Ухвала суду № 27698232, 22.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. Справа № 130885/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-2277/12/1370 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області дердавної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000411750 від 27.02.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач прийшов до помилкових висновків про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами. Однак, у позивача наявні усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. позов задоволено, визнано про протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000411750 від 27.02.2012р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 493,82 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце судового розгляду. Позивач в судове засідання не з'явився, представив заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. На підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем з 12.01.2012р. по 13.01.2012 року проведена невиїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати ПДВ за взаємовідносинами з ТзОВ «Металбуд Центр» за травень-вересень 2011 року, з ПП «Поляріс Лайт» за березень-квітень 2011р., з ПП «Егеста» за березень-квітень 2011р., про що 13.01.2012р. складено акт №12/172/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 44425,00 грн., а саме: за березень 2011 року - на 2100,00 грн., за квітень 2011 року - на 7800,00 грн., за травень 2011 року - на 9300,00 грн., за червень 2011 року - на 5400,00 грн., за липень 2011 року - на 6000,00 грн. , за серпень 2011 року - на 5250,00 грн., за вересень 2011 року - на 8575,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 27.02.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000411750 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44425,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4957,25 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що договори укладені між позивачем та його контрагентами є чинними, усі необхідні документи оформлені належним чином, а чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 44425,00 грн. на підставі актів невиїзних документальних перевірок ТзОВ «Металбуд Центр», ПП «Поляріс Лайт», ПП «Егеста», у яких встановлено безтоварність операції.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено укладення позивачем для виконання технічних умов договорів: з ТзОВ «Металбуд Центр» - про надання послуг №115 від 06.05.2011р. (а.с.91-92), предметом якого є послуги автовишки та послуги поклейки реклами на рекламоносіях; з ПП «Поляріс Лайт» - про надання послуг №0415 від 01.03.2011р. предметом якого є поклейка реклами на рекламоносіях; з ПП «Егеста» - про надання послуг №01/03-11 від 01.03.2011р. предметом якого є послуги автовишки.

Виконання передбачених вказаними договорами робіт сторонами оформлено актами здачі-прийняття робіт і позивачем отримано від ТзОВ «Металбуд Центр», ПП «Поляріс Лайт», ПП «Егеста» належним чином оформлені податкові накладні.

Оплата позивачем за виконані ТзОВ «Металбуд Центр», ПП «Поляріс Лайт», ПП «Егеста» роботи проведена згідно виставлених рахунків у безготівковому порядку згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень.

Відповідно до з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно до п. 180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Таким чином, господарські зобов'язання, які виникли між позивачем та його контрагентами були виконані, що підтверджують належним чином оформлені первинні документи, складенні згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідачем не надано доказів про визнання будь-якого первинного документу недійсним.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №2а-11265/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012р. визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної Приватного підприємства «Егеста» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. до 30.09.2011 р. за якими складено акт №1815/236-37156841 від 14.11.2011року; визнані протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Егеста», викладених в акті №1811/231/36917481 від 14 листопада 2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011року; зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Егеста», оформленої актом №1815/236-37156841 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року; зобов'язано Алчевську ОДПІ привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків ПП «Егеста»з даними, наведеними ним у наданих податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №2а-11262/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012р. визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Поляріс Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2010 по 30.09.2011 за результатами якої складено акт №1801/231-37156789 від 11 листопада 2011 року, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Поляріс Лайт»», викладені в акті № 1801/231-37156789 від 11 листопада 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Поляріс Лайт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Поляріс Лайт», оформленої актом № 1801/231-37156789 від 11 листопада 2011 року, зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП «Поляріс Лайт» з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що використані відповідачем при проведенні перевірки позивача акти перевірок по вищевказаних контрагентах позивача не є допустимими доказами і судом не можуть братися до уваги.

Крім цього, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних та, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-2277/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

Н.В. Савицька