Ухвала суду № 27727476, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р. м. Київ К-8734/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 рокуу справі№ А-10/270за позовомДержавного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року у справі № А-10/270 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 року апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»задоволено частково. Скасовано постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007р. у справі № А-10/270. Позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000472304 про застосування штрафних санкцій в сумі 267 295,84 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000462304 про застосування штрафних санкцій в сумі 163 610,32 грн. за затримку сплати податку на прибуток підприємства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову, залишити в силі постанову суду першої інстанції повністю та постанову апеляційного суду в частині відмови в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами заявника не погоджується, просить залишити постанову апеляційної інстанції в силі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, на підставі п. 2 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську невиїзної перевірка ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»з питання своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період з 01.03.2007 року по 27.03.2007 року по деклараціях з податку на додану вартість за липень і серпень 2005 року та за період з 20.11.2006 року по 19.02.2007 року по деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року та 11 місяців 2006 року, складений акт № 174/23-1/03346058 від 23.04.2007 року, яким зафіксовано порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало в допущенні платником несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за вищевказаний період.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000472304 від 04.05.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 267 295,84 грн., № 0000462304 від 04.05.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 163 610,32 грн., № 0000452304 від 04.05.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 291 254,01 грн., з яких санкції з податку на додану вартість в сумі 291 254,01 грн. та з податку на прибуток в сумі 434 247,33 грн.

За результатами розгляду скарг позивача у процедурі адміністративного оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, змін щодо визначених у них сум штрафів податковим органом не проведено, у зв'язку з чим 05.06.2007 року прийняті такі ж податкові повідомлення-рішення: № 0000472304/1, № 0000462304 /1, № 0000452304 /1.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій тім податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Строки сплати податкових зобов'язань позивачем не заперечуються, як і не заперечується факт самостійного узгодження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток шляхом подання відповідних податкових звітних декларацій .

Судом першої інстанції встановлено, що сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно деклараціями з ПДВ від 19.08.2005 року за № 87954 на суму податкового зобов'язання в розмірі 316 077,00 грн. та від 20.09.2005 року № 94955 на суму податкового зобов'язання в розмірі 266 431,00 грн., з терміном оплати відповідно 30.08.2005 року та 30.09.2005 року проведена платником самостійно: на суму ПДВ 316 077,00 грн., в тому числі: 01.03.2007 року в сумі 181 837,08 грн.; 16.03.2007 року - в сумі 134 239,92 грн.; 144 557,27 грн.; 22.03.2007 року в сумі 37 040,84 грн. та 27.03.2007 року в сумі 848 32,89 грн., тобто з затримкою понад 90 календарних днів.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0000452304 від 04.05.2007 року у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 291 254,01 грн.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що податкове зобов'язання з податку на прибуток згідно декларації № 139118 від 09.11.2006 року в сумі 1 373 092,00 грн. з граничним терміном сплати 20.11.2006 року фактично сплачено 27.11.2006 року в сумі 33 411,70 грн. із затримкою 7 календарних днів; 25.12.2006 року в сумі 5 155,75 грн. із затримкою 35 календарних днів; 16.02.2007 року в сумі 799 932,85 грн. із затримкою 88 календарних днів і 19.02.2007 року в сумі 534 591,67 грн. із затримкою 91 календарний день; податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 807,00 грн. з терміном сплати 27.11.2006 року сплачено 19.02.2007 року із затримкою 84 календарних дні; податкове зобов'язання згідно декларації з податку на прибуток № 152881 від 20.12.2006 року в сумі 5 156,00 грн. з терміном сплати 29.12.2006 року сплачено 19.02.2007 року , тобто із затримкою 52 календарних дні.

Судам встановлено, що граничний строк сплати за період з 20.11.2006 року по 19.02.2007 року по деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року та 11 місяців 2006 року судом припав на 20.11.2006 року, що не був вихідним днем, а 90-й день від зазначеної дати на 17.02.2007 року - вихідний день.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки 90-й день прострочення сплати припав на вихідний, у зв'язку з цим останнім днем такого строку слід вважати наступний за вихідним робочий операційний (банківський) день, сплата ж позивачем податку була здійснена в наступний за вихідним робочий день, тому спірне повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000472304 про застосування штрафних санкцій в сумі 267 295,84 грн. слід визнати нечинним.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, адже правила пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо порядку обчислення перебігу граничних строків погашення податкового зобов'язання стосуються виключно строків сплати податкових зобов'язань, тоді як пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, визначає розміру штрафу за затримкою сплати в календарних днях, що слідують за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Оскільки посилання позивача на те, що 90-й день затримки строку припав на вихідний день, не спростовує факту порушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги про скасування повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000472304.

Підлягають відхиленню доводи позивача про те, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року підприємство звільнено від сплати податку на прибуток за 3 квартал 2006 року в сумі 1 550 602 грн. і таке рішення було чинним до 04.04.2007 року, тобто до його скасування міською радою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Частиною 2 статті 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»визначено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Згідно з п. 15 ст. 69 Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

З наведених норм випливає, що міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів, проте з врахуванням положень закону про Державний бюджет на відповідний рік.

Пункт 20 статті 2 Бюджетного кодексу України визначає закон про Державний бюджет України як закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Статтею 3 цього Кодексу передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Враховуючи положення частин 5, 6 статті 75 Бюджетного кодексу України реалізація органом місцевого самоврядування права на встановлення пільг з податку на прибуток комунальним підприємствам можливе лише до настання періоду, за яким передбачається надання таких пільг.

Отже, штрафні санкції в сумі 267 295,84 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000472304 та в сумі 163 610,32 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000462304 застосовані правомірно.

Колегія суддів, враховуючи наведене, приходить до висновку, що прийнята судом апеляційної інстанції постанова у справі підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000472304 про застосування штрафних санкцій в сумі 267 295,84 грн. та податкового повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000462304 про застосування штрафних санкцій в сумі 163 610,32 грн., а постанова суду першої інстанції про відмову в позові щодо вказаних вимог - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 року у справі у справі № А-10/270 скасувати в частині задоволення апеляційної скарги та позову.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року у справі № А-10/270 залишити в силі.

В решті Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 року у справі у справі № А-10/270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак