Ухвала суду № 27702271, 22.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4791/12 22.11.2012 22.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3166/2012 Головуючий у першій інстанції: Румянцева Н.О.

категорія 57 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

22 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Белевері В.А.,

за участі: відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника позивача - ОСОБА_6

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 жовтня 2012 року

за позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору позики дійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2011 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики дійсним та стягнення коштів.

Позивачка зазначала, що 28 червня 2010 року її неповнолітня донька ОСОБА_8 під впливом погроз з боку неповнолітнього ОСОБА_5, передала останньому 8000 євро, які належали позивачці. Крім того, вона вважає, що ці правовідносини є позикою.

Посилаючись на те, що неповнолітній ОСОБА_5 не може повернути отримані кошти, оскільки власних доходів він не має, його батько - ОСОБА_3 повернути гроші відмовляється, позивачка просила суд визнати дійсним договір позики від 28 червня 2010 року, як укладений між нею та батьком неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та стягнути з останнього на її користь грошові кошти в розмірі 8000 євро, що еквівалентно 87813 грн.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував наявність будь-яких правовідносин з позивачкою з приводу передачі грошових коштів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України сторонами в договорі позики є особа (позикодавець), яка передає у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а також інша особа (позичальник), яка приймає це майно та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

ОСОБА_7 зазначала, що гроші передавала її неповнолітня донька без відома батьків. Гроші передавались саме неповнолітньому ОСОБА_5

Водночас, на існування договірних правовідносини між нею та відповідачем з приводу спірних грошових коштів, позивачка не вказує.

Отже, позивачка просить визнати дійсним договір позики, який між сторонами не укладався, оскільки вони не приймали участі у передачі грошей, та між ними не було домовленості про умови такої передачі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Із змісту ст.ст. 15-16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, потерпіла особа має обрати саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 218 ЦК України, не можна визнавати дійсним неукладений договір.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачкою обрано спосіб захисту, який не передбачено законом, а тому, основний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_7, є правильним.

Посилання позивачки на неправомірні дії неповнолітніх, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина не може бути підставою виникнення договірних правовідносин між їх батьками.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_6 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: