Постанова № 27711779, 22.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9312/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами представника товариства з обмеженою відповідальністю «БП -1 КМБ -1»та представника товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон - Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БП -1 КМБ -1»до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби України, треті особи -товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд -2», товариство з обмеженою відповідальністю «Інекон -Сервіс»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю «БП -1 КМБ -1»(далі -позивач, апелянт 1) та представник товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон - Сервіс»(далі -третя особа, апелянт 2) подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірки апелянта 1 з питань дотримання податкового, фінансового та іншого законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Трансбуд -2»за квітень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 102/23-2/32346942 від 09.02.2012 року, в якому встановлено порушення п.п. 134.1.1, п. 134. 1, п.п. 138.1.1, п. 138.2, п.п. 139.1.9. п. 139.1, п. 149.1. ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-й кв. 2011 року на суму 127 409 грн., а також порушення п.п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.2 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 110790 грн. за квітень 2011 року.

На підставі вказаного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312302 від 29.02.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 110 790 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000322302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 127 409 грн.

07 вересня 2006 року між ТОВ «БП-1 КМБ-1»(генпідрядник), ТОВ «Інекон - Сервіс»(замовник-інвестор) та КП «Позняки-Інвест»(представник замовника) було укладено договір генерального підряду № 35/06 на будівництво житлових будинків за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 47-59 (мікрорайон Бортничі).

На виконання умов договору № 35/06 між апелянтом 1 та його контрагентом було укладено договір підряду № 04-01/2011 від 04.01.2011 року, який було підписано між замовником (ТОВ «Інекон - Сервіс»), генпідрядником (ТОВ «БП-1 КМБ-1») та субпідрядником (ТОВ «Трасбуд-2»).

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору замовник забезпечує фінансування, генеральний підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з улаштування монолітних колон, перекриття об'єкта, що передбачені проектною документацією (та змінами до неї, які можуть бути внесені в процесі виконання робіт) та цим договором, здати роботи у обумовлені строки генеральному підряднику, забезпечити ліквідацію недоробок і дефектів, що виникли з вини субпідрядника і виявлені в ході приймання робіт у гарантійні строки експлуатації, а генеральний підрядник зобов'язується надати субпідряднику безперешкодний доступ до будівельного майданчику, необхідну проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно до умов даного договору.

За результатами виконання умов договору № 04-01/2011 від 04.01.2011 року було складено та підписано акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на загальну суму 664 737 ,60 грн., що є підтвердженням фактичного виконання ТОВ «Трансбуд-2»вищевказаних робіт.

За результатами вказаної операції ТОВ «Трансбуд-2»виписав апелянту 1 податкову накладну № 119 від 30.04.2011 року, яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, та на підставі п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України стала підставою для нарахування апелянту 1 сум податку в розмірі 110 790 грн., які було правомірно віднесено до податкового кредиту за звітний період.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП ТОВ «Трансбуд-2» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Щодо податку з прибутку підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявний в матеріалах справи акт здачі-прийому виконаних робіт № 13 від29.04.2011 року, що свідчить про факт виконання сторонами умов договору підряду № 04-01/2011 від 04.11.2011 року.

В суді першої інстанції було досліджено: угоди № 6 від 30.09.2011 року та № 8 від 31.12.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог до договору підряду № 04-01/2011 від 04.11.2011 року між ТОВ «БП-1 КМБ-1»та ТОВ «Трансбуд-2», акти звіряння по угодам про зарахування зустрічних однорідних вимог, що, в свою чергу, є підтвердженням реальності виконання умов договору сторонами, в тому числі й субпідрядником «Трансбуд-2».

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Трансбуд-2», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Трансбуд-2», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»та представника товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон - Сервіс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 000322302 та № 000312302

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 27.11.2012 року.