

у сумі 322 584,0 грн. сформовано за рахунок контрагента ТОВ «ТД Інтермаркет»,

який подав декларацію 04.03.2011 року.

Крім того, на момент проведення невиїзної позапланової документальної перевірки відповідачем не враховано дані декларації ТОВ «ТД Інтермаркет».

Так, у акті перевірки зазначено, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «ТД Інтермаркет»становить 2 особи. Ці обставини не можуть ставити під сумнів факт здійснення ТОВ «Далгакиран компресор Україна»господарської діяльності та формування податкового кредиту.

При цьому, як вбачається зі змісту акту, під час перевірки діяльності ТОВ Позивача податковим органом розглядалися лише дані інформаційних баз: АРМ «TAX», АРМ «Бест-Звіт», АІС «РПП»та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»та не розглядались жодні первинні документи, що є прямим порушенням п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, оскільки не перевіривши первинні документи, на підставі яких Позивачздійснював облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, неможливо визначити «реальність здійснення операцій купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 p. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні обов'язково мати реквізити: назву документу (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складно документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинних на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари. Згідно п. 7.2.1. Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. 7.2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Окрім того, в силу законодавства, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, тобто в даному випадку на контрагента Позивача - ТОВ «ТД Інтермаркет».

Відповідно до п. 7.5.1. Закону «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджено, що Позивачем обґрунтовано і правомірно сформовано в грудні 2010 р. та січні 2011 року податковий кредит за підсумками повністю завершеної господарської операції та відповідно до отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», єдиним випадком, коли суми сплаченого податку не можуть бути включені до податкового кредиту, є випадок, коли такі суми не підтверджуються податковими накладними або митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

В ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто фізична або юридична особа може нести юридичну відповідальність виключно за свої винні протиправні дії або бездіяльність, між якими (діями) та їх негативними наслідками існує причинно-наслідковий зв'язок.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості притягнення до будь -якого виду юридичної відповідальності суб'єкта господарювання за вчинення протиправних діянь його контрагентами.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що податковий кредит за період грудень 2010 року та січень 2011 року сформовано Позивачем правомірно, а відтак правових підстав для винесення спірних податкових повідомлень -рішень у Відповідача не було.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати противоправним податкове повідомлення-рішення № 0000472302 від 07 липня 2011p., видане Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 455 405,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 283 206,00 грн., усього - 1 738 611,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472302 від 07 липня 2011 p., видане Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 455 405,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 283 206,00 грн., усього - 1 738 611,00 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур