Постанова № 27726462, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К/9991/14875/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.08.2010

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011

у справі № 2-а-13583/09/2170

за позовом Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0001972301/0. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 28.09.2009 № 0001972301/0, № 0011891701/0 та від 29.09.2009 № 0002022301/0, № 0002012301/0, від 0002032301/0 визнано нечинними.

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0001972301/0 та прийняти нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області проведено перевірку позивача за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 18.09.2009 № 370/23-020/00413506, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11, п. 816 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач, маючи обсяг сум, одержаних від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік (2007 та 2008 роки відповідно), менше ніж 50 та 75 відсотків відповідно загальної суми валового доходу підприємства, неправомірно застосовував спеціальний режим оподаткування, передбачений п. 11.29 ст. 11 вказаного Закону, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2008 рік та за І квартал 2009 року.

Порушення наведених норм Закону було зумовлено тим, що позивач безпідставно відносив до сільськогосподарської декларації з податку на додану вартість цей податок за операціями з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, вироблених з власної сільськогосподарської продукції, за кодами УКТЗЕД 2204 297500, 2204 299400, що не належить до сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у розумінні п. 11.29 ст. 11 цього Закону, оскільки є підакцизним товаром (алкогольними напоями). Податковий орган фактично вважає, що отримані позивачем суми від реалізації виноматеріалів у 2007 та 2008 роках не можуть бути включені до сум, одержаних від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, оскільки такі виноматеріали є підакцизним товаром, поставка яких у п.п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачена як виключення із операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини;

- ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 № 320-XIV, яке полягало у тому, що позивач, маючи обсяг сум, одержаних від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік (2008 рік), менший ніж 75 відсотків загальної суми валового доходу, який дозволяв бути зареєстрованим платником фіксованого сільськогосподарського податку, занизив за І квартал 2009 року податкові зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, із земельного податку, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за воду.

Позиція податкового органу полягає у тому, що отримані позивачем доходи від реалізації виноматеріалів у 2008 році не можуть бути включені до доходів від реалізації сільськогосподарської продукції, оскільки такі виноматеріали є підакцизним товаром, що у абзаці першому пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 658 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 576), передбачений як виключення із сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки.

На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 28.09.2009 № 0001972301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3634609,5 грн., у тому числі 2423073,00 грн. основного платежу та 1211536,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 28.09.2009 № 0011891701/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у загальній сумі 13131,24 грн., у тому числі 10100,94 грн. основного платежу та 3030,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 29.09.2009 № 0002022301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у загальній сумі 1192,66 грн., у тому числі 883,92 грн. основного платежу та 198,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 29.09.2009 № 0002012301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку у загальній сумі 69828,06 грн., у тому числі 46552,04 грн. основного платежу та 23276,02 грн. штрафних (санкцій);

від 29.09.2009 № 0002032301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з плати за воду у загальній сумі 2762,58 грн., у тому числі 2302,15 грн. основного платежу та 460,43 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 01.01.2009 було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, на сільськогосподарського товаровиробника, яке здійснює операції з поставки товарів власного виробництва, крім підакцизних товарів, в якого сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, у 2008 році поширювався спеціальний режим оподаткування, передбачений вказаною вище нормою Закону, за правилами якого суми податку на додану вартість не сплачуються до бюджету, а залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Згідно із Законом України від 31.10.2008 № 639-VI, який набрав чинності з 01.01.2009, пункт 11.29 статті 11 виключено.

Пунктом 81.2 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діє з 01.01.2009) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.6. ст. 8 вказаного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із п. 81.7. ст. 8 вказаного Закону сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до розділу ІV Закону України «Про Митний тариф»виноматеріали належать до товарної позиції 2204 групи 22 УКТ ЗЕД.

Таким чином, на сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним на власних або орендованих виробничих потужностях сільськогосподарських товарів (послуг), що належать до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України»та які, зокрема, вирощуються, збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку, а також до яких належать продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником, за умови, що питома вага вартості таких сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, у І кварталі 2009 року поширювався спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 81 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Весь виноматеріал, поставлений для виробництва підакцизних товарів у спірних періодах, вироблено позивачем на власних виробничих потужностях. За таких обставин позивач правомірно у 2008 році та І кварталі 2009 року застосовував спеціальний режим оподаткування.

При цьому суд касаційної інстанції виходить з того, що сільськогосподарська продукція (виноматеріали), яка реалізовувались позивачем підприємствам вторинного виробництва, не є підакцизною продукцією.

У Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 07.05.1996 № 178/96-ВР, на який посилається податкова інспекція в обгрунутвання власної позиції, для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали»не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0001972301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість

Суд апеляційної інстанції фактично погодився з правильністю вирішення судом першої інстанції справи у частині, що стосується вказаного податкового повідомлення-рішення, разом з тим скасував постанову суду у цій частині за відсутності підстав, передбачених у статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права у І кварталі 2009 року бути платником сільськогосподарського податку, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 № 320-XIV особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

З наведеної норми Закону випливає, що однією з обов'язкових умов, яка дозволяє сільськогосподарському підприємству бути зареєстрованим платником фіксованого сільськогосподарського податку, є одержання від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, суми, яка перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

На виконання вимог Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 658 затверджено Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 вказаного Положення (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 576) сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Як було раніше вказано, сільськогосподарська продукція (виноматеріали), яка реалізовувались позивачем підприємствам вторинного виробництва (у даному випадку у 2008 році), не є підакцизною продукцією, оскільки не є алкогольними напоями. Відтак, позивач мав право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку у І кварталі 2009 року.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, із земельного податку та з плати за воду за І квартал 2009 року.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції є помилковою тільки у частині скасування постанови суду першої інстанції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити дану постанову шляхом залишення без змін постанови суду першої інстанції у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та скасування її лише у частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, із земельного податку та з плати за воду, задовольнивши позов у цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

«Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський»задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 скасувати у частині відмови у задоволенні позову щодо податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області: від 28.09.2009 № 0011891701/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у загальній сумі 13131,24 грн.; від 29.09.2009 № 0002022301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у загальній сумі 1192,66 грн.; від 29.09.2009 № 0002012301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку у загальній сумі 69828,06 грн.; від 29.09.2009 № 0002032301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з плати за воду у загальній сумі 2762,58 грн.

Прийняти у цій частині нову постанову. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області: від 28.09.2009 № 0011891701/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у загальній сумі 13131,24 грн.; від 29.09.2009 № 0002022301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у загальній сумі 1192,66 грн.; від 29.09.2009 № 0002012301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку у загальній сумі 69828,06 грн.; від 29.09.2009 № 0002032301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з плати за воду у загальній сумі 2762,58 грн.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 у частині задоволення позову щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 28.09.2009 № 0001972301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3634609,5 грн. залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський»судові витрати зі слати судового збору у сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло