Ухвала суду № 27740144, 30.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження : 22ц/2090/7110/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Іващенко С.О.

Справа № 2-109/2012 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія :договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Гелашвілі Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки; зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в собі Харківської обласної дирекції про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 169 364,99 грн., стягнення судового збору в сумі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., посилаючись на те, що у серпні 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання було надано грошові кошти в сумі 23 000 доларів США, строком до 21 серпня 2016 року зі сплатою щомісячно 14% відсотків річних за користування цим кредитом.

Крім того, в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору сторони уклали іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, належне відповідачу, а саме 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.

Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 не виконує, у зв'язку з чим, станом на 05 липня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 21 410,15 доларів США.

В свою чергу ОСОБА_1 подала позов до Банку про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, оскільки, на її думку, умови кредитного договору не відповідають вимогам справедливості, розумності та добросовісності.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської дирекції про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

В рахунок погашення перед Банком заборгованості за кредитним договором № 014/02/3-1327-06, укладеного сторонами 21 серпня 2006 року в розмірі 169 364,99 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - нерухоме майно, належне ОСОБА_1 -3-х кімнатну квартиру № 137, загальною площею 64,8 кв.м., по АДРЕСА_1, шляхом застосування процедури продажу відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»та надано Банку право на її продаж.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати в розмірі 1 820 грн.

Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заяоне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити Банку в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про отримання нею повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, а оскільки відповідачка порушила умови кредитного договору у позивача виникло право на стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/02/3-1327-06 на суму 23 000 доларів США на термін до 21 серпня 2016 року зі сплатою 14 % річних (а.с.12-17).

З метою забезпечення зобов'язань, що виникають із кредитного договору № 014/02/3-1327-06 від 21 серпня 2006 року між сторонами був укладений договір іпотеки № 014/02/3-11327/1-06 від 21.08. 2006 року відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором трикімнатну квартиру № 137, загальною площею 64,8 кв.м., по АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.1999 року за реєстровим № 56479 (а.с.21-23).

Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін на час його укладення становила 232 300,00 грн.

Станом на 05.07. 2010 року за відповідачкою ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 21 410 доларів США, що за курсом НБУ становить 169 364,99 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом -18 921,36 доларів США, що за курсом НБУ становить 149 677,42 грн.; простроченої заборгованості по відсотках за кредитом -2 209,43 доларів США, що за курсом НБУ становить 17 477,70 грн.; суми штрафних відсотків - 2 209,87 грн.

Відповідачка не заперечуючи проти суми заборгованості за кредитним договором, в зустрічній позовній заяві вважала кредитний договір незаконним з підстав видачі його Банком у валюті США, а договір іпотеки недійсним з підстав порушення прав неповнолітнього сина, який проживає у спірній квартирі.

Пунктом 6.4 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюються на підставі рішення суду, шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановлено ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

З роз'яснень, які містяться у п. 42 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», слідує, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Та обставина, що у резолютивній частині рішення відсутня вказівка про початкову вартість предмету іпотеки, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки в договорі іпотеки сторони визначили ціну предмета іпотеки. У разі незгоди з вартістю квартири, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій, відповідачка вправі оскаржити цю оцінку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував інтереси її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів вважає необґрунтованими з тих підстав, що вказана дитина на час укладання договору іпотеки в ній зареєстрована не була. Крім того, суд першої інстанції, звернувши стягнення на квартиру, не вирішував питання про права неповнолітнього, та про його виселення.

Відповідно до роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться у п. 44 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладання договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Матеріали справи свідчать про те, що при посвідченні в нотаріальному порядку Договору іпотеки ОСОБА_1 була надана довідка із житлової організації за місцем розташування спірної квартири із якої вбачається, що крім неї та чоловіка ОСОБА_4 інших осіб зареєстрованими в спірній квартирі не значаться (а.с.95).

Крім того, в особисті заяві на адресу приватного нотаріуса, який посвідчував Договір іпотеки, ОСОБА_1 стверджувала про те, що дітей, які б мали право користування квартирою № 137, по АДРЕСА_1, немає. При цьому нотаріусом особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі її паспорту і справжність її підпису перевірено (а.с.96).

Тому доводи апеляційної скарги про порушення прав неповнолітнього ухваленням судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів відхиляє.

За утаєння ОСОБА_1 в момент підписання договору іпотеки інформації відносно неповнолітнього сина, який за твердженням позивачів також проживає у квартирі обтяженій іпотекою, весь ризик за неправдиву інформацію несе іпотекодавець, тобто ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді