Рішення № 27694990, 22.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2012 р. Справа № 26/131-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області, Київська обл., смт. Калинівкадо Виробничо-торговельного підприємства «Адоніс», Київська обл., м. Васильківпро внесення змін до договоруза участю представників:

позивача:Саченок А.В., довіреність № 129/02-22 від 14.02.2012 року;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про внесення змін до п. 2.1 договору оренди землі від 26.12.2001 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу направлялось повідомлення про потребу внести зміни до договору оренди землі з метою приведення його у відповідність із законом, на яке відповідач не відреагував, внаслідок чого зміни до договору оренди землі не внесенні, в зв'язку з чим останній не відповідає вимогам закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.11.2012 року.

Через канцелярію суду 08.11.2012 року позивач надав письмові пояснення по суті позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.11.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2012 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України «Про оренду землі»у ст. 21 передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади в межах м. Бориспіль, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на грудень 2001 рік), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

26.12.2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки під виробничу базу товариства «Адоніс», загальною площею 0,385 га., яка розміщена на землях, що знаходяться на території Калинівської ради народних депутатів, Васильківського району, Київської області та належить Калиніській селищній раді згідно з планом, строком на 49 років.

Відповідно до п. 2.1 договору оренда земельної ділянки провадиться з оплатою у розмірі 1 500,00 грн. щорічно.

Згідно п. 2.6 договору орендодавець має право вимагати відповідного збільшення орендної плати, якщо в результаті змін законодавства України розмір земельного податку став більшим за орендну плату.

22.02.2007 року Бориспільською міською радою було прийняте рішення № 1153 „Про приведення договорів оренди землі у відповідність до Закону України „Про плату за землю".

27.07.2010 року Калинівською селищною радою Васильківського району Київської області V скликання прийнято рішення «Про внесення змін до договорів оренди землі»від 27.07.2010 року за № 645-50-V, яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно додатку та відповідні пункти вказаних договорів про визначення розміру орендної плати викласти в такій редакції: «Орендна плата земельної ділянки проводиться у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2010 рік на розрахунковий рахунок Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області з подальшим врахуванням щорічної індексації та уточнення грошової оцінки. Орендну плату сплачувати помісячно … (далі по тексту)». У пункті 1 Додатку до рішення № 645-50-V від 27.07.2010 року зазначено договір оренди земельної ділянки площею 0,385 га, укладений з ТОВ «Адоніс», посвідчений С.О. Кізім - приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області 26.12.2001 року за № 4596.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2008 року, а саме зазначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Дані зміни діяли до 01.01.2011 року.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Податковий кодекс України у ст. 289 передбачає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, внаслідок чого у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 року).

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.11 № 01-06/249 та п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 року).

Судом береться до уваги, що згідно листа Вищого господарського суду України "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" від 01.01.2010 року, установивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою у вигляді попередження від 16.05.2012 року за вих. № 393/02-22 про потребу внесення змін в договір в частині розміру плати за користування земельною ділянкою на умовах оренди, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 651 передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладені обставини суд погоджується з позицією позивача, що згідно вимог 651, 652, 653, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 173, 188 Господарського кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 16, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, для приведення у відповідність договору оренди земельної ділянки від 26.12.2001 року вимогам діючого законодавства, необхідно внести зміни до пункту 2.1 договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Калинівська селищна рада Васильківського району Київської області вправі була вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін, зокрема шляхом звернення з позовною заявою до суду.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції позивача щодо потреби внесення змін до п. 2.1 договору внаслідок невідповідності п. 2.1 договору вимогам вищевказаних норм Цивільного, Господарського, Податкового кодексів України та Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції позивача щодо потреби внесення змін до п. 2.1 договору внаслідок невідповідності п. 2.1 Договору вимогам вищевказаних норм Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України «Про оренду землі», в зв'язку з чим вимоги позивача про внесення змін до п. 2.1 договору підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом внесення змін до п. 2.1 договору, виклавши останній в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області. Орендну плату сплачувати щомісяця рівними частинами, протягом десяти днів, наступних за звітним періодом з подальшим врахуванням щорічної індексації та уточненням грошової оцінки земельної ділянки».

Окрім того, Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог поданої через канцелярію суду 22.11.2012 року просить суд стягнути з відповідача 17,16 грн. за поштові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження вищевказаних вимог, позивачем надано суду копію фіскального чеку від 13.06.2012 року за № 4549, що підтверджує відправлення відповідачу попередження про спонукання укласти додаткову угоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді поштових витрат в сумі 17,16 грн. є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 1 073,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до пункту 2.1. договору оренди земельної ділянки від 26.12.2001 року, укладеного між Калинівською селищною радою Васильківського району Київської області (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Леніна, 57, код 04359873) та Виробничо-торговельним підприємством «Адоніс»(08600, Київська обл., Васильківський р-н, м. Васильків, вул. Комінтерна, 71-А, код 22206512), виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області. Орендну плату сплачувати щомісяця рівними частинами, протягом десяти днів, наступних за звітним періодом з подальшим врахуванням щорічної індексації та уточненням грошової оцінки земельної ділянки».

Стягнути з Виробничо-торговельного підприємства «Адоніс»(08600, Київська обл., Васильківський р-н, м. Васильків, вул. Комінтерна, 71-А, код 22206512) на користь Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Леніна, 57, код 04359873) судові витрати що складаються з поштових витрат у сумі 17 (сімнадцять) грн.16 коп. та судового збору у сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Т.Д. Лилак