Ухвала суду № 27694151, 15.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року м. Київ К-15385/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року

у справі № 2-а-1725/09/4/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Саки»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009р. позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009р. залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2008 року та складено акт №27/15-02/03347678 від 08.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061502/0 від 13.01.2009р. на суму 44341,52 грн. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань на 140 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 50%.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону

Колегія суддів України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами": порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96884,00 грн.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику

У випадку недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не володіє правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем нараховано штрафні санкції у зв'язку з затримкою сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань, оскільки суми податків зараховувалися не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що податкове зобов'язання в сумі 96884,00 грн. фактично погашено платіжними дорученнями №966, № 973, №1005, №1031, № 1081, №1092, № 1095 в період з 02.07.2008 по 30.07.2008 з призначенням платежу: ПДВ за червень 2008 року при граничному строку оплати: 30.07.2008 без порушення строку.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року у справі № 2-а-1725/09/4/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року у справі № 2-а-1725/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров С.Е. Острович

О.І. Степашко