Ухвала суду № 27724342, 28.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 8678/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року в справі за позовом ЗАТ «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» ( в даний час товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім») до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року закрите акціонерне товариство «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4.05.2005 року № 8484/10/23-1/32181742, посилаючись на його невідповідність нормам чинного податкового законодавства.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останньою постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 4 травня 2005 року № 8484/10/23-1/32181742.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував висновків Вищого адміністративного суду щодо того, що пайові внески, які були отримані позивачем від пайовиків, є грошовою формою доходу, яку належало було відобразити у складі валового доходу та врахувати при визначенні розміру податку на прибуток. При вирішенні позовних вимог щодо нарахування позивачем амортизаційних відрахувань по автомобілях, суд безпідставно посилався на акти, які не є нормативно-правовими. Суд не взяв до уваги відсутність доказів введення в експлуатацію бази відпочинку «Дружба» та нежитлових приміщень в м. Львові по вул. Пасічній, що свідчить про те, що дані об'єкти не використовувалися у господарській діяльності позивача та безпідставно включив витрати по їх страхуванню до валових.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 1.10.2002 року по 1.01.2005 року, за наслідками якої складено акт від 28.04.2005 року № 187/23-1/32181742. Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.4 ст. 4, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5, пп.8. 2. 1 п. 8.2. ст. 8 чинного на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 4.05.2005 року № 8484/10/23-1/32181742, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9477,00 грн. та нараховано штрафні санкції за порушення податкового законодавства в розмірі 2116,00 грн.

Податковий орган, зокрема, вважав, що позивачем було занижено суму валового доходу в 4 кварталі 2004 року на 94638 грн., яка складається з внесків пайовиків у будівництві житлового будинку по вул. Зубрівській, 45 в м. Львові, внесених на підставі договорів про пайову участь з фізичними особами.

Відповідно до п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього ж Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, договори на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового комплексу, укладені позивачем та пайовиками (фізичними та юридичними особами) не передбачають передачу права власності на майно, а фактично породжують боргові зобов'язання позивача перед пайовиками, які погашаються з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку.

Таким чином, особливість правовідносин за договором пайової участі полягає, зокрема, у «транзитній» природі цих відносин для підприємства-забудовника (позивача у справі), який не набуває права власності ані на кошти, отримані ним від пайовиків з метою будівництва, ані на майно, побудоване за рахунок залучених коштів пайовиків (первинне право власності виникає та оформлюється безпосередньо на пайовиків). Фактично підприємству-забудовнику належить лише додатна різниця між отриманими від пайовиків коштами та понесеними у звязку з будівництвом витратами.

А відтак вказані кошти оподатковуються за правилами, встановленими підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в силу вимог яких до валового доходу включається лише вказана додатна різниця, причому тільки в тому періоді, в якому погашаються зобовязання перед пайовиками.

Відповідно до пп.7.9.1 п. 7.9 ст.7 цього ж Закону з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Аналізуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі в даній справі від 15.01.2009 року, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що адміністративний суд касаційної інстанції вказівок щодо розгляду справи судам нижчих інстанцій не давав, а договори про пайову участь у будівництві ні за змістом, ні за юридичною природою не є договорами купівлі-продажу, оскільки на момент їх укладення відсутній матеріальний об'єкт як предмет договору, зокрема, квартира в побудованому будинку. Договори про пайову участь у будівництві на час їх укладення відповідали вимогам чинного законодавства.

Аналогічну позицію в справах подібної категорії висловив Вищий адміністративний суду України ( рішення № 14567575 від 3.02.2011 року, № 9869197 від 13.04.2010 року та № 418638 від 25.10.2006 року).

Далі, як видно з матеріалів справи, позивач придбав два автомобілі - Део Нубіра та Нубіра Шевроле в 4 кварталі 2003 року та 1 кварталі 2004 року, ввів їх в експлуатацію. В 2 кварталі 2004 року автомобілі були реалізовані на підставі договору купівлі-продажу між позивачем та ЗАТ «Універсальний будівельний холдінг» від 15.06.2004 року. Податковий орган вважає, що суму амортизаційних нарахувань на автомобілі позивач безпідставно відніс до валових витрат, оскільки вони не належать до основних фондів. З такою позицією відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Відповідно до п. 8.2.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на яку посилається податковий орган, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Суд першої інстанції правильно вважав, що спірні автомобілі при їх купівлі призначалися для господарської діяльності позивача протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та з врахуванням їх вартості обґрунтовано відніс їх до основних фондів. Оскільки закон передбачає нормативний, а не фактичний термін використання основних засобів, тому позивач правильно проводив нарахування амортизаційних відрахувань та відносив їх до валових витрат. Продаж основних засобів необхідно було відображати згідно вимог п. 8.4.4 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. Тому амортизаційні нарахування позивача коригуванню не підлягають.

З акту податкової перевірки видно, що позивач в 1 кварталі 2004 року придбав комплекс приміщень в м. Львові по вул. Пасічній, 133 та базу відпочинку «Дружба» в смт. Славсько Сколівського району Львівської області по вул. Рожанка,4. На час перевірки дані об'єкти нерухомості в експлуатацію введеними не були, участі в господарській діяльності не приймали, а тому суми страхування цих об'єктів, на думку податкового органу, безпідставно включені до валових витрат позивача.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час спірних правовідносин, до валових витрат включаються:будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В справі є договори страхування № 002137 та № 003373, згідно яких позивач застрахував зазначені вище об'єкти, тому відповідно до зазначеної вище норми, мав право збільшити валові витрати з дати, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Повно встановивши фактичні обставини справи, належно оцінивши докази в справі, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції ухвалив законну постанову про задоволення позову, підстав для скасування якої колегія суддів не знаходить.

Зазначені вище доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її скасування бути не можуть.

Керуючись ст.ст.160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року в справі № 2а-2949/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський