Постанова № 2770657, 13.05.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

        ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа  № 22а-329/08 (22а-1914/07)                                                                                                   Головуючий суддя у 1 -ій

     Категорія статобліку – 34                                                                                                                 інстанції – Соловйов В.М.                    

                                                                                                                                        № 3/343/07-АП

        ПОСТАНОВА        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

             13 травня 2008 року                                                                                                м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді   - Туркіної Л. П. суддів       - Коршуна А. О., Проценко О. А. при секретарі – Стрєлка Р.Л.              За участі представників сторін:

позивача – Цебенко П.П.

відповідача  – Сиваш О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 19 червня 2007 року

у справі№ 3/343/07-АП

за позовомТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя (далі СДПІ по РВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2007 р. № 0000021311/2.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2007 р. позов ТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007 р. № 0000021311/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5544,89 грн. та в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 2772,45 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 0,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, обґрунтовано посиланнями на норми п. 1.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон «Про ПДВ») та наявністю операцій між позивачем та нерезидентом, здійснених на виконання договорів № 1682 з ТОВ «Грімар-Продакшен» (Москва) про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань управління в умовах підвищеного попиту від 01.02.2005 р., № 1445 з ТОВ «Рикь-Продакшен» (Москва) про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань управління в системі глобального маркетингу – організація семінару з 03.11.2004 р. по 17.11.2004 р. в м. Мале, Мальдіви, укладеного 18.10.2004 р.

В частині задоволених позовних вимог суд виходив з того, що витрати на придбання продуктів на презентації та обладнання, пов’язаного з підвищенням комфортності автомобіля (підогрів сидінь, CD, навігатори), є витратами, пов’язаними із господарською діяльністю позивача.         

Не погодившись із рішення м суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, у яких: позивач просить змінити постанову суду в частині відмови в задоволенні позову, а відповідач – скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач – ТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя – в апеляційній скарзі вказує наступне.

Судом першої інстанції, при відмові в задоволенні позовних вимог в сумі донарахування ПДВ та штрафних санкцій за зовнішньоекономічними операціями, не встановлено місто споживання послуг, наданих за межами митної території України платнику податків.

Під час перевірки у період з квітня 2004 р. по лютий 2005 р. було встановлено, що позивачем укладалися зовнішньоекономічні договори, відповідно до яких нерезидентами здійснювалося надання послуг: інформаційно-консультаційних, рекламних та послуг з забезпечення проживання у готелях. Податковим органом було зроблено висновок про те, що вказані операції є імпортом послуг,  які надані для їх використання або споживання на митній території України, що на думку відповідача підтверджується змістом проведених операцій, які направлені на фактичне набуття певних прав та обов’язків, тобто, кінцевий результат вказаних операцій спрямований на ведення платником податку господарської діяльності, яка за своїм визначенням може здійснюватися, як на митній території України, так і за її межами, але фактичне місце використання отриманих послуг знаходиться на митній території України. Вказаний висновок податкового органу, який було підтримано судом першої інстанції, є безпідставним.

Зобов’язання послугодавців, по вказаним в Акті договорам, виконувалися за межами митної території України. Предметом виконання зобов’язання з надання послуги, та відповідно, предметом споживання замовником є дії виконавця послуги. В даному випадку задоволення потреби репицієнта послуги полягало в здійсненні реклами товару, участі в міжнародних семінарах за межами митної території України.

Посилаючись на норми ст. ст. 3, 6, 10 Закону України «Про ПДВ», позивач вказує, що Законом чітко встановлені операції, які підлягають оподаткуванню ПДВ при імпорті послуг, а саме операції з надання нерезидентом послуг на митній території України, відповідно, дія Закону України «Про податок на додану вартість» не виходить за межі територіальної юрисдикції України.

Таким чином податкові зобов’язання при імпорті робіт (послуг) виникають лише в разі надання нерезидентом послуг на митній території України, тобто здійснення операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідач – Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя – в апеляційній скарзі вказує наступне.

 п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що була чинною до перевіряємого періоду, передбачав, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, названий Закон передбачав прямий зв’язок між валовими витратами та податковим кредитом.

За таких обставин, вартість певних товарів (робіт, послуг) може відноситися до складу валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість, сплачений в ціні таких товарів (робіт, послуг) може не відноситися до податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за період вересень-грудень 2005 р., віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару при придбанні не тільки продуктів харчування, а й автомобільні підставки під телефон, підогрів сидінь, CD,GPSнавігатори.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що була чинною у перевіряємому періоді, , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, для того щоб віднести ПДВ до складу податкового кредиту необхідна наявність умов: придбання товарів з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях; здійснення таких оподатковуваних операцій повинно бути в межах господарської діяльності.

Придбані позивачем речі не поставлялись іншим покупцям, оскільки придбавалися для споживання фізичними особами, а не з метою використання у перелічених ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартості» операціях.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «господарська діяльність» - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Оскільки відсутні оподатковані операції, то такі операції не можуть бути використані у господарській діяльності.

Відповідач вважає, що витрати на придбання товарів, перелічених у додатку №18 «а» до акту перевірки не здійснені з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. За таких обставин, позивачем безпідставно піднесені суми ПДВ до податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги ТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя підтримав.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги СДПІ по РВПП підтримав, проти апеляційної скарги позивача заперечив, вказавши наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем та нерезидентами були укладені договори, предметом яких є надання інформаційно-консультаційних послуг з питань управління в умовах підвищеного попиту на металопродукцію та надання інформаційно-консультаційних послуг з питання управління в системі глобального маркетингу. Тобто позивач за межами митної території України отримував послуги.

Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» вартість отриманих послуг повинна була оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідно до названого Закону, для оподаткування операцій з надання послуг, вирішальним моментом є надання послуг нерезидентом, послуги повинні надаватися для їх використання або споживання на митній території України.

Як свідчать досліджені документи, зокрема договори, та не заперечуються самим позивачем, послуги надавалися нерезидентом на митній території України.

Відповідач зазначає, що позивач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій зазначає, що для нарахування ПДВ, послуги повинні надаватися нерезидентом на митній території України, тобто місце надання послуги та місце її споживання повинно бути на митній території України, але Закон України «Про податок на додану вартість» пов’язує об’єкт оподаткування тільки з територією використання або споживання такої послуги та не містить посилання на територію її надання.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

СДПІ по РВПП проведена планова перевірка ТОВ «Торговий дім «Метизи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 30.06.2006 р. На підставі перевірки складено акт №549/08-01-30958370 від 19.12.2006 р.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, п.п 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податкове зобов’язання з вартості послуг, отриманих від нерезидента на митній території України на загальну суму 46816,52 грн.

Також, в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість" позивач безпідставно включило до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень – грудень 2005 року суми ПДВ у розмірі 5 544,89 грн., по податкових накладних, виписаних у зв'язку з придбанням товару, що в подальшому не використовувався в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника, а саме продукти харчування (чай, кава, сири, соки, ковбаса, балик, цукор та напої в асортименті), інші товари (підставка під телефон автомобільна, навігатори та інше).

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.3.1.2 п.3.1 ст. З,  п. 4.3 ст.4, п.6.5 ст.6 та п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з квітня 2004 р. по червень 2006 р. на загальну суму 51 365,55 грн.

Відповідно до акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 0000021311/0 від 09.01.2007 р.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням СДПІ по РВПП від 15.03.2007 р. №2545/10/31-25-016 "Про результати розгляду первинної скарги" скасовано податкове повідомлення-рішення №0000021311/0 від 09.01.2007 р. в частині збільшеної суми податкових зобов'язань з ПДВ за період з квітня 2005 р. по травень 2006 р. у розмірі 10 704,24 грн. та відповідної суми застосованої фінансової санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

СДПІ по РВПП було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2007 р. №0000021311/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 40 661,32 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 330,66 грн.

Рішенням ДПА у Запорізькій області від 18.05.2007 р. №2040/10/25-020 "Про результати розгляду повторної скарги" скасовано податкове повідомлення-рішення №13000021311/0 від 09.01.2007 р. з врахуванням рішення СДПІ по РВПП  №2545/10/31-25-016 прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 15.03.2007 р. № 0000021311/1) в частині зайво визначеної суми завищення бюджетного відшкодування по отриманим послугам від нерезидентів відповідно до договорів від 03.03.2004 р. №02/25GM, від 25.10.2004 р. №10/25 та відповідної суми застосованої фінансової санкції, в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення та рішення залишені без змін.

СДПІ по РВПП було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007 р. №0000021311/2, яким зменшено суму бюджетного шкодування з ПДВ у розмірі 25 522,95 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 761,47 грн.

Донарахування податкових зобов’язань здійснено на підставі наступного:

1. не відображення в податковій декларації з податку на додану вартість послуги, яка, як вважає податкова, отримана від нерезидента на митній території України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ             у сумі 19978, 06 грн.;

2. завищення податкового кредиту внаслідок неправомірного віднесення до нього сум ПДВ в розмірі 5544, 89 грн., що були сплачені при придбанні товарів, які не використовувались у оподатковуваних операціях.

Щодо заниження сум податкових зобов’язань у акті перевірки зазначено наступне.

Згідно договору від 18.10.2004 р. № 1445, укладеному між ТОВ «Торговий дім «Метизи» (замовник) та ТОВ «Рикь-Продакшин», Російська Федерація, м. Москва (виконавець), про надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг з питання управління в системі глобального маркетингу – організація семінару з 03.11.2004 р. по 17.11.2004 р. в м. Мале, Мальдіви, виконавець організує для замовника мешкання в одному двухмісному номері, з 10.11.2004 р. по 17.11.2004 р. (7 ночей) в отелі «KUDAHURAAFOURSEASONS». Виконавець забезпечує замовника послугами перекладача.  По виконанню послуг, виконавець зобов’язаний надати замовнику акт приймання-переказу послуг.

Згідно договору від 01.02.2005 р. № 1682, укладеного між  ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ТОВ «Грімар-Продакшин» (виконавець, Російська Федерація, м. Москва), про надання виконавцем замовнику інформаційно-консультаційних послуг з питання управління в умовах підвищеного попиту на металопродукцію – організація семінару з 04.02.2005 р. по 06.02.2005 р. в м. Москва, Російська Федерація з 07.02.2005 р. по 08.02.2005 р., в. м. Санкт-Пітербург, Російська Федерація. Виконавець організовує для замовника проживання двох представників замовника в 1 двомісному номері (рівень – «покращений» з видом на Ісааківський майдан), з 07.02.2005 р. по 08.02.2005 р. (1 ніч) в отелі «Англетер» . За вимогою замовника виконавець забезпечує його послугами гіда. По виконанню послуг, виконавець зобов’язаний надати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт.

Виконання обсягів робіт у відповідності з вказаними договорами про надання послуг складені акти прийому-передачі робіт (послуг) на підставі яких ТОВ «Торговий дім «Метизи» перераховано грошові кошти.

Посилаючись на норми п. п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ», у редакції, що діяла до прийняття Закону № 2505-IVвід 25.03.2005 р., та передбачала, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, податкова доходить висновку, що позивач повинен був включити до  складу податкових зобов’язань з ПДВ суми, нараховані відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про ПДВ».

З зазначеними висновками податкової не можна погодитись, виходячи з такого.

Відповідно до п. п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про ПДВ» платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Відповідно до п. п. 3.1.2 п. 3.1 Закону України «Про ПДВ» об’єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Таким чином, визначальною умовою для віднесення платником податку до об’єкту оподаткування операцій з виконання робіт (надання послуг) нерезидентами є їх отримання для використання або споживання на митній території України.

Як свідчать матеріали справи, послуги з організації семінарів та проживання працівників позивача, тобто здійснення нерезидентом дій в інтересах позивача були надані та спожиті учасниками семінару за межами митної території України, що виключає віднесення таких операцій до об’єкту оподаткування у відповідності до приписів п. п. 3.1.2 п. 3.1 Закону України «Про ПДВ», відповідно у позивача не виникало обов’язку визначати податкові зобов’язання по зазначеним операціям у відповідності до вимог п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону.

Посилання податкової на споживання послуг на території України, не приймаються колегією суддів до уваги, як таке, що суперечить обставинам справи.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначати, що поняття «споживання» та «ефекту досягнутого внаслідок споживання», на який фактично посилається податкова, не є тотожними.

Крім того, доказів наявності такого ефекту, зокрема на території України, податкова не надала.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає, що нарахування позивачу податкових зобов’язань у сумі 19978, 06 грн. та похідних від них штрафних санкцій у сумі 9989,02 грн. є таким, що не відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007 р. № 0000021311/2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зазначеної суми.

Стосовно завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 5544, 89 грн. перевіряючими зазначено, що позивач у вересні-грудні 2005 р. включав до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у зв’язку з придбанням товару, що в подальшому не використовувався в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, а саме: продукти харчування (чай, кава, сири, соки, ковбаса, балик, цукор та напої в асортименті), інші товари (підставка під телефон автомобільна, навігатори та інше).

Перелік податкових накладних, по яких суми ПДВ безпідставно включені до податкового кредиту в вересні -  грудні 2005 р., наведені у додатку до акту перевірки № 18е.        

Як свідчить текст позовної заяви, витрати на харчування, зазначені податковою, були пов’язані із здійсненням прийомів представників організацій, з якими товариство має господарські відносини.

Вказане в акті обладнання (багажна сітка, підігрів сидінь, тощо) придбавались як засіб пасивного захисту автомобілю та пасажирів, забезпечення належних умов праці водіїв. Автомобільну підставку до мобільного телефону призначено для встановлення в автомобілі та для використання відповідно до вимог безпеки дорожнього руху.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що податкова обґрунтовано визнала у якості правопорушення віднесення суми 5544, 89 грн. до складу податкового кредиту, що підтверджується наступним.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1  цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку із придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської дальності платника податку.

Таким чином, для того, щоб ПДВ віднести до складу податкового кредиту необхідно наявність у сукупності двох умов:

- придбання товарів з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях;

- здійснення таких оподатковуваних операцій повинно бути в межах господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про ПДВ»об'єктом оподаткування (оподатковуваними операціями) є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;

- вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Усі придбані позивачем речі не поставлялися іншим покупцям, оскільки придбавалися для споживання фізичними особами, а не з метою використання у будь-якій вище переліченій операції.

Доводи позивача відносно взаємозв’язку валових витрат з податковим кредитом є недоцільними, оскільки редакція Закону України «Про ПДВ», що була чинною в перевіряємому періоді, не пов’язувала податковий кредит з валовими витратами.

За таких обставин, вартість певних товарів (робіт, послуг) могла відноситися до складу валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно до Закону України «Про ПДВ» податок на додану вартість, сплачений в ціні таких товарів (робіт, послуг), не відносився до податкового кредиту.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає, що позов ТОВ «Торговий дім «Метизи» підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя від 24.05.2007 р. №0000021311/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 19978,06 грн. основного боргу та 9989,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки апеляційні скарги позивача та відповідача є частково обґрунтованими, вони також підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як таке, що винесене внаслідок помилкового застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, КАС колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційні скарги ТОВ «Торговий дім «Метизи», м. Запоріжжя та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя задовольнити частково.

      Постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.2007 р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя від 24.05.2007 р. №0000021311/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 19978,06 грн. основного боргу та 9989,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 3,90 грн. судових витрат.

       Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

       Постанову оформлено відповідно до ст. 160 КАС України 01.10.2008 р.

              Головуючий суддя:                                                                               Л.П. Туркіна

              Судді:                                                                                                       А.О. Коршун

                                                                                                                                О.А. Проценко