Постанова № 27694316, 21.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/1833/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПрокуратури Харківської області, м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м. ХарківдоХарківської міської ради, м. Харківпровизнання права власності

за участю представників

прокуратури: Савицька О.В., посвідчення ГПУ від 01.08.2012 року № 000603,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (далі за текстом -ТОВ "Енергоінвестпроект") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання законною реконструкції квартири № 8 будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові з влаштуванням балкону розміром 7,07 м. х 1,59 м. та приєднання приміщення сходової клітини площею 10 кв.м., визнання квартири № 8 будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові нежитловим приміщенням, визнання за ТОВ "Енергоінвестпроект" право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Короленко,18, кв. 8, загальною площею 153,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано законною реконструкцію квартири № 8 в будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові з влаштування балкону розміром 7.07 м. х 1.59 м. та приєднання приміщення сходової клітини площею 10 кв.м.; визнано зазначену квартиру нежитловим приміщенням та визнано за ТОВ "Енергоінвестпроект" право власності на вищевказане нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Короленко,18, кв. 8, загальною площею 153,7 кв. м.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем здійснено реконструкцію та добудову вже існуючого нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності, та, крім того, самочинна реконструкція квартири не впливає на безпечну експлуатацію житлового будинку та не порушує права інших осіб, а тому відсутність необхідної проектно-будівельної та дозвільної документації не може бути підставою для позбавлення ТОВ "Енергоінвестпроект" права власності на спірне майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 року рішення суду першої інстанції було скасовано в частині визнання законною реконструкції квартири № 8 в будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові з влаштування балкону розміром 7.07 м. х 1.59 м. та приєднання приміщення сходової клітини площею 10 кв.м і в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий господарський суд в цілому дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що користуючись правами власника позивач здійснив реконструкцію квартири, яка не впливає на безпечну експлуатацію житлового будинку та не порушує прав інших осіб, а тому позивачем внаслідок проведеної ним реконструкції майна шляхом прибудови створено новий об'єкт, право власності на який за ним не зареєстровано, і такі вимоги підлягають задоволенню, однак в частині визнання законною реконструкції квартири № 8 будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові з влаштування балкону розміром 7.07 м. х 1.59 м. та приєднання приміщення сходової клітини площею 10 кв.м необхідно відмовити у задоволенні таких вимог з огляду на невідповідність заявлених позовних вимог способам захисту прав, передбачених законодавством.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, прокуратура Харківської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року в частині визнання квартири № 8 по вул. Короленко, 18 у м. Харкові нежитловим приміщенням та визнання права власності на вказану квартиру і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Прокурор в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду -скасувати в частині визнання квартири № 8 по вул. Короленко, 18 у м. Харкові нежитловим приміщенням та визнання права власності на вказану квартиру і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів -скасуванню з направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.2008 року Науменок А.О. (продавець) та ТОВ "Енергоінвестпроект" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б. за реєстровим № 1182, відповідно до умов якого ТОВ "Енергоінвестпроект" придбало у власність квартиру № 8 в будинку № 18 по вул. Короленка у м. Харкові.

Вищевказана квартира складалась з п'яти жилих кімнат житловою площею 102,2 кв.м., загальною площею 143,2 кв.м.

Квартира № 8 в будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові була придбана ТОВ "Енергоінвестпроект" з метою використання в якості офісного, нежитлового приміщення.

Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів квартира № 8 в будинку № 18 по вул. Короленка у м. Харкові належить на праві приватної власності та зареєстрована за ТОВ "Енергоінвестпроект".

В період з 2008 року по 2011 рік ТОВ "Енергоінвестпроект" здійснено реконструкцію квартири шляхом приєднання приміщення сходової клітини площею 10 кв.м., що не експлуатується, в результаті чого загальна площа квартири збільшилась та складає 153,7 кв.м. Крім того, ТОВ "Енергоінвестпроект" було добудовано балкон розміром 7,07 м. x 1,59 м.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій сходова клітина є нежитловим приміщенням, яке на момент реконструкції квартири не експлуатувалось мешканцями будинку.

Відповідно до Технічного висновку за результатам обстеження несучих будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно реконструйованої квартири № 8 в будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові, виконаного ТОВ "ТАМ "АРДИ-КОНТУР", основні несучі та огороджуючі конструкції квартири по своїм технічним, конструктивним та об'ємно-планіровочним характеристикам, загальному технічному стані відповідають санітарним та протипожежним нормативним вимогам, що забезпечує їх наступну безпечну експлуатацію, в повному обсязі знаходяться в задовільному технічному стані. При виконанні реконструкції квартири № 8 не зачіпались основні несучі та огороджуючи конструкції житлового будинку № 18 по вул. Короленко у м. Харкові.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами самочинної реконструкції квартири № 8 були поліпшені житлово-побутові умови власника, при цьому переобладнання не вплинуло негативно на несучу спроможність основних будівельних конструкцій житлового будинку в цілому, не погіршило експлуатаційних властивостей та об'ємно-планіровочних рішень, а також не змінило зовнішнього архітектурного обліку житлового будинку.

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.05.2008 року № 213-31 реконструкція квартири, яка здійснена ТОВ "Енергоінвестпроект", виконана у відповідності до вимог діючого санітарного законодавства України.

Згідно листа Київського районного відділу м. Харкова Головного управління МНС України в Харківській області від 13.05.2008 року № 602 Київський РВ м. Харкова ГУМЧСУ в Харківській області не заперечує проти експлуатації самовільно приєднаного приміщення до квартири № 8 за адресою: м. Харків, вул. Короленко, 18.

Також в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява від гр. Лазарєва Дмитра Миколайовича (власника сусідньої квартири) від 015.05.2011 року, відповідно до якої він не заперечує проти збереження виконаного перепланування квартири № 8, яка належить ТОВ "Енергоінвестпроект" на праві приватної власності, з приєднанням та переобладнанням під житлову площу нежитлового приміщення площею 10,0 кв. м. за рахунок площі не експлуатаційної клітки службових сходів, що розташовані на другому поверсі у житловому будинку по вулиці Короленка, 18 в місті Харкові.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності місцевий та апеляційний господарські суди посилались на приписи ст. ст. 317, 319, 328, 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і реалізуючи свої правомочності власника позивач за власний рахунок виконав реконструкцію належної йому на праві власності квартири, яка не впливає на безпечну експлуатацію житлового будинку та не порушує прав інших осіб, а тому позивачем внаслідок проведеної ним реконструкції майна шляхом прибудови створено новий об'єкт, право власності на який за ним не зареєстровано.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 157/6445 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Процедурою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили.

Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному -на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно у тому складі, який існував на час звернення позивача з позовом та вирішення спору по суті, не було новоствореним майном, а створено внаслідок проведеної реконструкції та добудови нерухомого майна, що вже існувало та належало позивачу на праві власності.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що при застосуванні ст. 376 Цивільного кодексу України стаття 331 цього кодексу не застосовується. Вказаною статтею регулюється набуття права власності на новостворене майно, якщо воно побудоване з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку.

Наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва, яка відображена в постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 року у справі № 11/30-07.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказана правова позиція не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, зокрема, судами застосовано ст. 331 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки регулює набуття права власності на новостворене, а не самочинно побудоване майно.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що визнання в судовому порядку житлового фонду нежитловим протирічить положенням Житлового кодексу України та нормам Закону України „Про місцеве самоврядування", оскільки це є втручанням суду в компетенцію органів місцевого самоврядування.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що господарськими судами попередніх інстанцій не було вирішено питання щодо залучення до участі у справі компетентних органів, зокрема, бюро технічної інвентаризації та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, на яку законом покладено здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 року у справі № 5023/1833/12 -скасувати.

3. Справу № 5023/1833/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга