Постанова № 27695807, 19.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа№ 5011-67/7844-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Скрипка І.М.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Марусенко Ю.Г., довіреність б/н від 18.07.2012;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від 29.08.2012

у справі № 5011-67/7844-2012 (суддя: Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр»

до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/7844-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/7844-2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 № 5011-67/7844-2012 у справі № 5011-67/7844-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-67/7844-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 22.10.2012 об 11:10.

Згідно Розпорядження Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., здійснити розгляд справи № 5011-67/7844-2012 у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5011-67/7844-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:30.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 № 5011-67/7844-2012 у справі № 5011-67/7844-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5011-67/7844-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:30.

19.11.2012 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

19.11.2012 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.

03.01.2012 відповідачем був наданий позивачу Договір № 58Є про надання послуг (далі-Договір № 58Є) та повідомлено, що багаторазові дозволи ЄКМТ позивач зможе отримати лише за умови підписання Договору № 58Є.

Згідно умов Договору № 58Є відповідач зобов'язувався надати послуги позивачу з оформлення, передачі та обслуговування бортових журналів та інформаційних листів (далі-комплект документів до ЄКМТ) багаторазового використання за формою, встановленою резолюцією Міжнародного Транспортного Форуму (далі - МТФ), необхідних Перевізнику (Позивачу) для здійснення ним перевезень вантажів у міжнародному сполученні, а Перевізник відшкодувати витрати ДП "СМАП", згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1.3 Договору № 58Є відповідач зобов'язувався видати комплект документів до ЄКМТ після підписання цього Договору та бланку зобов'язання, який є невід'ємною частиною даного Договору (додаток 1).

На перевізника п. 2.3.4. договору покладений обов'язок відшкодовувати витрати ДП "СМАП", пов'язані з оформленням, видачею та обслуговуванням комплекту документів до ЄКМТ відповідно до розділу 3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник в зв'язку з тим, що за твердженнями позивача зміст укладеного між сторонами спірного Договору № 58Є не відповідає вимогам цивільного законодавства: ЦК України, ГК України, Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки Відповідач, як суб'єкт господарювання не може виконувати повноваження щодо видачі іншим суб'єктам господарювання дозволів ЄКМТ (комплекту документів до ЄКМТ) в зв'язку з тим, що такі повноваження надані виключно органам виконавчої влади, державним колегіальним органам, органам місцевого самоврядуванню, а також Відповідач, як суб'єкт господарювання не може здійснювати оформлення та контроль за використанням дозволів ЄКМТ, тобто виконувати передбачені законом функції державного контролю, уповноваженим суб'єктом якого згідно ст. 58 ЗУ «Про автомобільний транспорт» є служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

В зв'язку з зазначеним, позивач просив суд визнати Договір № 58Є про надання послуг недійсним на підставі ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, оскільки, як вважає позивач, оскаржуваний договір суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про автомобільний транспорт".

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, про відмову в задоволені позову враховуючи, що предметом спірного договору є надання послуг з оформлення, передачі та обслуговування саме комплекту документів до ЄКМТ -бортових журналів та інформаційних листів (які не є дозвільними документами), а з наявних в матеріалах справи платіжних документів вбачається, що відповідачем стягується плата не за дозволи ЄКМТ, тому у суду немає підстав вважати, що даний договір було укладено відповідачем з порушенням господарської компетенції, а зміст спірного договору не суперечить вимогам закону.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні все ж таки був встановлений факт отримання скаржником дозволів ЄКМТ у кількості 7 штук до яких додаються бортові журнали та бланки зобов'язання, що в своїй сукупності по Договору № 58Є називається - комплект документів до ЄКМТ.

Проте не зважаючи на законодавчі норми, які чітко встановлюють, які документи є дозвільними та який орган має право їх видавати, суд першої інстанції помилково встановив, що діяльність відповідача полягає не з видачі дозвільних документів, що є адмінпослугою, а є послугою з оформлення, передачі та обслуговування комплекту документів до дозволів українським авто перевізникам та належить до його господарської компетенції, що вбачається з наступного.

Так п. 78 Додатку № 2 до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» визначено, що до дозвільних документів належить дозволи ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами-членами ЄКМТ відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт».

Частиною 3 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, які повинен мати резидент України при виконанні міжнародних перевезень вантажів, серед яких визначено дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. При цьому, дозвільним органом, який уповноважений законом видавати документи дозвільного характеру суб'єктам господарювання є органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (абз. 3 ч. 1 ст. 1 наведеного Закону).

З огляду на викладене вище, колегія суддів відмічає, що необґрунтованою є позиція суду щодо підміни понять «видачі дозвільних документів, що є адмінпослугою» та «оформлення, передача та обслуговування комплекту документів до дозволів», що в даному випадку фактично є одне і те саме, про що в мотивувальної частини оскаржуваного рішення відмічає і сам суд першої інстанції.

До того ж, необґрунтованим є твердження суду щодо відсутності іншої юридичної особи, яка б мала закріплені на законодавчому рівні повноваження надавати послуги з оформлення та видачі дозволів ЄКМТ та комплекту документів до ЄКМТ на момент дії Договору № 58Є, крім ДП «СМАП», немає.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання відносно незаконності функцій контролю за використанням багаторазових дозволів ЄКМТ, які поклав на себе відповідач згідно п. 2.3.3 Договору № 58Є, які відповідно до ч. 4 ст. 19 Господарського кодексу України, абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.ст. 6, 58 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відносяться до функцій державного контролю.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було врахована позиція скаржника про невідповідність вимогам чинного законодавства змісту Договору № 58Є, що містяться у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2010р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2011р. у справі №2-a-12430/09/2670 та рішенні господарського суду Київської області від 23.02.20 12р. у справі № 7/171-11 за первісним позовом ДП «СМАП» до ТОВ «Васт- Транс» про стягнення 21346,54 грн. та за зустрічним позовом ТОВ «Васт- Транс» до ДП «СМАП» про стягнення надмірно сплачених коштів та визнання договору недійсним, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012р.

Оскільки, господарським судом міста Києва не було враховано зазначених вище положень чинного законодавства, то в зв'язку з цим і відмовлено в позові без належних правових підстав, при цьому неправильно застосувавши і порушивши норми матеріального права.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Оскільки, відповідач як суб'єкт господарювання не може виконувати повноваження щодо видачі іншим суб'єктам господарювання дозволів ЄКМТ (та комплекту документів до ЄКМТ), а також як суб'єкт господарювання не може здійснювати функції контролю за використанням дозволів ЄКМТ, так-як дані повноваження згідно вимог чинного законодавства віднесено до компетенції виключно органів виконавчої влади, у зв'язку з чим укладений між сторонами у справі договір про надання послуг було укладено відповідачем з порушенням спеціальної правосуб'єктності, що є підставою для визнання даного правочину недійсним на підставі ч.1 ст.207 Господарського кодексу України.

До того ж, видача багаторазових дозволів ЄКМТ здійснюється на безоплатній основі, у зв'язку з чим встановлення у спірному договорі вартості послуг за видачу та оформлення перевізникові комплекту документів до ЄКМТ суперечить вимогам закону, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст.203 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/7844-2012 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/7844-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним Договір № 58Є про надання послуг від 03.01.2012 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» та Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»

5. Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (03083, м. Київ, пр. Науки, 57 ідентифікаційний код 33880040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21457519) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (03083, м. Київ, пр. Науки, 57 ідентифікаційний код 33880040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21457519) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 5011-67/7844-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Скрипка І.М.