Ухвала суду № 27711909, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14895/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТЕХ ГРУП»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення -рішення №0005952303 від 07 вересня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАТЕХ ГРУП»звернулися в суд з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005952303 від 07.09.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що працівника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТУРПРОМ ВС»за період з 09.08.2010 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2011 року № 1873/2303/37200460.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005952303 від 07.09.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37 367,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 37 368,00 грн..

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Апелянт свої вимог обґрунтовує тим, що актом невиїзної позапланової перевірки контрагента позивача встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»носили характер нікчемного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»укладено договір надання послуг від 15.03.2011 року про виконання ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»робіт згідно Специфікації (Додатку № 1 до даного Договору) та зобов'язання позивача прийняти обладнання і належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до Договору.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом надання послуг № 3103-112 від 31.03.2011 року, податковою накладною № 112 від 31.03.2011 року на загальну суму 68 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 366,67 грн..

Між позивачем та ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»укладено Договір купівлі-продажу товару від 15.03.2011 року про здійснення ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»поставки та передачі у власність позивачеві товару та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар перелік якого зазначений у п. 1.2 даного Договору, наявних в матеріалах справи копіях Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору від 15.03.2011 року, Додатку № 2 (Специфікації) до даного Договору від 04.04.2011 року, видаткових накладних № 1503-107 від 15.03.2011 року, № 0404-151 від 04.04.2011 року, податкових накладних № 107 від 15.03.2011 року, № 151 від 04.04.2011 року на загальну суму 78 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 13 000,00 грн.

Між зазначеними сторонами було укладено договір б/н купівлі-продажу товару від 04.05.2011 року про здійснення ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»поставки та передачі у власність позивачеві товару та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар, перелік якого зазначений у п. 1.2 даного Договору, наявних в матеріалах справи копіях Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору від 04.05.2011 року, видаткової накладної № 04/05/11-153 від 04.05.2011 року, податкової накладної № 153 від 04.05.2011 року на загальну суму 30 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 000,00 грн..

Позивачем укладено договір купівлі-продажу товару від 14.05.2011 року про здійснення ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»поставки та передачі у власність позивачеві товару та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар, перелік якого зазначений у п. 1.2 даного Договору, наявних в матеріалах справи копіях Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору від 14.05.2011 року, видаткової накладної № 31/05/11-115 від 31.05.2011 року, податкової накладної № 155 від 31.05.2011 року на загальну суму 48 000,00 грн., в тому числі 8 000,00 грн..

На виконання зазначених договорів, ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 224 200,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 37 366,67 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТЕХ ГРУП»з Товариством з обмеженою відповідальною «УКРТУРПРОМ ВС»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентом ґрунтується на даних податкової звітності про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідача дійшов помилкового висновку, що укладені між позивачем та контрагентом правочин, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень - травень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС», у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення № 0005952303 від 07.09.2011 року є безпідставним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 31.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.