Ухвала суду № 27728955, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19004/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

при секретарі - Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»(далі -позивач або ТОВ «Апекс Буд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (далі -апелянт або відповідач, або ДПІ) про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2012 р. адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.05.2011 р. та складено акт № 207/23-611/32383481 від 26.07.2011 р., яким позивачу були зазначені порушення п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.5 п. 12.1 ст. 12, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та як наслідок було занижено податок на прибуток в сумі 1239698,00 грн., також вказано на порушення пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 72793,00 грн., та п. 2.8, п. 3.5 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». З цих підстав прийняті повідомлення рішення №0000862360 від 08.11.11 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1343910,00 грн. в тому числі 1208111,00 грн. за основним платежем та 135799,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000572360 від 19.8.2011 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91331,00 грн., в тому числі 72793,00 грн. за основним платежем та 18538,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0003212305 від 19.08.2011 р. яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 19049,10 грн.

Судом першої інстанції враховано, що у перевіряємий період позивачем віднесено до 2 групи основних фондів баштовий кран COMANSA»та відповідно здійснено амортизаційні відрахування у розмірі 10%, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 532 923 грн. В результаті адміністративного оскарження позивачем податкових рішень, Рішенням Державної податкової адміністрації у м Києві від 28.10.11р. за № 10558/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, встановлено, що при здійсненні розрахунків завищення амортизаційних відрахувань перевіряючи ми допущено арифметичну полику, і завищення амортизаційних відрахувань склало 487 836,00грн.

Пунктом 8.3.ст.8 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань «пп.8.3.1. п.8.3 ст.8 Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.»

Згідно пп. 8.6.1. п. 8.6 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР «Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 %; група 2 - 10 %; група 3 - 6 %; група 4 - 15 %»

Судом першої інстанції вірно встановлено, що баштовий кран COMANSA»позивачу слід було віднести до 3-ї групи основних фонді та відповідно здійснювати нараховування амортизаційних відрахувань в розмірі 6%, а не 10%, як це було вчинено позивачем.

Крім того відповідно акту перевірки, встановлено, що позивачем в супереч вимогам чинного законодавства не віднесено до валових доходів у відповідні періоди суми заборгованості встановлені рішеннями судів перед ТОВ «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»у розмірі 2 656 323,66 грн. та заборгованість перед ТОВ „ВІШКомбуд" у розмірі 1 769 543,00грн.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києві від 21.01.2011р. по справі № 55/397 стягнуто з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», м. Київ суму заборгованості у розмірі 2 656 323,66 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008р. стягнуто з ТОВ «Алекс Буд»на користь ТОВ „ВІШКомбуд" суму боргу 1 769 543,00 грн., дане рішення суду також набрало законної сили, однак при визначенні суми боргу яку позивачу було слід віднести до волого доходу податковим органом не враховано Ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.11.09р. у справі за № 8/12 якою затвердження зарахування однорідних вимог між ТОВ «Алекс Буд»та ТОВ „ВІШКомбуд" та відповідно зменшено суму заборгованості позивача перед ТОВ „ВІШКомбуд" на 852 759,94грн. Таким чином сума заборгованості позивача, та відповідно сума що повинна була бути віднесеною позивачем до валового доходу, у даному випадку склала 916 783,06грн. (1 769 543,00 грн.- 852 759,94грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущення позивачем заниження у перевіряємому періоді валового доходу, що відбулось у зв'язку із не віднесенням останнім сум заборгованості перед ТОВ «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»та ТОВ „ВІШКомбуд" до валового доходу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було значно занижено валові витрати за період перевірки, які не були враховані перевіряючими в порушення п. 86.10 Податкового Кодексу України. Загальне заниження валових витрат на суму 6 915 946 грн.

Позивачем у 2008р. отримало зворотну фінансову допомогу у ПП «Трансрейл»в сумі 3 385 500 грн. Згідно вимог чинного законодавства, щоквартально позивачем здійснювалось нараховування умовних відсотків за користування наданої фінансової допомогою, що відображалось в декларації з податку на прибуток підприємства (стр. 01.6 «Інші доходи»та враховувалось в загальної сумі валового доходу підприємства за відповідний період).

Позивачем помилково в 2008р. та в 2009р. суми умовних відсотків були нараховані зайве, а саме: завишення валових доходів в декларації з податку на прибуток (стр. 01.6 декларації) за 2-3-4 квартали 2008р. складає 276 653 грн.; завишення валових доходів в декларації з податку на прибуток (стр.01.6 декларації) за 2009р. складає 374 295 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0000862360 про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкці.

За результатами проведеної позивачем інвентаризації складено акти огляду технічного стану залишків будівельних матеріалів від 15.10.2008р. №1 та №2 та прийнято рішення, що залишки (обрізки) арматури, та будівельні матеріал (цемент, ФСБ, шифер) є непридатними для подальшого застосування при здійсненні будівельно - монтажних робіт на загальну вартість 363 964 грн., при цьому в подальшому обрізки арматури реалізовано ПП «Дім споживчого побуту -Бріз», код ЄДРПОУ 36673488 на загальну вартість 43074,0 грн., в.т.ч. ПДВ 7179,0 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями «Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту».

З матеріалів справи вбачається, що будівельні матеріали (цемент, ФСБ, шифер), які були списані за актом №1 від 15.10.2008р. складають суму 73 433,60 грн. На дану вартість товарно-матеріальних цінностей було нараховано до бюджету 20% податку на додану вартість в сумі 14 686,72 грн., що підтверджується наданими до справи Позивачем податковою накладною № 10 від 30.06.2009року; «Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок»звітний (податковий) період -грудень 2009року; реєстром отриманих та виданих податкових накладних за червень 2009р.

Будівельні матеріали (арматура), які були списані за актом №2 від 15.10.2008р. на суму 326 423,93 грн. При списання арматури був оприбуткований лом (обрізки арматури) на суму 35 895,20 грн., податок на додану вартість 20% 7 179,04 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 19 серпня 2011 року №0000572360 про донарахування податку на додану вартість в частині донарахування 21 865,76 грн. зобов'язання та 5466,44 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалась видача готівки з каси підприємства за видатковим касовим ордером, при цьому видаткові касові ордери від 22.02.2011 № 4 на суму 322,78 грн., від 16.03.2011 № 7 на суму 2 200,00 грн. та від 19.05.2010р. № ВЗП -04/4 на суму 7001,77 грн. не містять підпису особи яка отримала кошти, а тому не можуть бути належним підтвердженням вил дачі такої готівки з каси підприємства.

Суд апеляційної інстанції у повній мірі погоджується з висновками податкового органу щодо перевищення позивачем ліміту каси та відповідно порушення косової дисципліни.

Таким чином, доводи відповідача про правомірність прийнятих податкових повідомлень -рішень від 0000862360 від 08.11.2011 р. та №0000572360 від 19.08.2011 р. спростовані матеріалами справи, з чим погоджується судова колегія.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано суду апеляційної інстанції належних доказів обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Подільському р-ні м. Києва, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 15.05.2011 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.