Рішення № 27695547, 21.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2012 р.Справа № 5017/2415/2012

За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот"

про розірвання договору

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Остапов В.В. -довір. № 92 від 26.12.2011р.

від відповідача: Глушко Г.М. -за довіреністю №684/16 від 26.04.12р.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот", в якій просить розірвати договір №387-ОТ (зі змінами та доповненнями), укладений 10.06.2009р. між ДП «ІМТП»та ПАТ «Чорномортехфлот», а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №387-ОТ від 10.06.2009р., укладеного між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (Підрядник), правонаступником якого є ПАТ «Чорномортехфлот».

Як зазначає позивач, відповідно до п.4.1 договору (в редакції на момент укладення договору) загальна ціна робіт за цим договором становить 33 924 000 грн. та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат Підрядника.

19.01.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору № 387-От від 10.06.2009р., відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо зміни пункту 4.1. та пункту 7.1. договору в частині зменшення обсягів та загальної ціни робіт за договором № 387-ОТ від 10.06.2009р.

13.06.2012р. після проведення остаточного узгодження шляхом переговорів строків виконання робіт за договором сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору №387-ОТ від 10.06.2009р.

Відповідно до умов додаткової угоди №2 від 13.06.2012р. сторони внесли зміни у пункт 5 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012р., визначивши остаточний строк виконання робіт - до 31.07.2012р.

Таким чином, відповідач мав можливість приступити до виконання робіт за договором з 15.06.2012р. та закінчити їх у строк до 31.07.2012р.

Враховуючи, що строк виконання робіт за договором сплинув 31.07.2012р., а строк дії договору відповідно до п. 13.1. договору визначено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, позивач, керуючись ст. 188, ч. 2 ст.320 Господарського кодексу України, ст.ст.651, ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, після надіслання відповідачу пропозиції щодо розірвання договору №387-ОТ від 10.06.2009р., звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 17.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2415/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

26.10.2012р. розпорядженням голови господарського суду Одеської області у зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. на лікарняному, справу №5017/2415/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Демешина О.А.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2012р. справу 5017/2415/2012 було прийнято до провадження судді Демешина О.А.

Приймаючи до уваги закінчення терміну перебування судді Щавинської Ю.М. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 29.10.2012р. справу 5017/2415/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 31.10.2012р. справу 5017/2415/2012 прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду на раніше визначений час - 21.11.2012р.

У судовому засіданні 21.11.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2012р. заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.117-119).

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що відповідачем порушено право позивача, що підлягає захисту, відносно вчинення дій по розірванню договору №387 від 10.06.2009р., укладеного між ДП «ІМТП»та ПАТ «Чорномортехфлот».

Відповідно до пункту 13.3 Договору, дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою Сторін (за виключенням випадків, передбачених п. 13.4 договору). У цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов'язань за договором з повідомленням іншої сторони, яке має бути отримано нею не менш ніж за 15 календарних днів до дня розірвання договору.

Як вказує відповідач, ДП «ІМТП»надіслало ПАТ «Чорномортехфлот»угоду про розірвання договору №387 від 10.06.2009р., яка на даний час ще не підписана з боку ПАТ «Чорномортехфлот»у зв'язку з проведенням переговорів з ДП «ІМТП»з причин наміру ПАТ «Чорномортехфлот»виконати зобов'язання по договору.

Таким чином, не заперечуючи факт нездійснення у повному обсязі робіт за договором №387 від 10.06.2009р., з посиланням на те, що відповідач знаходиться у процедурі ліквідації та у нього відсутні кошти навіть на закупівлю дизельного палива, представник відповідача зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права та, на думку представника відповідача, інтереси порту, у даному випадку, можуть бути захищені тільки шляхом подання позову щодо зобов'язання ПАТ «Чорномортехфлот»підписати додаткову угоду про розірвання договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Аналізуючи вимогу позивача про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 10.06.2009р. Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (Підрядник) правонаступником якого є ПАТ «Чорномортехфлот»було укладено договір №387-ОТ, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за плату роботи зі збільшення глибин операційної акваторії причалу №1, відповідно до умов цього договору та Технічного завдання Замовника згідно проекту: „Збільшення глибини операційної акваторії причалу №1, водного підходу і акваторії рейдового причалу №2 (з двох швартових бочок) до глибини 14,5м ДП „ІМТП", розробленого ДП «ЧорноморНДІпроект», а Замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у зазначеному договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору, загальна ціна робіт становить 33 924 000 грн., у тому числі ПДВ 20% у розмірі 5 654 000грн., та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат Підрядника. Загальна ціна робіт за цим договором визначена на основі договірної ціни, передбаченої у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання п.4.1 договору було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 22 741 923,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.77-88).

Як встановлено судом, договір 387-ОТ від 10.06.2009р. було виконано відповідачем лише частково, що підтверджується складеними та підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками вартості виконаних підрядних робіт, а саме довідка за вересень 2009р. та акт №1 за вересень 2009р. на суму 2 941 210,80 грн. (т.1 а.с.93-94), довідка за жовтень 2009р. та акт №2 за жовтень 2009р. на суму 6 286 795,68 грн. (т.1 а.с.95-96), довідка за листопад 2009р. та акт №3 за листопад 2009р. на суму 7 081 295,76 грн. (т.1 а.с.97-98), довідка за грудень 2009р. та акт №4 за грудень 2009 р. на суму 2 289 530,76 грн. (т.1 а.с.99-100), довідка за січень 2010р. та акт №5 за січень 2010р. на суму 2 212 930,37 грн. (т.1 а.с.101-102), довідка за лютий 2010р. та акт №6 за лютий 2010 р. на суму 687 707,33 грн. (т.1 а.с.103-104). Таким чином, відповідачем було виконано підрядні роботи на суму 21 499 470,70 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки об'ємів та вартості виконаних днопоглиблювальних робіт по договору від 02.08.2011р. на суму 21 499 470,70 грн. (т.1 а.с.57).

19.01.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №387-ОТ від 10.06.2009р. якою, зокрема, п.4.1 договору був викладений у наступній редакції: «Загальна ціна робіт за договором становить 25 443 750 грн. з урахуванням ПДВ та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника», та було визначено остаточний строк виконання робіт за договором до 15.02.2012р.

Крім того, додатковою угодою №1 до договору № 387-ОТ сторони дійшли згоди щодо зміни порядку розрахунків за договором, зокрема, сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт за договором на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти днів з моменту їх підписання замовником шляхом зарахування сплаченого авансу, який станом на 01.01.2012р. становить 1 242 452,92 грн.

Таким чином, станом на 19.01.2012р. вартість невиконаних робіт становить 3 944 279,30 грн. (25 443 750 грн. (загальна сума договору) - 21 499 470,70грн. (вартість виконаних робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання робіт за договором №387-ОТ від 10.06.2009р.

Так, 28.01.2012р. відповідачу була передана телефонограма щодо необхідності приступити до виконання робіт за договором №387-От від 10.06.2009р. та додаткової угоди №1, яка була прийнята диспетчером ПАТ «ЧТФ»Шаталовим Н.К. (т.1 а.с.35).

Як встановлено судом під час розгляду справи, за 15 днів до закінчення нерестового періоду (з 15.02.2012 по 15.06.2012р.), позивач 30.05.2012р. звернувся з листом до відповідача, в якому просив приступити до виконання днопоглиблювальних робіт за договором №387-ОТ з 15.06.2012р.

13.06.2012р. між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору №387-ОТ від 10.06.2009р. (а.с.29), відповідно до умов якої сторони внесли зміни у пункт 5 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012р., визначивши остаточний строк виконання робіт - до 31.07.2012р.

Крім того, сторони внесли зміни у пункт 6 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012р., яким додатково підтвердили, що станом на 01.06.2012р. аванс за договором становить 1 242 452,92 грн.

Після підписання додаткової угоди №2, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою приступити до виконання днопоглиблювальних робіт, про що свідчать листи, наявні в матеріалах справи, а саме: від 30.05.2012р., 08.06.2012р., 21.06.2012р., 11.07.2012р., 16.07.2012р., 20.07.2012р., 23.07.2012р. та 27.07.2012р. (а.с.36-50).

Згідно ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів, що підтверджують виконання робіт, відповідач, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не надав, натомість, представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2012р. зазначив, що у підприємства відсутні кошти навіть на закупівлю дизельного палива, внаслідок перебування підприємства у стані ліквідації.

Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із вказаною нормою цілком кореспондується ст. 320 ГК України, згідно з якою у разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначене також передбачено і ст. 849 ЦК України, за якою, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що судом достеменно встановлено факт невиконання відповідачем у строк робіт зі збільшення глибин операційної акваторії причалу №1, відповідно до умов цього договору та Технічного завдання Замовника згідно проекту: „Збільшення глибини операційної акваторії причалу №1, водного підходу і акваторії рейдового причалу №2 до глибини 14,5м ДП „Іллічівський морський торговельний порт", розробленого ДП «ЧорноморНДІпроект», що є істотним порушенням укладеного договору, суд, з урахуванням вимог ст. 320 ГК України та ст.849 ЦК України, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання договору підряду № 387-ОТ від 10.06.2009р., укладеного між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (Підрядник) правонаступником якого є ПАТ «Чорномортехфлот».

Аналізуючи доводи відповідача щодо необґрунтованості та недоведеності факту порушення відповідачем права позивача, що підлягає захисту, а також невірно обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до пункту 13.3 договору, дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін (за виключенням випадків, передбачених п. 13.4 договору). У цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов'язань за договором з повідомленням іншої сторони, яке має бути отримано нею не менш ніж за 15 календарних днів до дня розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2012р. за вих. №436/07.6-6 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист, в якому позивач повідомив відповідача про прийняте рішення ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про розірвання договору №387-ОТ від 10.06.2009р., до вказаного листа було надано 2 примірника угоди про розірвання договору (а.с.51-52).

Як було встановлено судом під час розгляду справи, угода про розірвання договору № 387-ОТ від 10.06.2009р. не була підписана відповідачем, що також вбачається з відзиву відповідача (т.1 а.с.117-119).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. у справі №35/17-450-2011, яка залишена без змін Вищим господарським судом України (Постанова від 13.09.2011р.), суд дійшов висновку, що сам по собі факт направлення ДП «ІМТП»на адресу підрядника повідомлення про розірвання договору не є підставою для того, щоб договір № 387-01 від 10.06.2009р. вважався розірваним, та не тягне правових наслідків для сторін у вигляді розірвання договору. Отже, враховуючи висновки суду з цього приводу, навіть за наявності права на одностороннє розірвання договору у разі неналежного виконання відповідачем свої зобов'язань спір має бути передано на вирішення суду відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України.

Крім того, суд вказує, що відповідно до ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться також у ст. 111-28 ГПК України.

Згідно з висновками Верховного Суду України, право на відмову від договору не є перешкодою для звернення до суду з вимогою розірвати договір, якщо вбачається істотне порушення умов договору (постанова Верховного Суду України від 8.05.2012 р. у справі №5021/966/2011, від 19.09.2011р. у справі 3-74гс11)

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Приймаючи до уваги встановлені судом у описовій та мотивувальній частині рішення обставини, суд доходить висновку про правомірне звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Враховуючи задоволення судом позову, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №387-ОТ від 10.06.2009р., укладений між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот", правонаступником якого є ПАТ «Чорномортехфлот»(65026, м. Одеса, вул. Польська, 8, код 01385479).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" (65026, м. Одеса, вул. Польська, 8, код 01385479) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 1073/одна тисяча сімдесят три/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.