Рішення № 27694997, 19.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р. Справа № 20/076-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»

про стягнення 527030,40 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б., довір. № 119/10 від 26.12.2011 р.

від відповідача: Бондар І.Г., довір. № 01 від 03.01.2012 р.

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(далі - відповідач) про стягнення 527030,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 20.12.2010 р. з КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»договору № 06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно якого ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» зобов'язувалась поставляти покупцю природний газ, а відповідач -приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 1497818,40 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 448745,80 грн. основного боргу, 33853,38 грн. пені, 22400,17 грн. інфляційних втрат, 22031,05 грн. 3% річних, а також 10541,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

16.10.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»були подані клопотання № 270 від 15.10.2012 р. та б/н, б/д (вх. № 16348 від 16.10.2012 р.) про відкладення розгляду справи, призначеної на 16.10.2012 р., які були задоволені судом.

05.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»було подано відзив б/н, б/д (вх. № 17642 від 05.11.2012 р.), відповідно до якого відповідач зазначив, що підприємство вчасно та в повному обсязі не може провести розрахунок за спожиті об'єми газу через важкий фінансовий стан, зумовлений неплатежами зі сторони споживачів та держави.

Також, відповідач за змістом даного відзиву заперечує проти нарахування штрафних санкцій та зазначає про необґрунтованість розміру інфляційних втрат, внаслідок неврахування позивачем індексів інфляцій за травень -серпень 2012 року, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій.

Крім того, відповідач просив суд відстрочити виконання судового рішення на 3 місяці.

06.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 17741 від 06.11.2012 р.) про зупинення провадження у даній справі № 20/076-12 до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-11/14601-2012 за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання договору недійсним, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що предметом у справі господарського суду м. Києва у справі № 5011-11/14601-2012 про визнання недійсним договору є визнання недійсним саме договору № 06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., на підставі якого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості та штрафних санкцій у даній справі.

Водночас, 06.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»було подано відзив № 301 від 06.11.2012 р., відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір пені до 100,00 грн., розмір інфляційних втрат до 100,00 грн. та розмір 3% річних до 100,00 грн., а також відстрочити виконання рішення до 01.01.2013 р.

16.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»було подано клопотання № 312 від 16.11.2012 р. про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що до закінчення 2012 року основний борг перед позивачем за спожитий газ може бути погашено без винесення судового рішення, оскільки 06.11.2012 р. Президентом України було підписано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах за теплову енергію для населення, яким передбачено виділення коштів з бюджету в розмірі 7,68 млрд. грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах перед теплопостачальними підприємствами. Вказане клопотання було залишено судом без задоволення з огляду на те, що умовами договору № 06/10-2546БО-17 від 20.12.2010 р., укладеного між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та КП КОР «Тетіївтепломережа», не було поставлено в залежність розрахунки за поставлений позивачем природний газ відповідачу від прийняття Законів України, які регулюють погашення заборгованості з різниці в тарифах перед теплопостачальними підприємствами шляхом виділення коштів з Державного бюджету України.

19.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»були подані пояснення б/н, б/д (вх. № 18539 від 19.11.2012 р.), відповідно до яких в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у даній справі відповідач зазначив, що розгляд справи № 20/076-12 по суті неможливий до вирішення справи № 5011-11/14601-2012, яка розглядається господарським судом м. Києва. При цьому в якості доказів пов'язаності зазначених справ відповідачем надано суду адресований господарському суду м. Києва примірник позовної заяви про визнання недійсним договору № 06/10-2546БО-17 від 20.12.2010 р., без доказів її надсилання та без будь-яких відміток про прийняття саме цієї позовної заяви господарським судом м. Києва.

За таких обставин клопотання КП КОР «Тетіївтепломережа»б/н, б/д (вх. № 17741 від 06.11.2012 р.) про зупинення провадження у даній справі № 20/076-12 залишене судом без задоволення на підставі приписів ст. 79 ГПК України.

19.11.2012 р. до господарського суду Київської області від КП КОР «Тетіївтепломережа»було подано пояснення б/н від 19.11.2012 р. щодо відзивів на позовну заяву, відповідно до яких відповідач зазначив, що без погашення КП КОР «Тетіївтепломережа»з державного бюджету заборгованості минулих років із різниці в тарифах на послуги теплопостачання в розмірі 3032269,00 грн. виконати своє зобов'язання відповідач перед позивачем не зможе.

Водночас, відповідач просив суд зменшити інфляційні втрати та 3% річних до 100,00 грн., посилаючись при цьому на позицію Верховного Суду України, що викладена в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 10.10.2010 р.

Крім того, відповідач зазначав, що згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (дефляція). Проте, інфляційні втрати ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не були нараховані за період з травня 2012 року до серпня 2012 року, що, на переконання відповідача, не відповідає вимогам Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

З урахуванням викладеного, відповідач, посилаючись на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір пені до 100,00 грн., інфляційних втрат до 100,00 грн. та 3% річних до 100,00 грн., а також, посилаючись на приписи ст.ст. 84, 121 Господарського процесуального кодексу України, просить відстрочити до 01.01.2013 р. виконання рішення суду у даній справі.

У судовому засіданні 19.11.2012 р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2012 р. просив суд відкласти розгляд справи з підстав, викладених у клопотанні № 312 від 16.11.2012 р., яке було залишено судом без задоволення, та заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві № 301 від 06.11.2012 р. та поясненнях б/н від 19.11.2012 р.

У судовому засіданні 19.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(покупець) було укладено договір № 06/10-2546БО-17 про закупівлю газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. газ в обсязі до 915,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень -170 тис. куб.м, лютий -170 тис. куб.м, березень -120 тис. куб.м, квітень -50 тис. куб.м, жовтень -85 тис. куб.м, листопад -140 тис. куб.м, грудень -180 тис. куб.м.

Частиною 3 пункту 3.1 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 2957,93 грн.

У відповідності з приписами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пп. 7.3.1 п. 7.3 договору).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п. 2.2 якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

28.01.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., згідно з п. 1 якої було викладено назву договору в наступній редакції: «договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання».

У відповідності з п. 4 даної угоди, ч. 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 3073,97 грн.».

04.04.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 06/10-2546БО-17 поставки природного газу від 20.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої з 01.04.2011 р. ч. 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 3436,75 грн.».

03.10.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 06/10-2546БО-17 поставки природного газу від 20.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої сторони вирішили вважати договір № 06/10-2546БО-17 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

На виконання умов договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2546БО-17, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було поставлено КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»у січні-квітні 2011 року природного газу на загальну суму 1497818,40 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, у тому числі - від 31.01.2011 р. на суму 468036,22 грн., від 28.02.2011 р. на суму 503061,01 грн., від 31.03.2011 р. на суму 398709,02 грн., від 30.04.2011 р. на суму 128012,15 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 1049072,60 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за отриманий природний газ належним чином, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2546БО-17 перед позивачем.

Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву № 301 від 06.11.2012 р., адресованому суду, визнав позов в частині основного боргу у сумі 448745,80 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного вище, встановлення судом наявності заборгованості КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2546БО-17, прийняття судом визнання позову відповідачем в частині основної заборгованості, позовні вимоги про стягнення 448745,80 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 та п. 9.3 договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2546БО-17.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 7.3.1 п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а ч. 2 п. 9.3 договору передбачено, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 33853,38 грн. за період з 28.03.2012 р. до 28.09.2012 р. на суму 448745,80 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 22031,05 грн. за період з 11.02.2011 р. до 28.09.2012 р., який є арифметично вірним та обгрунтованим.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 22400,17 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 468036,22 грн. в сумі 4212,33 грн., за березень 2011 року на суму 538418,85 грн. в сумі 7537,86 грн., за квітень 2011 року на суму 607695,11 грн. в сумі 7900,04 грн., за травень 2011 року на суму 474208,45 грн. в сумі 3793,67 грн., за червень 2011 року на суму 460931,45 грн. в сумі 1843,73 грн., за липень 2011 року на суму 460931,45 грн. в сумі -5992,11 грн., за серпень 2011 року на суму 460931,45 грн. в сумі -1843,73 грн., за вересень 2011 року на суму 460931,45 грн. в сумі 460,93 грн., за жовтень 2011 року на суму 460931,45 грн. в сумі 0,00 грн., за листопад 2011 року на суму 448745,80 грн. в сумі 448,75 грн., за грудень 2011 року на суму 448745,80 грн. в сумі 897,49 грн., за січень 2012 року на суму 448745,80 грн. в сумі 897,49 грн., за лютий 2012 року на суму 448745,80 грн. в сумі 897,49 грн., за березень 2012 року на суму 448745,80 грн. в сумі 1346,24 грн., за квітень 2012 року на суму 448745,80 грн. в сумі 0,00 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим.

При цьому заперечення відповідача щодо порядку нарахування інфляційних втрат не приймається судом, оскільки відповідач вважає за потрібне нарахувати інфляційні втрати по серпень 2012 р., однак при зверненні до суду позивачем було заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат по квітень 2012 р. включно.

За таких обставин у суду відсутні підстави для обрахунку інфляційних втрат поза межами періоду, за який позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати.

Водночас, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, що стосується заявленого клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, то останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 100,00 грн.

Водночас у відзиві № 301 від 06.11.2012 р. відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як передбачено п. 7.2 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка могла б розглядатися в якості підстави для відстрочення виконання даного судового рішення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. у справі № 30/325.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, код 24879282) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) -448745 (чотириста сорок вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 33853 (тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 38 коп. пені, 22400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 22031 (двадцять дві тисячі тридцять одну) грн. 05 коп. 3% річних, 10540 (десять тисяч п'ятсот сорок) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 26.11.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна