Рішення № 27723288, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/13607-2012 22.11.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 1377195,75 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Гаркавенко С.В. (дов. № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012)від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Комунального підприємства по у триманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 1207660,00 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 79371,04 грн. - інфляційної складової боргу, 90164,71 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010087 від 01.05.2001 року за період з 01.12.2010 по 01.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.11.2012 року.

У зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання 18.10.2012 розгляд справи відкладений на 25.10.2012, про винесено ухвалу.

25.10.2012 у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.11.2012 року.

У судовому засіданні 25.10.2012 судом оголошено перерву до 22.11.2012 року у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів у справі.

Представник позивача під час судового засідання надав додаткові докази та просив задовольнити позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 22.11.2012, витребуваних доказів на виконання вимог ухвал від 04.10.2010, 18.10.2012, 25.10.2012 не надав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "КИЇВЕНЕРГО" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", який є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 року. Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва - відповідач -є юридичною особою і здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності. Як визначено положеннями Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, затвердженого рішенням Святошинської районної у місті Києві ради від 19.06.2008 року.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району м. Києва укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 № 3010087 ( т. 1 а. с. 22-40).

20.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»та Комінальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва укладено Додаткову угоду до Договору, підпунктом 1.1. якої преамбулу Договору викладено в іншій редакції.

Відповідно до п. 1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді "Постачальник" - позивач по справі, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію "Споживачу" для потреб опалення та гарячого водопостачання, а "Споживач" - відповідач по справі, зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із "Споживачем" для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, в період його дії.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору "Тарифи та порядок розрахунків". Згідно п. 10, зазначеного вище додатку, за спожиту теплову енергію населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахункови, а за теплову енергію, яка використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2010 по 01.09.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 склала 1207660,00 грн, що підтверджується обліковими картками, доданими позивачем до позовної заяви (т. 1 а. с. 133-150, т. 2 а. с. 1-33), а також корінцями наряду, отриманими відповідачем (т. 1 а. с. 41-132).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 3010087 від 01.05.2001 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із "Споживачем" для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Через те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва не здійснило оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.09.2012, тобто не виконало взяте на себе зобов"язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 1207660,00 грн.

Як вбачається із Довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію (т. 2 а. с. 69-70) наданої позивачем та долученої до матеріалів справи, станом на 01.11.2012 заборгованість Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва перед позивачем становить 670227,01 грн. Вказаний факт позивачем під час судового засідання не спростовано, додатково надано у якості доказу Акт звіряння розрахунків за теплову енергію , надісланого на адресу позивача, в якому значиться сума заборгованості у розмірі 670227,01 грн. (т. 2 а. с. 65).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 670227,01 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 79371,04 грн. - інфляційної складової боргу, 90164,71 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, місто Київ, вулиця Прилужна, будинок 6; код ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 670227 (шістсот сімдесят тисяч двісті двадцять сім) гривень 01 копійку боргу за спожиту теплову енергію, 79371 (сімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят одну) гривню 04 копійки інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 90164 (дев'яносто тисяч сто шістдесят чотири) гривні 71 копійки та 16795 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) гривень 26 копійок судового збору.

В іншій частині у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 27.11.12 року.