Ухвала суду № 27725981, 20.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 2а-2069/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Милосердного М.М.

- Лукянчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АКЗ" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "АКЗ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011р. № 0001532301.

В обґрунтування позову зазначалося, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, обґрунтоване неіснуючими (надуманими) положеннями шляхом перекручування та доповнення відповідачем текстів статей діючого ПКУ, що є підставою для його скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "АКЗ" задоволений. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "АКЗ", за результатами якої було складено акт від №4681/23-100/31268743.

За висновками акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення, яким у зв'язку з порушенням норм п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 13675 грн. 50 коп.

Висновок відповідача про наявність порушення норм п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, ґрунтується на тому що з метою підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ЗАТ „АКЗ" за серпень 2011 року, відповідачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, на обліку в якій перебуває TOB "Славмел", направлено запити: перший запит від 17.10.2011№5880/7/152-11/1, вдруге від 25.10.11 №6042/7/23-116/2, втретє від 08.11.2011 року №6646/7/23-116/2. В ході проведення звірки (довідка від 15.11.2011 року №553/23-3/34533923), аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, відповідачем встановлено, що поставка вугілля АО (25-50) від TOB "Славмел" по податковій накладній від 25.08.11 №84 проводилась автомобільним транспортом ПП "Мгновение ЮГ" (код за ЄДРПОУ 34387624) за рахунок TOB "Ставмел", за допомогою вантажного автомобіля RENO НОМЕР_1, водій ОСОБА_1., причеп НОМЕР_2, місце завантаження с. Шахтарськ, Донецької області, місце розвантаження с. Олександрівка Миколаївської області. Розрахунки за послуги проводились у безготівковій формі (п/д №1010 від 22.08.11р. на суму 10500,0 грн., п/д №1035 від 29.08.11р.- 972,0 грн.) Заборгованість по розрахунках з ПП "Мгновение ЮГ"станом на 01.08.2011 року та 31.08.2011 року відсутня.

Також в акті перевірки містяться висновки про фіктивність ПП "Мгновение-Юг" та використання складених від імені цього товариства податкових накладних з метою незаконного формування податкового кредиту та, відповідно, несплати належних сум податку на додану вартість іншими особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення є неправомірними та передчасними.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.12.09р. між позивачем ЗАТ "АКЗ" (замінено на Приватне акціонерне товариство "АКЗ") та TOB "Ставмел" було укладено договір поставки від 21.12.09 №21-12-09. Згідно умов договору TOB "Ставмел" (продавець) зобов'язався передати у власність, а Покупець (ЗАТ "АКЗ) прийняти та оплатити вугільну продукцію.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника (TOB "Ставмел") товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були (факт, що вугільна продукція була оплачена та прийнята ЗАТ "АКЗ" відповідачем не спростовувався).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору, позивачем придбано у TOB "Ставмел" вугільну продукцію.

В підтвердження отримання ЗАТ "АКЗ" вище зазначеного товару від вказаного контрагента позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме розхідну накладну від 25.08.2011р. №77-08, рахунок-фактуру від 22.06.2011р. №СФ-002686, договір про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011р., податкову накладну, які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з TOB "Ставмел".

Таким чином, отримані позивачем за результатами реалізації укладеного договору документи, дають підстави для висновку про сплату останнім сум податку в ціні придбання товару своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності (фіктивності) здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "Ставмел", оскільки позиція ДПІ не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: