Постанова № 27720169, 19.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року 11:25 Справа № 0870/7335/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Лемешко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна плюс», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача:Педак С.В., довіреність № 1 від 10.02.2012

від відповідача:Міщенко О.В., довіреність № 130/10/10-011 від 19.03.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріадна плюс» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000122307 від 24.02.2012.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що підприємству не було пред'явлено підставу перевірки, а саме постанову суду (ухвалу) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора винесену ними відповідно до кримінального закону та про це не зазначено в акті перевірки. З огляду на це вважає, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Аріадна плюс» була проведена без законних на те підстав. Також зазначає, що оскільки перевірка ТОВ «Аріадна плюс» була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону (п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України), то податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки є передчасним, а тому підлягає скасуванню. По суті виявлених під час перевірки порушень зазначає, що висновок податкового органу про те, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Плутон-Трейд» договір є нікчемним не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Зазначає, що господарська операція оформлена всіма необхідними первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відбувся реальний рух товару, який позивач використав згідно своєї статутної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 16.08.2012 вих. № 8983/10/10-017 посилається на те, що позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Аріадна плюс» була проведена на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 08.02.2012 № 182, копія якого була вручена директору підприємства 14.02.2012. При цьому зазначає, що перевірка була проведена не на підставі п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, як про це зазначає позивач, а згідно положень п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Вказує, що за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» встановлено порушення товариством вимог п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 6 246 грн. Стверджує, що в ході перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» до підприємств-покупців, у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Вказує, що у ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за липень 2011 року, оскільки підприємство не має трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, місцезнаходження підприємства не відомо, тому задекларований ТОВ «Аріадна плюс» податковий кредит по контрагенту ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за серпень 2011 року у сумі 6 246 грн. сформований неправомірно. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 19.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу від 08.02.2012 № 182, згідно п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Аріадна плюс» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, про що складено акт від 14.02.2011 № 264/23-08/31449457.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 6 246 грн., в т.ч. за серпень 2011 року у сумі 6 246 грн.

24.02.2012, на підставі акту перевірки від 14.02.2011 № 264/23-08/31449457, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000122307, яким ТОВ «Аріадна плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 807,50 грн. в т.ч. 6 246 грн. за основним платежем та 1 561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2012 № 0000122307 ТОВ «Аріадна плюс» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із долучених до справи документів судом з'ясовано, що:

ТОВ «Аріадна плюс» зареєстровано 25.04.2001 виконавчим комітетом Запорізької міської ради та взято на облік у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.05.2001 № 3361. Згідно установчих документів та ліцензії № 314028 від 02.03.2007 (термін дії до 02.03.2012) товариство мало право здійснювати будівельну діяльність згідно з переліком, зокрема, монтаж технологічного устаткування, пусконалагоджувальні роботи.

Для здійснення своєї статутної діяльності товариством орендувались офісні та виробничі приміщення згідно договорів № 15 від 04.01.2011 та № 19 від 01.01.2011. На ТОВ «Аріадна плюс» у спірний період працювало 6 осіб.

З метою забезпечення виробничої діяльності позивач закуповував товар (ТМЦ) у інших підприємств.

Так, між ТОВ «Аріадна плюс» (покупець) та ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» в простій письмовій формі, шляхом обміну документами було укладено угоду купівлі-продажу товару (струна відрізна, фреза, шліф круги, центратор, техпластина тощо). На виконання угоди сторонами складено рахунок № 70411 від 04.07.2011, накладну № 70401 від 04.07.2011 та податкову накладну № 70403 від 04.07.2011.

Придбаний товар отримував особисто директор ТОВ «Аріадна плюс» Губчик Ф.Я. за довіреністю № 149 від 04.07.2011, що підтверджується витягом з електронного Журналу виданих довіреностей.

Придбаний товар був оплачений покупцем у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується долученою до справи банківською випискою.

Товар перевезений від продавця орендованим покупцем автомобілем НОМЕР_2, що підтверджується долученою до справи копією товарно-транспортної накладної від 04.07.2011.

З метою з'ясування питання наявності такого автомобілю та його власника судом було зроблено запит до Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області. У відповіді від 04.10.2012 вих. № 0870/7335/12/26357 суд повідомлено, що згідно комп'ютерної бази даних УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області автомобіль DAF 95Х F 430, державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстровано за гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, представником позивача надані докази оплати за оренду автомобілю ПП ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2050,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера). Також позивачем надана копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Придбаний товар був повністю оприбуткований на склад, що підтверджується виписками з електронного обліку руху документа приб.накладна ПН-0000245 від 04.07.2011.

Із пояснень представника позивача та долучених документів судом встановлено, що придбаний товар ТОВ «Аріадна плюс» згодом використало для власних господарських потреб та для виробництва труб для подальшого постачання їх контрагенту ТОВ «Кантерінвест» за договором купівлі-продажу № 7 від 12.05.2011.

Використання придбаного товару у власній діяльності та у виробництві підтверджується актами на списання ТМЦ та виписками з електронного Журналу обліку «Склад».

Таким чином, позивачем надано документи, якими оформлені господарські операції між ТОВ «Аріадна плюс» та його контрагентом у повному обсязі.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про можливість прийняття додатково поданих позивачем документів, які не були надані для перевірки суд виходить з такого.

Як свідчать матеріали справи у відповідь на запит податкового органу позивач надав письмові пояснення з відповідними підтверджуючими документами на 5-ти арк., чіткий перелік яких не зазначено. Також, суд приймає до уваги ту обставину, що наказ і повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариство отримало лише 14.02.2012, тобто після її проведення і відповідно, було позбавлено можливості подати ще будь-які додаткові докази. Крім того, підприємством подавались письмові заперечення на акт перевірки, проте жодна із сторін не змогла пояснити, які конкретно документи додавались в їх обґрунтування.

З огляду на викладене, суд визнав за можливе прийняти додатково подані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог.

Тож, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що посилання податкового органу в акті перевірки про відсутність документів, що підтверджують факт перевезення вантажу, не відповідають дійсності.

Також, суд вважає безпідставними посилання податкового органу на те, що позивачем не надані для перевірки акти приймання-передачі товару та довіреності, оскільки складання актів приймання-передачі в даному випадку є непотрібним, бо факт передачі товару посвідчує видаткова накладна, а довіреності, після вчинення господарської операції, передаються продавцю і залишаються в нього, і відповідно у покупця їх просто не має.

Натомість, в акті перевірки від 14.02.2012 № 264/23-08/31449457 (арк. 14) податковий орган на підставі п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України робить висновок про те, що в результаті порушення контрагентом позивача ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди на продаж товару, укладені з ТОВ «Аріадна плюс» мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесені витрати на придбання товару до складу валових витрат ТОВ «Аріадна плюс», по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Проте, аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення контрагентом вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість встановлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладеної угоди недійсною в судовому порядку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків.

Судом, згідно відповіді ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС вх. № 45785 від 25.10.2012 встановлено, що кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» відділом податкової міліції не порушувались.

Також слід зазначити, що висновки про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди зроблені податковим органом на підставі актів перевірок контрагентів позивача, службових записок, пояснень тощо.

Так, в основу акту перевірки позивача від 14.02.2012 покладено, зокрема, акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» від 27.09.2011. Проте, цей акт не може свідчити про будь-які виявлені порушення в діяльності товариства, оскільки сама зустрічна звірка проведена не була. Крім того, відомості, які значаться у вказаному акті та у листі податкового органу від 11.10.2012 № 6860/7/07-027 мають певні суперечності (місця роботи та отриманого доходу керівником тощо).

Представником відповідача надані суду засвідчені копії пояснень гр. ОСОБА_7, в яких останній пояснює, що є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2. і згідно договору укладеному із засновником ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» ОСОБА_8 надав юридичну адресу для вказаного підприємства. Також, надані суду відповідні пояснення ОСОБА_9, яка надавала юридичну допомогу ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд». Однак суд вважає такі документи неналежними доказами по справі, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 69, 70 КАС України та без наявності інших підтверджуючих документів самі по собі не доводять наявність умислу на порушення публічного порядку суб'єктами господарювання, зокрема, збоку позивача.

Також представником відповідача надані суду висновки спеціаліста № 220 від 07.07.2011, № 279 від 30.08.2011, № 328 від 21.10.2011. Однак, питання, які вирішувались спеціалістом під час дослідження, не мають жодного відношення до справи, зокрема, дослідження підписів на податковій звітності ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за спірний період, на договорі про доставку почтових відправлень контрагента тощо.

З огляду на це, суд вважає передчасним висновок податкового органу про неможливість постачання контрагентам-покупцям товару від ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» у зв'язку із відсутністю у останнього технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки такий висновок ґрунтується лише на даних податкової звітності контрагента (запити до компетентних органів та відповіді на них суду не надані), а також не враховує можливості здійснення контрагентом господарських операцій без використання власних активів.

Тобто, вище перелічені докази, якими податкова інспекція обґрунтовує нікчемність угоди між ТОВ «Аріадна плюс» та ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» насправді такі відомості та обставини не містять.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності як самих контрагента так і третіх осіб по ланцюгу постачання (ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини»), які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Щодо документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «Аріадна плюс» на підставі накладної, оплачені, та в подальшому реалізовані (використані у власній діяльності), що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Під час розгляду справи по суті представником відповідача також надано суду висновок спеціаліста від 23.09.2011 № 307 в якому останнім не вирішувалось питання про те, чи зроблені підписи на первинних документах (видатковій та податковій накладній) та договорах від імені ОСОБА_8 самим ОСОБА_8 у зв'язку із малого обсягу графічного матеріалу.

Крім того, слід враховувати, що згідно ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 (чинного на час виписки спірної податкової накладної), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, законодавець імперативно не визначав, що підписувати податкову накладну має саме керівник підприємства, а диспозитивно говорить про особу, уповноважену платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

З огляду на це, на позивача не може перекладатись відповідальність за те, що первинні бухгалтерські документи з боку його контрагента підписані не тією особою, що в них зазначена, оскільки це суперечить ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виходячи з того, що позивач позбавлений можливості контролювати достовірність підписів з боку свого контрагента.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Судом встановлено і це не заперечується представником відповідача, що контрагент позивача на час виписки податкової накладної мав статус платника податків (анульовано свідоцтво 23.01.2012).

Отже, підстави говорити про те, що податкова накладна є недійсною, оскільки складені з порушенням Закону, у суду відсутні. Не надані такі докази і податковим органом.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкової накладної, на підставі якої відповідна суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів була включена до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначена податкова накладна не визнана недійсною, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цієї податкової накладної вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ТОВ «Аріадна плюс» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п. п. 198.1, 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В той же час, суд не приймає до уваги та вважає необґрунтованими доводи позивача щодо незаконного проведення перевірки та зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що податковим органом було надіслано ТОВ «Аріадна плюс» запит від 13.01.2012 № 575/10/23-08 (отриманий головним бухгалтером позивача 16.01.2012), в якому податковий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за липень 2011 року.

Долучені до справи документи свідчать, що на запит від 13.01.2012 № 575/10/23-08 позивачем з дотриманням строків, визначених Податковим кодексом України, 26.01.2012 за вих. № 27/01 надано відповідь та витребувані документи.

Слід також зауважити, що повноту подання документів, витребуваних за запитом визначає безпосередньо податковий орган.

Тобто, податковий орган після отримання відповіді на запит платника податків та врахувавши наявну інформацію (акти перевірок контрагента) дійшов висновку про необхідність призначення перевірки ТОВ «Аріадна плюс».

З огляду на це, 08.02.2012 головою комісії з реорганізації ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято наказ № 182 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аріадна плюс» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що копія наказу від 08.02.2012 № 182 і повідомлення про проведення перевірки від 08.02.2012 № 15 того ж дня були відправлені поштою позивачу у справі.

Отже, суд вважає, що призначення та проведення перевірки було здійснено згідно вимог податкового законодавства.

Крім того, посилання позивача на те, що перевірка була проведена на підставі положень п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України під час розгляду справи по суті не знайшла свого підтвердження, оскільки як вбачається із долучених до справи документів (наказу про призначення перевірки від 08.02.2012 № 182, акту перевірки від 14.02.2011 № 264/23-08/31449457) перевірка була призначена та проведена на підставі положень п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 14.02.2011 № 264/23-08/31449457, про порушення ТОВ «Аріадна плюс» вимог п. п. 198.1, 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000122307 від 24.02.2012 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000122307 від 24.02.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріадна плюс» податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7 807,50 грн., в т.ч. 6 246,00 грн. за основним платежем та 1561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна плюс» 107,30 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко