Ухвала суду № 27694191, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К-14779/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010

у справі №2а-38390/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Гейзер»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010, позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 27.02.2009 №0000732302/0, №0000722302/0, від 30.03.2009 №0000732302/1, №0000722302/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.2007 по 31.12.2008 за результатами якої складено акт №1248/23-506/35586049 від 20.02.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат в сумі 1257000 грн., внаслідок перерахування коштів ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 без мети реального настання правових наслідків, за нікчемними правочинами, та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту внаслідок включення суми податку на додану вартість сплаченої у ціні придбання послуг від ФОП ОСОБА_2

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000722302/0 від 27.02.2009 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,00 грн. та №0000732302/0 від 27.02.2009 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 123000,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля електричними водонагрівачами, які позивач придбаває на підставі договору поставки №1 від 28.12.2007 у ТОВ «Укратлантік», умовами якого передбачено, що зобов'язання щодо післяпродажного обслуговування продукції несе позивач за власний рахунок. Для забезпечення після продажного обслуговування електроводонагрівачів, продаж яких здійснювався позивачем на всій території України, ним були укладені договори з ФОП ОСОБА_2 від 04.01.208 №01, з ФОП ОСОБА_3 від 04.01.2008 №2, з ФОП ОСОБА_4 від 08.01.2008 №1, які виступали авторизованим Сервісним центром замовника. Надання послуг з після продажного обслуговування електроводонагрівачів підтверджується актами виконаних робіт, описами щодо змісту робіт, оплата проводилась в безготівковому порядку. Віднесення оскаржуваних сум до складу валових витрат здійснено позивачем на підставі первинних документів, що є доказами зазначених витрат, наявність яких відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене правильним є рішення судів попередніх інстанцій про пов'язаність витрат на здійснення післяпродажного обслуговування електроводонагрівачів з господарською діяльністю позивача та про наявність у нього правових підстав для віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у суб'єктів підприємницької діяльності на підставі укладених договорів послуг з післяпродажного обслуговування, які підтверджені належними первинними документами.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За підтвердження правомірності включення позивачем до складу валових витрат суми витрат на придбання послуг після продажного обслуговування електроводонагрівачів, віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання цих послуг, до складу податкового кредиту, на підставі виданих ФОП ОСОБА_2 податкових накладних, також є правомірним.

При цьому судами попередніх інстанцій правильно спростовано доводи податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 правочинів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарювання, відповідачем не наведено. На час укладення та виконання договору контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук