Ухвала суду № 27694178, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-1996/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 26.05.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі № 31/46 А

за позовом дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 26.05.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2007 № 0000591701/0 з тих підстав, що виплачені працівникам Підприємства надбавки за роз'їзний характер праці не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів пункту 3.5 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та просить відмовити у позові, скасувавши ухвалені у справі рішення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 63848,10 грн. (у тому числі 21282,70 грн. за основним платежем та 42565,40 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.07.2007 № 20/23/26231139, про порушення Підприємством вимог підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок неутримання з фізичних осіб та неперерахування до бюджету цього податку з виплачених працівникам коштів у вигляді надбавки за роз'їзний характер робіт, суми яких, за висновком контролюючого органу, повинні включатись до складу заробітної плати і оподатковуватись в порядку, визначеному підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 названого Закону.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що надбавки за роз'їзний характер роботи за своєю економіко-правовою природою є прирівняними до відшкодування витрат працівника на відрядження, а тому не обкладаються податком з доходів фізичних осіб.

Зазначені висновки судів є правильними, позаяк відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Згідно із абзацом третім пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата включає заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, встановлено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виплатами, що не належать до фонду оплати праці згідно із пунктом 3.16 цієї Інструкції, є надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Працівникам позивача, виходячи зі специфіки діяльності підприємства, виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», яким встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як було встановлено судами, Підприємство виплачує працівникам надбавки за роз'їзний характер роботи у розмірі, який визначений колективним договором і який не перевищує граничні норми витрат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

З огляду на те, що норми відшкодування витрат для відряджень згідно з цією постановою встановлені у вигляді добових, надбавки за роз'їзний характер робіт за своєю сутністю є відшкодуванням добових витрат.

Відповідно до абзацу 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663.

Враховуючи викладене, у разі якщо робота працівника носить роз'їзний (пересувний) характер, поїздки в межах виконання цих робіт не є відрядженням та не потребують відповідного документального оформлення, а отже такі виплати є компенсацією за роз'їзний характер робіт і не включаються до оподатковуваного доходу працівників позивача.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 26.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 у справі № 31/46 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко