Постанова № 27728883, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1988/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць О.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області (надалі -позивач або УПФУ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач або апелянт) про стягнення з останньої боргу по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справа розглянута відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області як страхувальник -платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а з 01.01.2011 р. як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що станом на 25.05.2012 р. відповідач має заборгованість до УПФУ з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. в сумі 4708,11 грн.

УПФУ надіслано страхувальнику вимогу про сплату боргу №Ф-2544 У від 04.05.2011 р. на загальну суму 1729,80 грн., яка отримана боржником 11.05.2011 р. та вимогу №Ф-470 У від 01.03.2012 р. на загальну суму 2978,31 грн., яка отримана боржником 14.03.2012 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що у справі відсутні докази оскарження відповідачем вимоги про сплату боргу № Ф 2544 від 04.05.2011 р. та вимоги про сплату боргу № Ф 470 від 01.03.2012 р., а також відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 4708,11 грн. у добровільному порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Законом визначено обов'язок відповідача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Колегія суддів зазначає, що ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»втратила чинність в частині, в зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»з 01 січня 2011 року.

Проте, п.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.

Так, згідно з пп.8.1 п.8 вищенаведеної Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. При цьому, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пп.8.2 п.8 Інструкції).

Разом з тим, колегі суддів зазначає, що вимога про сплату боргу і рішення про накладення штрафу і нарахування пені є виконавчими документами.

Згідно ст. 181 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчим документом, тобто документом на примусове виконання рішення, є, зокрема: - постанови (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у передбачених законом випадках, а також -рішення органів державної виконавчої влади в тих випадках, коли, згідно з законом, їх виконання покладене на ДВС.

З матеріалів справи вбачається, що з відповідача повторно стягується сума боргу, оскільки Відділом державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції уже здійснюється стягнення сума боргу, що підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчого провадження ВП «28160430 від 27.07.2011 р. та ВП №32243342 від 20.04.2012 р. (а.с. 27-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не наведено правових підстав в обґрунтування своїх вимог. Проте, згідно зазначених вище норм КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, у цій справі покладається саме на позивача, а не на відповідача.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеності обставин справи, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованими, та зазначає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

За таких обставинах, згідно ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню та прийняттю нової постанови, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 р. - скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.