Ухвала суду № 2770661, 08.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-2215/08                                                                                                                              головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-35                                                                                                                              інстанції – Серкіз В.Г.

           (справа №18/360-АП-13/452/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

08 вересня  2008 року                                                                                                          м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача -

відповідача –

Семененко Я.В., Баранник Н.П.

Резніков Ю.М.  

Савенко О.О., довіреність №3424/16 від 06.08.2008р.

Чілібі В.В., довіреність №3818/16 від 03.09.2008р.

Сергеєв Є.В., довіреність від 15.10.2007р.

Рачинський Р.М., довіреність від 05.03.2008р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області

від 29.10.2007 року у справі №18/360-АП-13/452/07-АП

за  позовом:

Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат», м. Запоріжжя

до:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

26.09.2005р. Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат» (далі ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позовна заява була мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, було прийнято СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі за висновками акту перевірки від 17.06.2005р., які не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать діючому податковому законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємства, а тому ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000581314/0 від 23.06.2005р.

                Постановою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2006р. у справі №18/360-АП у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено /а.с. 10-13, т. 3/.

                Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006р. у справі №18/360-АП апеляційну скаргу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» залишено без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 27.03.2006р. у справі №18/360-АП залишено без змін /а.с. 46-47, т. 3/.

                Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2007р. у справі №18/360-АП касаційну скаргу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» задоволено частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 27.03.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006р. у справі №18/360-АП скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 123-127, т. 3/.

                Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. у справі №18/360-АП-13/452/07-АПпозовні вимоги позивача задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000581314/0 від 23.06.2005р. /а.с. 45-48, т. 4/.

                Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу. 

                Посилаючись у апеляційній скарзі, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 29.10.2007р. скасувати та  прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно і всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, що підтверджені доказами, які були досліджені у судовому засіданні, та ухвалене законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 29.10.2007р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 29.10.2007р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

                Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 29.10.2007р. – без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідачем – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі – проведено планову комплексну документальну перевірку ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.03.2005р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №28/23-2/00373847 від 17.06.2005р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при реалізації товарів (олія соняшникова та шрот соняшниковий) за цінами нижчими, ніж ціни придбання, завищено валові витрати на загальну суму 3101630,00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2003р. – на суму 2898780,00 грн., ІІІ квартал 2004р.  – на суму 202850,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.06.2005р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581314/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1739228,00 грн., у тому числі за основним платежем – 869614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 869614,00 грн. /а.с. 17, т. 1/.

                Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у квітні 2003р. проведено закупівлю товарів (олія соняшникова нерафінована) у ТОВ «Оптімус» по ціні 1902,30 грн. за тону, отримана олія соняшникова нерафінована була розподілена підприємством на олію соняшникову гідропресову та олію соняшникову гідроекстракційну, кожна з яких була реалізована ТОВ «Торговий дім «Оліяжиркомбінат» по ціні 1331,6 грн. за тонну, тобто при реалізації вказаних товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання цього товару, у квітні 2003р. ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» отримано негативний фінансовий результат – збиток в розмірі 2898780,00 грн.

                Як свідчать матеріали акту перевірки, у липні 2004р. ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» проведено закупівлю товарів у ТОВ «Форекс»: олія соняшникова – по ціні 2300,00 грн. за тонну, шрот соняшниковий – по ціні 575,5 грн. за тонну, та реалізацію даних товарів ТОВ «Торговий дім «Оліяжиркомбінат»: олія соняшникова – по ціні 2000,00 грн. за тонну, шрот соняшниковий – по ціні 575,00 грн. за тону, тобто при реалізації вказаних товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання цього товару, у липні 2003р. ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» отримано негативний фінансовий результат – збиток в розмірі 202500,00 грн.

                Крім того, у серпні 2004р. підприємством проведено розподіл отриманої від ТОВ «Форекс» олії соняшникової на олію соняшникову нерафіновану та олію соняшникову гідропресову, кожна з яких була реалізована по ціні 2225,00 грн. за тонну, а також підприємство продає шрот соняшниковий, отриманий від ТОВ «Форекс», по ціні 575,00 грн. за тону, тобто при реалізації вказаних товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання цього товару, у серпні 2004р. ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» отримано негативний фінансовий результат – збиток в розмірі 202500,00 грн. (розрахунок результатів від операцій купівлі-продажу товарів, перелік податкових накладних та обсягів продажу знаходяться в додатках до акту).

                Таким чином, на підставі проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат на підставі того, що різниця між ціною придбання та продажу продукції не може бути включена до складу валових витрат ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», оскільки вона не пов’язана з веденням господарської діяльності підприємства, так як при здійсненні господарських операцій з реалізації товарів за цінами нижчими, ніж ціна придбання цього товару, отримано негативний фінансовий результат – збитки, а збиткова операція продажу не направлена на отримання доходу.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано визначення «господарської діяльності» - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення «господарської операції» міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін «господарська діяльність» не включає такої обов’язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за  своїм змістом  термін «господарська діяльність» значно ширше «господарської операції», оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність  за звітний податковий період.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з таким платником податку особам.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не було надано доказів та не були зроблені висновки щодо того, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, неотримання прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати його у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик, крім того відповідачем не заперечується віднесення підприємством до складу валових витрат більшої частки вартості олії в ціні її придбання у ТОВ «Оптімус» та у ТОВ «Форекс», а також більшої частки вартості шроту в ціні його придбання у ТОВ «Форекс», СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не визнає валові витрати на різницю вартості олії, шроту по відношенню з ціною їх реалізації, що протирічить приписам чинного податкового законодавства.

В підтвердження того, що ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» використовувало придбану продукцію у власній господарській діяльності свідчить той факт, що такі види діяльності як оптова торгівля продукцією та її виробництво, передбачені у Статуту підприємства, на підставі якого позивач здійснює свою фінансово-господарську діяльність.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно даних бухгалтерського обліку загальний фінансовий результат від господарської діяльності, зокрема від продажу олії, шроту, є позитивним, а також те, що за наслідками І кварталу 2003р., ІІ кварталу 2003р., ІІ кварталу 2004р. позивачем сплачено податки та збори (загальнообов’язкові платежі) до бюджетів всіх рівнів.

Таким чином, висновки акту перевірки №28/23-2/00373847 від 17.06.2005р. щодо завищення валових витрат при реалізації товарів за цінами нижчими, ніж ціни придбання на загальну суму 3101630,00 грн. не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1739228,00 грн., у тому числі за основним платежем – 869614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 869614,00 грн., є необґрунтованим та неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, зробивши правильні висновки та застосувавши до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, що регулюють саме ці правовідносини, прийняв законну та обґрунтовану постанову без порушень норм матеріального та процесуального права про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000581314/0 від 23.06.2005р., а тому вказану постанову необхідно залишити без змін.

Доводи, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. у справі №18/360-АП-13/452/07-АП– залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Я. В. Семененко

                                                                                                                             Н. П. Баранник