Ухвала суду № 27727469, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/2256/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі за позовом Південного торгівельно-виробничого державного підприємства "Желдорресторан" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Південне торгівельно-виробниче державне підприємство "Желдорресторан" (далі -ПТВ ДП "Желдорресторан") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року позов ПТВ ДП "Желдорресторан" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПТВ ДП "Желдорресторан" у задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог сплати узгоджених сум по податку на додану вартість згідно податкового законодавства та дотримання вимог сплати узгодженої суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства згідно податкового законодавства, за результатами якою було складено акти № 194/15-219/01551156 від 05.02.2010 року та №195/15-219/01551156 від 05.02.2010 року, якими встановлені порушення ПТВ ДП "Желдорресторан" п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону а саме: граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та збору на розвиток 1 виноградарства, садівництва та хмелярства у зв'язку з чим відповідачем визначено суму штрафних санкцій накладених на позивача за несвоєчасну сплату вказаних обов'язкових платежів у період 2003 - 2004 років на загальну суму 73745,07 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що Державне підприємство «Ресторан «Станції Лозова»було реорганізоване шляхом приєднання до ПДВ ДП «Желдорресторан»на підставі наказу Мінтрансу України від 11.07.2003 року №523.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 14.12.2004 року по справі №Б-19/97-04 порушено справу про банкрутство позивача, з моменту прийняття ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ухвалою Господарського суду Харківської області 24 червня 2009 року було скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2004 року.

Судами попередніх інстанцій вірно досліджено, що відповідно до актів №194/15-219 від 05.02.2010 року та №194/15-49 від 05.02.2010 року податок на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства був нарахований у 2003 році, а сплачений у 2004 році. Отже, правопорушення по несвоєчасній оплаті узгодженого податкового зобов'язання припадає саме на 2004 рік.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов'язання, а тому на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений п.п 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищезазначеного Закону, який обраховується з дати вчинення порушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що спірні рішення були винесені відповідачем поза межами 1095 від дня вчинення позивачем порушення у вигляді несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання, то ці правові акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров