Рішення № 2770210, 16.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.08 р. Справа № 43/136

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс”, м. Маріуполь

про стягнення суми основного боргу у розмірі 28220 грн., пені в розмірі 3603, 30 грн., інфляційного збільшення у розмірі 2489, 67 грн., 3% річних у розмірі 634, 74 грн., витрат пов'язаних з послугами адвоката у сумі 1058,25 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №2937 від 24.10.2008р.

від відповідача: представник не з'явився

В судовому засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізичної особи - підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу у сумі 28220,00 грн., пені у сумі 4231,58 грн., 3% річних у сумі 1337,74 грн., інфляційного відшкодування у сумі 2800,09 грн.

Уточненнями позовних вимог №107 від 15.12.2008р. позивач зменшив свої вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 28220 грн., пеню в розмірі 3603, 30 грн., інфляційне збільшення у розмірі 2489, 67 грн., 3% річних у розмірі 634, 74 грн., витрати пов'язані з послугами адвоката у сумі 1058,25 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його уточнення приймаються судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №11 від 01.11.2007р., в частині сплати вартості виконаних робіт. Як на правові підстави - посилається на ст.ст.525-527, 530, 610-612, 622, 624, 625 ЦК України.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №11 від 01.11.2007р., замовлення №152 від 20.11.2007р., акт здачі-прийомки робіт за листопад 2007р., платіжні доручення №827 від 04.12.2007р., №117 від 12.09.2008р., квитанція від 15.10.2008р., правоустановчі документи.

Разом з тим, клопотанням про забезпечення позову №109 від 15.12.2008р. позивач просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачу на усіх його банківських рахунках в межах позовних вимог по справі, а саме 36459,96 грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 27.10.2008р., 02.12.2008р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс” право на подання відзиву не використало і його представники в судове засідання не з'явилися. Причин нез'явлення останнє не пояснило та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надало.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Разом з тим, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, позивачу у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п.1 ст.193 ГК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п.1 ст.193 ГК України.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01.11.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1 /арк. спр. 8/.

Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов'язується виготувати комплект штор, за утвердженим замовникам ескізам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити замовлений ним комплект штор (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.4. договору права та обов'язки сторін за даним договором регулюються нормами чинного законодавства України.

Загальна вартість замовлення за даним договором складає 43220 грн. Оплата замовником послуг підрядника здійснюється наступним чином: в день підписання даного договору замовник сплачує підряднику 50% загальної вартості договору - 15 000 грн., у подальшому, не пізніше одного дня з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник сплачує підряднику 50% вартості, т.б. суму, що залишилась до сплати (пункти 2.1., 2.2., договору).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що даний договір чинний з моменту його підписання сторонами до моменту повного виконання останніми прийнятих на себе зобов'язань.

Як встановлено судом, означений договір підписаний уповноваженими особами, як позивача, так і відповідача з прикладанням фірмових печаток підприємств.

На момент розгляду справи сторонами не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Фактичне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань, згідно договору №11 від 01.11.2007р., підтверджується наданим до матеріалів справи актом здачі-прийомки робіт за листопад 2007р. /арк.спр.10/, підписаного уповноваженими особами обох сторін та засвідченого фірмовими печатками юридичних осіб, 20.03.2008р.

Враховуючи перераховані відповідачем грошові кошти у сумі 5000, грн., сума до сплати за договором №11 від 01.11.2007р., згідно з актом здачі-прийомки робіт за листопад 2007р., у строк до 22.03.2008р. - становить 38220 грн.

При цьому, як зазначає позивач та свідчать матеріали справи, враховуючи часткову проплату у сумі 10000 грн., грошові кошти за договором №11 від 01.11.2007р. у розмірі 28220 грн., відповідачем до теперішнього часу не сплачені.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт виконання монтажних робіт підтверджується актом здачі-прийомки робіт за листопад 2007р.

Як вбачається з тексту позовної заяви та матеріалів справи, зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача не поступало, однак розрахунки в повному обсязі не здійснені.

Отже, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів за одержані послуги відповідач, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, не виконав, внаслідок чого на момент подачі позову заборгованість складає 28220 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.611 ЦК України).

Згідно до ст.1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.2. договору, у разі прострочки оплати виконаного замовлення, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 2% від простроченого платежу за кожен прострочки.

Пеня згідно з розрахунком позивача складає 3603,30 грн.

При цьому, оскільки, частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, на підставі ст.625 ЦК України пред'явлено до стягнення інфляційне збільшення у розмірі 2489 грн. за період березень - вересень 2008р. та 3% річних у розмірі 634, 74 грн. (212 днів)

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 27.10.2008р., 02.12.2008р. не виконав, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить штамп канцелярії на ухвалах суду, позов не оспорив, письмовий відзив на позов не надав. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних, індексу інфляції та пені від простроченої суми.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційного збільшення є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого приймається судом до уваги як доказ по справі.

Що стосується вимог позивача про стягнення послуг адвоката, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 із змінами та доповненнями від 10.02.2004р.). Позивачем було надано: нотаріально посвідчену довіреність №2937 від 24.10.2008р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №8 від 15.10.2008р. на суму 1058,25 грн.. Таким чином, суд вважає доведеним наявність судових витрат позивача з оплати послуг адвоката в сумі 1058,25 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс”, м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу у розмірі 28220 грн., пені в розмірі 3603, 30 грн., інфляційного збільшення у розмірі 2489, 67 грн., 3% річних у розмірі 634, 74 грн., витрат пов'язаних з послугами адвоката у сумі 1058,25 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на сторін згідно зі ст.ст.22,49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, ст.75, ст.ст. 81-1, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс”, м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу у розмірі 28220 грн., пені в розмірі 3603, 30 грн., інфляційного збільшення у розмірі 2489, 67 грн., 3% річних у розмірі 634, 74 грн., витрат пов'язаних з послугами адвоката у сумі 1058,25 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Льодовий комплекс” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1; МФО 335742, ЄДРПОУ 34372822) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 28220 грн., пеню в розмірі 3603, 30 грн., інфляційного збільшення у розмірі 2489, 67 грн., 3% річних у розмірі 634, 74 грн., витрати пов'язані з послугами адвоката у сумі 1058,25 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 349, 47 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) надмірно сплачене державне мито в розмірі 11 коп.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Вик. ПС Максимова В.В.

Надруковано 4 прим.

позивачу -2,

відповідачу-1,

у справу-1.