Вирок № 27699930, 17.10.2012, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/4050/12

1/2318/504/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.,

секретар судового засідання Криворучко І.В., Розборська А.А., Сенчук О.Ю.,

з участю:

прокурора Горбунова Б.В., Коропа С.В., Мельниченка С.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Криве Озеро, Кривоозерського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта загальна середня, не одруженого, тимчасового безробітного, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 190 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 21 травня 2012 року приблизно о 2 год. 00 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через відчинене вікно кухні проник до частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, звідки викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа 2700 С-2», вартістю 308,38 грн., з картою пам'яті об'ємом 1 Гб, вартістю 20 грн., стартовим пакетом «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якого були кошти в сумі 9 грн., і гроші в сумі 240 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 602 грн. 38 коп.

Він же, 10 червня 2012 року приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, заволодів майном ОСОБА_1, а саме: мобільним телефоном марки «Нокіа Х2-01», вартістю 890 грн., з картою пам'яті об'ємом 1 Гб, вартістю 100 грн, стартовим пакетом «Діджус», вартістю 25 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 1015 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 190 ч. 2 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що дійсно вчинив діяння, які вказані в обвинувальному висновку, цивільний позов ОСОБА_1 визнав. Разом з тим пояснив, що помилково не вважав свої дії щодо потерпілої ОСОБА_1 злочинними, оскільки планував повернути останній її мобільний телефон через деякий час - 25.06.2012 року, на що потерпіла була згодна, викупивши до того часу телефон з ломбарду. Але підсудний не зміг цього зробити, оскільки в нього не було достатньо грошей, щоб повернути позику ломбарду та забрати мобільний телефон потерпілої. Про те, що він віддасть у заставу майно потерпілої, ОСОБА_3 зі ОСОБА_1 не домовлялися і потерпілій про свої плани щодо її майна підсудний нічого не казав. На час розгляду справи відшкодував потерпілій завдану ним матеріальну шкоду в сумі 82 грн.

Крім визнання своєї вини підсудним, його вина у вчиненні вказаних злочинів повністю підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілих, свідків, письмовими доказами, що є в матеріалах справи.

По епізоду таємного викрадення майна, що належить ОСОБА_2, поєднаного з проникненням в житло за адресою АДРЕСА_3, що мало місце 21.05.2012 року, вина підсудного підтверджується:

- показами потерпілого ОСОБА_2, який показав, що уніч з 20 на 21 травня 2012 року з його кімнати за адресою АДРЕСА_3 були викрадені мобільний телефон марки «Нокіа 2700 С-2», з картою пам'яті об'ємом 1 Гб, які він придбав у січні 2012 року за 450 грн., в телефоні був стартовий пакет «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якого були кошти в сумі 9 грн., і гроші в сумі 240 гривень;

- протоколом добровільної видачі від 21.05.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 добровільно видав майно, викрадене ним у ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа 2700 С-2», грошову купюру, номіналом 200 гривень, серія ЄЮ № 2413331 (а.с. 19);

- протоколом огляду предметів від 24.05.2012 року, в ході якого були оглянуті та описані речі, видані підсудним 21.05.2012 року: мобільний телефон марки «Нокіа 2700 С-2», грошова купюра, номіналом 200 гривень (а.с. 21);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 6\165 від 07.06.2012 року про вартість викраденого в ОСОБА_2 мобільного телефону, яка станом на 21.05.2012 року складає 308,38 грн (а.с. 42-47);

- явкою з повинною ОСОБА_3 від 21.05.2012 року, в якій він повідомляє про факт викрадення ним майна - мобільного телефону марки «Нокіа» та грошей, належних ОСОБА_2, о 02 год. 00 хв 21.05.2012 року з будинку, в якому проживав потерпілий (а.с. 17).

По епізоду заволодіння майном, що належить ОСОБА_1, шляхом зловживання довірою, що мало місце 10.06.2012 року за адресою АДРЕСА_2, вина підсудного підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що знайома з підсудним ОСОБА_3 та іноді з ним спілкувалась, оскільки вони обидва навчалися в Уманському державному педагогічному університеті імені П.Тичини на одному потоці, та підсудний і вона проживали в гуртожитку на одному поверсі. 10.06.2012 року приблизно о 20 години вона перебувала в гуртожитку АДРЕСА_2, разом із ОСОБА_5, її сусідкою по кімнаті. У цей час до кімнати зайшов ОСОБА_3 та попросив у неї її мобільний телефон марки «Нокіа Х2» на 30 хв., щоб зателефонувати. Так як потерпіла знає підсудного і раніше він уже брав у неї мобільний телефон та завжди повертав, вона погодилася. Взявши мобільний телефон підсудний вийшов з кімнати, але через 30 хв. не повернувся. Потерпіла зателефонувала з іншого телефону на свій телефонний номер, ОСОБА_3 відповів, що через декілька хвилин поверне їй телефон. О 22.00 годин підсудний зайшов в кімнату та передав їй свій телефон з її сім картою і сказав, що її телефон поки що повернути не може, так як він у його товариша ОСОБА_6, і поверне телефон, коли ОСОБА_6 повернеться до гуртожитку. Однак ні 10.06.2012 року, ні пізніше підсудний телефон потерпілій не повернув. Спроби потерпілої разом з ОСОБА_5 протягом двох наступних днів забрати у ОСОБА_3 свій телефон були безрезультатними. Тоді потерпіла зрозуміла, що скориставшись її довірою підсудний заволодів її телефоном та повертати його їй не збирається, і звернулась до працівників міліції з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_3 у зв'язку із заволодінням останнім її телефоном. На час розгляду справи підсудний повернув її стартовий пакет «Діджус», вартістю 25 грн., та частково відшкодував завдану їй матеріальну шкоду, а саме: підсудний відшкодував їй 82 грн.

- показами свідка ОСОБА_5, яка дала покази, аналогічні показам потерпілої;

- договором про надання ломбардом фінансового кредиту № 164-12020316 від 10.06.2012 р. між кредитодавцем ПТ «Ломбард-Скарбниця» і позичальником ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 10.06.2012 року о 21 год. 31 хв. отримав у вказаному ломбарді кредит в сумі 198 грн. під заставу мобільного телефону «Nokia Х2-01» з флеш-картою об'ємом 1 Гб, серійний номер телефону НОМЕР_1, бувший у використанні, на строк 14 днів (а.с. 96);

- довідкою про вартість мобільного телефону «Nokia Х2», яка станом на 10.06.2012 року становить 900 грн. (а.с. 85);

- явкою з повинною ОСОБА_3 від 12.06.2012 року, в якій підсудний зізнається у заволодінні 10.06.2012 року мобільним телефоном гр. ОСОБА_1 марки «Нокіа Х2», який він того ж дня здав до Ломбарду Скарбниця (а.с. 80).

Під час судових дебатів по справі та в останньому слові підсудний зазначив, що щиро розкаюється у вчинених діяннях, повністю відшкодує завдану його злочином шкоду потерпілій ОСОБА_1, просив не позбавляти його волі, що більше злочинних дій вчиняти не буде і знову вступить до ВНЗ та буде навчатися.

Допитавши підсудного, потерпілих, свідків, дослідивши та оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненні вказаних злочинів доведена в судовому засіданні, і кваліфікує дії ОСОБА_3 по епізоду викрадення майна, що належить ОСОБА_2, за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, та по епізоду заволодіння майном, що належить ОСОБА_1, за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання підсудному суд враховує те, що в силу ст. 12 КК України вчинений злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, належить до тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, належить до злочинів середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивного характеризується за місцем проживання, на час розгляду справи ніде не навчається і не працює, готовий відшкодувати повністю завдані потерпілій матеріальні збитки, на обліку в лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, є визнання ним своєї вини та щире каяття, добровільне відшкодування частини завданої шкоди потерпілій ОСОБА_1 та повернення викраденого майна потерпілому ОСОБА_2

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Враховуючи наведені обставини справи і дані, що характеризують особу підсудного, суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкціями ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України. Суд також приходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та про можливість застосування до нього положень статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і встановивши йому іспитовий строк. При цьому суд вважає необхідним, для забезпечення належної поведінки засудженого під час іспитового строку, покласти на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК України.

Обраний на досудовому слідстві запобіжний захід - підписку про невиїзд з місця проживання - ОСОБА_3 суд вважає необхідним залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки підстав для його скасування чи заміни судом не встановлено.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_1 на суму 1015 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме: відшкодуванню підлягає вартість майна, яким заволодів підсудний, за вирахуванням вартості повернутого потерпілій майна - стартового пакета «Діджус», вартістю 25 грн., та часткового відшкодування майнової шкоди в сумі 82 грн. Таким чином, сума матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з підсудного на користь ОСОБА_1, складає 1015 грн. - 25 грн. - 82 грн. = 908 грн.

Питання про речові докази по справі вирішити відповідно до правил, викладених в ст. 81 КПК України: речові докази, передані на зберігання власникам, залишити останнім за належністю, документ, приєднаний до матеріалів справи, зберігати при справі.

Згідно зі ст. 93 КПК України судові витрати - витрати на проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 225 від 11.06.2012 року в сумі 367,80 грн., судово-товарознавчої експертизи № 6\165 від 07.06.2012 року в сумі 235,20 грн. - підлягають стягненню з підсудного.

Суд вважає, що арешт, накладений постановою слідчого СВ Уманського МВ УМВС від 06.07.2012 року з метою забезпечення цивільного позову на мобільний телефон марки «Nokia 2730 classic», що належить ОСОБА_3 та залишений на зберігання в сейфі каб. № 4 СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, необхідно залишити без змін, так як суд задовольняє цивільний позов, заявлений ОСОБА_1 та стягує з підсудного судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 93, 323, 324, 327-335, 337, 343 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначати остаточне покарання ОСОБА_3 у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання.

Арешт, накладений постановою слідчого СВ Уманського МВ УМВС від 06.07.2012 року з метою забезпечення цивільного позову на мобільний телефон марки «Nokia 2730 classic», що належить ОСОБА_3 та залишений на зберігання в сейфі каб. № 4 СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою АДРЕСА_4, матеріальну шкоду в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Нокіа 2700 С-2», грошову купюру, номіналом 200 гривень, стартовий пакет «Діджус», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою АДРЕСА_5, - залишити останньому за належністю;

стартовий пакет «Діджус», переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою АДРЕСА_4, - залишити останній за належністю;

договір про надання ломбардом фінансового кредиту від 10.06.2012 р. між ПТ «Ломбард-Скарбниця» і ОСОБА_3, приєднаний до матеріалів справи (а.с. 96) - зберігати при справі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 25574009, р/р 31254272210063 у ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи) витрати на проведення:

судово-дактилоскопічної експертизи № 225 від 11.06.2012 року в сумі 367 (триста шістдесят сім) гривень 80 коп.;

судово-товарознавчої експертизи № 6\165 від 07.06.2012 року в сумі 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 20 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку учасниками процесу протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд.

Суддя: О.С. Кімстачов