Рішення № 27722465, 27.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/15098-2012 27.11.12

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Донецькій області

До Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

Про повернення майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Головня М.А. -по дов. № 0100/12 від 06.03.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»повернути орендоване майно -частина даху учбового корпусу № 9 площею 10 кв. м., що знаходиться на балансі Донецького національного технічного університету і розташоване за адресою : м. Донецьк, вул. Артема, 50 за актом приймання-передачі, в зв'язку з припиненням дії договору оренди № 2389/2006р. від 31.01.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/15098-2012 та призначено її до розгляду на 13.11.2012.

Від позивача до суду 12.11.2012 надійшла заява, в якій позивач повідомив суд у зв'язку з обмеженням видатків на відрядження у 2012 році не має можливості направити для участі у справі повноважного представника.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 13.11.2012 відзиві проти позову заперечує та зазначає, що дійсно договір припинив свою дію 16.01.2009, однак на думку позивача орендоване майно балансоутримувачу не повернуто, акт приймання-передачі не підписано. Із зазначеними твердженнями позивача відповідач не погоджується, оскільки відповідно до п. 5.7. договору відповідач виконав свій обов'язок повернення орендованого майна й 31.04.2012 балансоутримувач прийняв майно, яке орендувалось відповідачем та підписав акт приймання-передачі. Подача позовної заяви відбулась вже після того, як було здійснено передачу орендованого майна балансоутримувачу, ому на момент подачі позову жодних правовідносин між сторонами вже не існувало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/14940-2012 від 13.11.2012, в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.10.2012, розгляд справи був відкладений на 27.11.2012. Також даною ухвалою здійснено заміну відповідача Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»його правонаступником Приватним акціонерним товариством «МТС Україна».

Позивач в судове засідання 27.11.2012 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення -ухвали суду від 13.11.2012 позивачу 20.11.2012.

Від позивача 26.11.2012 до відділу діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що п. 2.4 договору встановлено, що у разі припинення договору оренди майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Орендарем з моменту підписання сторонами, вказаному у цьому пункті акту приймання-передачі. При цьому, надання акту приймання-передачі на адресу регіонального відділення є необхідною умовою, оскільки орендодавцем спірного майна виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, яке згідно акту приймання-передачі від 31.01.2006 передало орендоване майно відповідачу. З огляду на вказане, листом від 02.02.2009 № 11-06 -04-01067 регіональне відділення повідомило відповідача про те, що після закінчення договору орендар повинен повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі, один примірник якого необхідно надати до регіонального відділення. Листом від 16.03.2012 № 11-06-03-02267 регіональне відділення звернулось до відповідача з вимогою щодо сплати неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України, яка станом на 15.03.2012 складає 3 157,89 грн. (неустойка нарахована внаслідок несвоєчасного повернення орендарем державного майна). Проте, ані акту приймання-передачі, ані будь-якої інформації щодо повернення орендованого майна на адресу регіонального відділення як до моменту подання позову так і після його подання не надходило, а відтак, про існування акту приймання-передачі регіональному відділенню стало відомо лише з ухвали господарського суду міста Києва від 13.11.2012 по справі № 5011-3/15098-2012. Таким чином, на час звернення до господарського суду міста Києва з позовом про повернення майна регіональне відділення не знало і не могло знати про фактичне повернення орендованого державного майна, яке нібито відбулось 30.04.2012, оскільки дії відповідача щодо підписання акту звірки про стан надходження орендної плати від 26.07.2012 та сплата грошових коштів з призначенням платежу - сплата неустойки за оренду державного майна згідно акту звірки від 26.07.2012, а також ненадання останнім акту про повернення державного майна балансоутримувачу свідчить про фактичне користування відповідачем орендованим державним майном після 30.04.2012.

Відповідач в судовому засіданні 27.11.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засідання 27.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

31.01.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» (орендар) було укладено договір оренди № 2389/2006 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно (надалі - майно) - частина даху учбового корпусу № 9 площею 10 кв. м., що знаходиться на балансі Донецького національного технічного університету (далі - балансоутримувач) і розташоване за адресою : м. Донецьк, вул. Артема, 50.

Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання базової станції СТУ ЗАТ «Український мобільний зв'язок».

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний за участю балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі від 31.01.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - частину даху учбового корпусу № 9 площею 10 кв. м., що розташоване за адресою : м. Донецьк, вул. Артема, 50.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 360 днів, що діє з 31.01.2006 до 26.01.2007.

Як свідчать матеріли справи за відсутності заяв жодної із сторін договору, останній у відповідності до приписів ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був продовжений до 21.01.2008.

Про продовження дії договору також свідчить укладена між сторонами 27.02.2007 додаткова угода № 1 до договору оренди, якою було внесено зміни до умов договору.

В подальшому за відсутності заяв сторін про припинення договору, договір в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був продовжений на той самий строк, тобто до 16.01.2009.

Відповідно до п. 10.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважаться продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтями 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 21.01.2009 направив відповідачу лист за № 11-06-04-00463 від 20.01.2009, в якому повідомив відповідача про закінчення 16.01.2009 дії договору оренди № 2389/2006 від 31.01.2006 та на новий термін договір продовжено не буде, в зв'язку з чим вимагав повернути майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі, один примірник якого необхідно надати до регіонального відділення.

В зв'язку з наведеним судом встановлено, що строк дії договору оренди № 2389/2006 від 31.01.2006 припинився 16.01.2009.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендарем з моменту підписання сторонами, зазначеними в п. 2.4. цього договору, акта приймання-передачі.

Згідно п. 5.7. договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу…

Отже, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі орендар передав, а балансоутримувач прийняв державне майно - частину даху площею 10 кв. м. в учбовому корпусі № 9, що розташовано за адресою м. Донецьк, вул. Артема, 50. Даний акт підписаний та скріплений печатками орендаря та балансоутримувача.

Зазначений акт складений 31.04.2012, проте квітень місяць складається з 30 днів, що свідчить про допущення сторонами помилки, а отже суд приходить до висновку, що фактичне повернення майна відбулось 01.05.2012.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач у відповідності до умов договору повернув державне нерухоме майно балансоутримувачу. При цьому слід відзначити що договір не містить положень щодо необхідності надання орендарем орендодавцю доказів такого повернення.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено порушення його права щодо неповернення відповідачем частини даху учбового корпусу № 9 площею 10 кв. м., що розташоване за адресою : м. Донецьк, вул. Артема, 50, в зв'язку з чим в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Оскільки, позивачем пред'явлено вимогу немайнового характеру, то судовий розмір мав бути сплачений в розмірі 1 073,00 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 717 від 04.09.2012 з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1 609,50 грн., тобто більшому розмірі ніж передбачено законом.

П. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області (м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) за наступними реквізитами -банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, р/р 35216011000034, КПВК 6611010 з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 717 від 04.09.2012. Платіжне доручення № 717 від 04.09.2012 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 5011-3/15098-2012.

Повне рішення складено 28.11.2012.

Суддя В.В.Сівакова