Ухвала суду № 27727178, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/11561/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" (далі -ТОВ "Дніпро-Вікторія") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва) в якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року у задоволені позову ТОВ "Дніпро-Вікторія" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Дніпро-Вікторія" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "Дніпро-Вікторія" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Дніпро-Вікторія".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Львові 22.09.2008 року було була проведена перевірка господарської одиниці філії ТОВ «Дніпро-Вікторія»за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 71, з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності у залі гральних автоматів, за результатами якої складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 22.09.2008 року №0867/26/54/23/30407788.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007762305 від 28 жовтня 2008 року, яким до ТОВ «Дніпро-Вікторія»було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5920 грн. 00 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем у адміністративному порядку, однак скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення -без змін.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон України №265/95-ВР).

Відповідно до ст. 3 цього Закону на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Згідно зі ст. 2 Закону України №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА та Національного банку України (ст. 11 Закону України №265/95-ВР).

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у разі, якщо перевіркою доказово встановлено суму розрахункових операцій, проведених без видачі особі, яка отримує або повертає товар, розрахункового документа встановленої форми, та у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО (ст. 17 Закону України №265/95-ВР).

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими (ст. 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. На підставі частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

П. 1 частини другої додатка до постанови №121 встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Ст. 12 Закону України №265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного й іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

П. 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом ДПА від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Викладене дає підстави дійти висновку, що притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 1 липня 2008 року."

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров