Рішення № 27723361, 14.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р.Справа № 5023/340/12 вх. № 340/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Френдій Н.А.

суддя Бринцев О.В.

суддя Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Профспілки Працівників Федерації професійних Спілок України, вулиця Білоруська, будинок 30-А, н/п 57, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ - 36799911

до відповідача - 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1;

відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 43000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2;

треті особи, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) фізична особа - підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_2, 43026,

2) комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", вул. Трьохсвятительська, 4 в, м. Київ

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "ТОР", вул. Анрі Барбюса, 5 в, м. Київ, 03150,

про стягнення 453673,08 грн.

за участю представників:

позивача - Барташевич А.С., довіреність від 29.08.2012р.;

відповідача 1 -не з'явився;

відповідача 2 -ОСОБА_2, особисто, ОСОБА_5, довіренісь № 509 від 23.03.2012 р.;

третіх осіб:

1. ФОП ОСОБА_3 -не з'явився;

2. КП "Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" -не з'явився;

3. ТОВ "НВЦ"ТОР". -не з'явився;

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ - 07488.

Суть прави: Позивач, Профспілка Працівників Федерації професійних Спілок України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, кошти в сумі 1000,00 грн., а також стягнути з 2-відповідача, ФОП ОСОБА_2, кошти в сумі 452673,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що станом на момент розгляду справи Відповідач-2 не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені Попереднім договором про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24 вересня 2010 року щодо підписання основного договору суборенди, та не повернув суму перерахованих коштів на його рахунок у якості завдатку в подвійному розмірі на підставі ч.1 ст. 571 ЦК України, на які згідно ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні та 3% річних; при цьому вказує, що між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір поруки № 25-02 від 25 березня 2011р., згідно якого Відповідач-1 частково поручається перед Позивачем за Відповідача-2 в частині виконання Відповідачем-1 умов Попереднього договору від 24.09.2010р. та відповідних Договорів завдатку, а саме в сумі 1000,00 гривень, а оскільки Відповідач-2 свої зобов'язання не виконав, у Відповідача-1 виник солідарний обов'язок по частковій сплаті штрафних санкцій у розмірі -1000,00 гривень.

Відповідач 2 у відзиві на позов позовні вимоги не визнає з огляду на те, що, підписуючи 24 вересня 2010 року Попередній договір, посадові особи позивача -Профспілки Працівників Федерації професійних Спілок України, не мали наміру укладення правочину, спрямованого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та те, що Попередній договір про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24 вересня 2010 року щодо укладення основного договору суборенди вищевказаних приміщень, відповідно до Закону, а саме ст.ст. 220,635, 793 ЦК України та ст.ст. 182, 283 ГК України, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, при цьому вказує на те, що попередній договір нотаріально не посвідчений, тому є недійсним, у зв'язку з і договори, укладені на виконання його умов є недійсними; стосовно грошових сум, які перераховані на картковий рахунок ОСОБА_6 ОСОБА_2 (ОСОБА_3) і визначаються позивачем як сплачений ним завдаток, передбачений договорами від 24.09.2010 року, 26.01.2011 року, а також двома договорами від 24.03.2011 року, то вказує, що, як зазначається в платіжних дорученнях, вони є не завдатком, а платою за фактично використовувані позивачем приміщення, передані у фактичне використання відразу ж після підписання Попереднього договору від 24.09.2010 року.

Відповідачем 2 також заявлено клопотання в порядку ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі в частині позовних вимог Профспілки працівників Федерації професійних спілок України до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 1000,00 грн. за відсутністю предмету спору між Профспілкою працівників Федерації професійних спілок України та ФОП ОСОБА_1, посилаючись на сплату ФОП ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 1000,00 грн. на рахунок Профспілки працівників Федерації професійних спілок України в рахунок виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за договором поруки 25-02 між ФОП ОСОБА_1 та Профспілкою працівників Федерації професійних спілок України від 25.03.2011 р., на підтвердження чого відповідачем 2 до заявленого клопотання наданий оригінал квитанції про сплату 1000,00 грн.

20.08.2012р. від 2-го відповідача - ФОП ОСОБА_2 через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 1018 надійшов зустрічний позов до Профспілки Працівників Федерації професійних Спілок України, в якому відповідач просив визнати недійсними договори від 24.09.2010 р., від 26.01.2011р., від 24.03.2011р. та 24.03.2011р., укладені між Профспілкою Працівників Федерації професійних Спілок України та ФОП ОСОБА_7 на виконання умов Попереднього договору б/н від 24.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2012р. у прийнятті зустрічної позовної заяви відповідача 2 - ФОП ОСОБА_2 (вх. № 2871 від 20.08.2012р.) було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2012 року залишено без змін.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 30.10.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 р., та, беручи до уваги відпустку судді Доленчука Д. О., для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі, змінено склад колегії суддів у справі № 5023/340/12 та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., суддя Мамалуй О.О., суддя Бринцев О.В.

Ухвалою суду від 30.10.2012р. провадження у справі №5023/340/12 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 14.11.2012р.

Представники відповідача 1 та третіх осіб в судове засідання 14.11.2012р. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомили.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні 14.11.2012р. підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, надане до суду 12.11.2012р., проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав, вказаних у відзиві, наданому до суду 14.11.2012р., та крім того, в судовому засіданні представники відповідача 2 вказали на те, що оскільки Попередній договір про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24 вересня 2010 року не посвідчений нотаріально, в порушення п.2 ст. 793 ЦК України, то він є нікчемним.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі №5023/340/12 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р., яку 02.11.2012р. поштою відповідач 2 направив до Харківського апеляційного господарського суду, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки Відповідачем 2 не надано суду доказів на підтвердження того, що касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справ та №5023/340/12 надійшла до ХАГС, а лише надано чек і опис вкладення на підтвердження направлення скарги на адресу суду.

Позивачем не виконано вимог суду згідно ухвал від 16.08.2012р., від 04.09.2012р., від 30.10.2012р. матеріалів, в тому числі належним чином засвідчених копій долучених до позовної заяви матеріалів, не надано для огляду в судовому засіданні оригінали платіжних дорученнь або інших платіжних документів на підтвердження сплати Профспілкою працівників Федерації професійних спілок України грошових коштів ОСОБА_6 ОСОБА_2 (ОСОБА_7).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що не взмозі надати вказані матеріали, посилаючись на їх направлення до ГУБОЗ МВС України, додаючи супровідний лист.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

24 вересня 2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (власник), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (орендодавець), в послідуючому ОСОБА_7, та Профспілкою Працівників Федерації професійних спілок України (суборендар) укладено Попередній договір про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24 вересня 2010 року без номера (том 1-ий, а.с. 9-11, 139-141).

Відповідно до умов вищевказаного Попереднього договору Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 (Відповідач-2) передає Профспілці Працівників Федерації професійних спілок України в тимчасове платне користування приміщення, які знаходяться на 18 поверсі адміністративного будинку під АДРЕСА_4Відповідно до п.3.2. Попереднього договору Відповідач-2 зобов'язується у строк, що не перевищує шестимісячний термін оформити право власності на передані приміщення.

Згідно з П.4 Попереднього договору, основний договір має бути укладений Сторонами не пізніше ніж у останній день закінчення шестимісячного строку після підписання цього договору, тобто до 23 березня 2011 року.

24 березня 2011р. Відповідачем-2 була складена Заява, яка адресувалася Позивачу, щодо неможливості укладання Відповідачем-2 основного договору оренди і прохання відкласти укладання основного договору оренди до 01 травня 2011 року (том 1-ий, а.с. 22). Заява була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Своєї згоди на відкладення строку укладання основного договору Позивач не надав.

Позивач посилається на те, що на виконання умов закріплених Попереднім договором 2-відповідач-2 та позивач уклали договори від 24.09.2010 р., від 26.01.2011р., від 24.03.2011р., відповідно до умов яких позивач передав 2 - відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 216008,00 грн. Як зазначає позивач вказані кошти передані ним в якості завдатку до підписання Основного договору.

Умовами договорів від 24.09.2010 р., від 26.01.2011р., від 24.03.2011р. передбачено, що в разі невиконання зобов'язань 2-відповідач повинен повернути отриману грошову суму в подвійному розмірі.

Крім того, між позивачем та відповідачем-1 укладений договір поруки № 25-02 від 25 березня 2011р. (том 1-ий, а.с. 20-21), за умовами якого 1-відповідач поручився перед позивачем за 2-відповідача в частині виконання ним умов Попереднього договору від 24.09.2010р. та вищезазначених договорів від 24.09.2010 р., від 26.01.2011р., від 24.03.2011р., щодо сплати штрафних санкцій (боргу, який може виникнути) в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що станом на момент розгляду справи Відповідач-2 не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені Попереднім договором про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24 вересня 2010 року щодо укладення основного договору, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 571 ЦК України має повернути суму перерахованих позивачем коштів на його рахунок у якості завдатку в сумі 216008,00грн. в подвійному розмірі, тобто в сумі 432016,00грн., при цьому з 1-відповідача та з 2-відповідача позивач просить стягнути солідарно 1000,00 грн., а з 2-відповідача - кошти в розмірі 431016,00 грн. Крім того, на підставі на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу 2 нараховано 11206,42грн. інфляційних втрат та 10450,66грн. -3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.6.2. попереднього договору про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24.09.2010р. договір суборенди мав бути укладеним строком до 30.12.2015р., тобто більше трьох років, що свідчить про обов'язкове нотаріальне посвідчення такого договору.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. (ст.635 ЦК України).

Проте, всупереч нормам діючого законодавства, попередній договір про договір суборенди нежитлового (офісного) приміщення від 24.09.2010р. нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В контексті вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про нікчемність попереднього договору від 24.09.2010р., що в свою чергу зумовлює нікчемність договорів, укладених в забезпечення цього договору: договору від 24 вересня 2010 року (том 1-ий, а.с. 12-13), відповідно до якого позивач зобов'язався передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 45 336, 00 гривень у якості завдатку; договору від 26 січня 2011 року (том 1-ий, а.с. 14-15), відповідно до якого позивач зобов'язався передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 90762,00 гривень у якості завдатку; договору від 24 березня 2011 року (том 1-ий, а.с. 16-17), відповідно до якого позивач зобов'язався передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 90762,00 гривень у якості завдатку; договору від 24 березня 2011 року (том 1-ий, а.с. 18-19), відповідно до якого позивач зобов'язався передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 31003,54 гривень у якості завдатку, а також договір поруки № 25-02 від 25 березня 2011р., укладений позивачем та відповідачем-1.

Таким чином, посилання позивача на приписи ст. 571 ЦК України як на підставу стягнення коштів саме в якості завдатку в подвійному розміру є безпідставними, як і вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно 1000,00грн. з посиланням на ст.554 ЦК України.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи №34976476 від 14.06.2012р. (а.с. 143-167) на момент укладення попереднього договору 24 вересня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не був власником приміщень, які знаходяться на 18 поверсі адміністративного будинку під АДРЕСА_4, як це зазначено в попередньому договорі, а лише 26.11.2011р. на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.08.2011р. право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (орендодавець), в послідуючому ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В матеріалах справи міститься вимога позивача від 09.11.2011р. №28-01/28 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 щодо повернення сплачених коштів згідно договорів завдатку №1-4 з посиланням на ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До матеріалів справи, на підтвердження перерахування грошових коштів в сумі 216009,00грн., позивачем разом із позовною заявою надано ксерокопії платіжних доручень (том 1-ий, а.с. 23-37) із зазначенням платежу «суборенда нежитлового приміщення згідно договору від 24.09.2010р. для зарахування на картковий рахунок НОМЕР_4 ОСОБА_7», які не засвідчені в установленому порядку, що свідчить про їх неналежність як доказів в розумінні ст. 32-34 ГПК України..

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Ухвалами суду позивача неодноразово зобов'язано надати до суду для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії, а для огляду в судовому засіданні оригінали платіжних доручень або інших платіжних документів на підтвердження передачі Профспілкою працівників Федерації професійних спілок України грошових коштів ОСОБА_6 ОСОБА_2 (ОСОБА_7), проте вимоги вказаної ухвали позивачем не виконано, оригіналів платіжних доручень не надано.

Втім, всупереч вимогам суду щодо надання належним чином засвідчених копій долучених до позовної заяви матеріалів, позивач належних копії платіжних доручень (том 1-ий, а.с. 23-37) не надав.

Поданий в якості доказів відсутності у позивача витребуваних матеріалів і відповідно неможливості виконання вимог суду лист від 19.06.2012р. №19/06 заступнику начальника ГУБОЗ МВС України ОСОБА_10 свідчить про направлення лише копій платіжних доручень (п.8), які витребовувались судом, що спростовує твердження позивача про їх відсутність.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на вищезазначене, позивачем не доведено факту перерахування відповідачу-2 коштів в розмірі 216008,00грн., а тому позовні вимоги щодо їх стягнення заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають, що свідчить також про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача 2 інфляційних та річних.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, коштів в сумі 1000,00 грн., а також стягнення з 2-відповідача, ФОП ОСОБА_2, коштів в сумі 452673,08 грн. задоволенню не підлягають.

При цьому, слід зазначити, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, вказано, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 27, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, учасники судового процесу мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Френдій Н.А. Бринцев О.В. Мамалуй О.О.