Рішення № 27715648, 22.10.2012, Апеляційний суд Херсонської області

22.10.2012

Справа №22ц-2190/2077, 2012р. Головуючий в 1-й інстанції

Черниш О.Л.

Категорія : 27 Доповідач -Цуканова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року жовтня місяця "22" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого -Цуканової І.В.

Суддів: Радченка С.В., Вейтас І.В.

при секретарі -Ткаченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», який в свою чергу є правонаступником комерційного банку «Приватбанк» (далі Банк), звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 28.03.2008 року, в сумі 5 182,04 доларів США. Позивач покликався, що оскільки боржник зобов'язання з погашення кредиту не виконує, то з нього і поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід стягнути солідарно зазначену суму.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Банку, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 28.03.2008 року, в якому, з подальшим уточненням, просив визнати вказаний договір недійсним, оскільки встановлена законом письмова форма договору не дотримана (договір з боку Банку підписано неправомочною особою), договір укладено під впливом його, ОСОБА_3, помилки, та з огляду на заборону виступати, як фізична особа, поручителем згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 23.11.2011 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 905 доларів США та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 28.03.2008 року, укладений між ним та Банком.

Додатковим рішенням цього ж суду від 06.07.2012 року стягнуто з Банку на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 508 грн.

В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду від 23.11.2011 року скасувати, ухвалити нове, яким його, Банку, позов задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_3 -відмовити, покликаючись на порушення судом норм процесуального права щодо оцінки доказів, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В письмових запереченнях представник ОСОБА_3 -ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, представників Банку та ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2008 року Банк та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №217922-cred, за умовами якого позичальник 28.03.2008 року отримав кредитні кошти у розмірі 6 000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий Банком згідно договору №217922 CARD від 28.03.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 31% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.03.2010 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється згідно з графіком погашення кредиту та процентів (Додаток №1 до кредитного договору) /а.с. 5-10/.

Позичальник не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, а тому у нього перед Банком утворилась заборгованість, яка, за розрахунком банку, складається з наступного:

- 4 234,43 долари США -заборгованість за кредитом;

- 670,86 доларів США -заборгованість по процентах за користування кредитом;

штрафів відповідно до пункту 5.10 Умов та правил надання банківських послуг:

- 31,49 доларів США - штраф (фіксована складова);

- 2456,26 доларів США -штраф (процентна складова)

/а.с. 4-35/.

28.03.2008 року Банк та ОСОБА_4 уклали договір поруки, за яким останній поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором /а.с. 14/.

Задовольняючи частково позов Банку, суд виходив з того, що позивач безпідставно просив стягнути солідарно заборгованість із боржника ОСОБА_2 і поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в той час як договори поруки із зазначеними особами укладалися окремо і підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості відсутні.

Проте такий висновок не ґрунтується на положеннях ст. 554 ЦК України, згідно якій у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із змісту цієї норми права слідує, що у разі укладення поручителями окремих договорів поруки, кожен із них зобов'язаний відповідати перед кредитором солідарно із боржником.

Відповідно, позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: заборгованість слід стягнути солідарно з боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_4

Судом присуджено стягнути визначену Банком заборгованість без врахування суми штрафу, передбаченого п.5.10 умов кредитного договору в сумі 31,49 доларів США (фіксована частина) та 245,26 доларів США (процентна складова), оскільки такий вид відповідальності не відповідає визначенню штрафу в ст. 549 ЦК України, а є платою боржника за фактом звернення Банку до суду.

Доводів, які б спростовували такий висновок суду, апеляційна скарга не містить, а тому він є неспростованим.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо позову Банку, то рішення суду слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, доповнивши вказівкою про солідарне стягнення вказаної суми заборгованості з ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Що стосується рішення суду за позовом ОСОБА_3, то колегія суддів виходить з наступного.

В матеріалах справи наявна копія договору поруки за зобов'язаннями ОСОБА_2, укладеного 28.03.2008 року від імені Приватбанку та від імені ОСОБА_3 /а.с. 193/, який підписаний ОСОБА_6 як представником Банку, хоча у вступній частині договору зазначено, що договір укладається в особі керівника сектору «експрес»кредитування ОСОБА_7 на підставі довіреності №8884 від 25.10.2007 року, виданої закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»/а.с. 193/.

На обґрунтування того, що ОСОБА_6 мала право підписувати від імені Банку договори, надано копію довіреності №4366 від 20 жовтня 2009 року, але спірний договір поруки укладений 28 березня 2008 року /а.с. 213/.

Зазначені обставини за думкою суду, підтверджують пояснення ОСОБА_3 про те, що він ставив підпис на чистому аркуші за відсутністю тексту, та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8

Висновок суду про недодержання сторонами письмової форми договору поруки та визнання його недійсним в т.ч. з цієї підстави ґрунтується на положеннях:

ч. 2 ст. 207 ЦК України, за якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою;

ч.ч. 1,2 ст. 547 ЦК України, згідно якій правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, за яким вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Судом правомірно не прийнято до уваги, як доказ наявності у ОСОБА_6 повноважень на підписання зазначеного договору поруки з огляду на видачу відповідної довіреності пізніше дати укладення договору.

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_6 повноважень на підписання договору з посиланням на довіреність №4772 від 08.11.2006 року до уваги не приймаються, оскільки дана довіреність не підлягає дослідженню апеляційним судом як новий доказ в розумінні ч. 2 ст. 303 ЦПК України у зв'язку з відсутністю поважних причин, що зумовило ненадання доказу суду першої інстанції.

Крім того, вказана довіреність не підтверджує наявність повноважень у ОСОБА_6 на укладення договорів про забезпечення виконання зобов'язань.

Надана Банком в ході судового розгляду апеляційного суду довіреність на вказану особу №4783 від 08.11.2006 року, на яку відсутні посилання навіть в апеляційній скарзі, з вищенаведених підстав також не може бути розцінена апеляційним судом як доказ на підтвердження доводів апелянта.

Оскільки за змістом ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є різновидом недійсного правочину, то зазначення ОСОБА_3 вимоги про визнання договору поруки недійсним та ухвалення судом з цього приводу рішення, за думкою колегії суддів, не суперечить вимогам закону.

Так як рішення суду за позовом ОСОБА_3 відповідає нормам матеріального і процесуального права -то підстав для його скасування у зазначеній частині немає.

Відповідно, суд правомірно відмовив Банку в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3

На підставі ст.ст. 215,554 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,316, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2011 року скасувати в частині відмови позивачу в задоволенні позову до ОСОБА_4. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, доповнивши рішення суду вказівкою про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя: І.В.Цуканова