Ухвала суду № 27694096, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2012 р. м. Київ К-1683/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009

у справі № 2а-302/09/1270 (2-а-15302/09/1270)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009, позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську № 00008208013/0 від 22.01.2008 в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., з яких: 1822,13 грн. основного платежу та 3644,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 13, 142 Конституції України, п.п. «г»п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.1.5, п.1.6, п.1.11 та п.1.12 ст. 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», п. 1.7 Наказу ДПАУ «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», п. 3.2 розділу 3 Наказу ДПАУ «Положення про форму та зміст розрахункових документів», ч. 1 ст.69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст.72, ч.1 ст.138 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у частині суми 1822,13 грн. основного платежу, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 11.01.2008 № 16/08-3/00190816, про порушення позивачем вимог:

п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.1.5, п.1.6, п.1.11 та п. 1.12 ст.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, яке полягало у тому, що підприємство відшкодувало фізичним особам витрати на відрядження, які не підтверджені відповідними платіжними документами в оригіналі, та не включило до складу загального місячного оподатковуваного доходу виплачений дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1358,00 грн.;

п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що підприємство не утримало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб на суму 464,13 грн. із суми доходу, сплаченого фізичними особами суб'єктам підприємницької діяльності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п. 1.11 та п. 1.12 ст. 1 Розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що працівники ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», які отримали готівкові кошти під звіт від підприємства на відрядження та з метою придбання для останнього товарів, звітували за витрачені готівкові кошти, про що складені відповідними звітами. Всі відрядження на підприємстві оформлені наказами. Витрати на відрядження підтверджені пред'явленими в оригіналі документами. Податковим органом не доведено, що наявні оригінали документів є недостовірними.

Підприємством при відшкодуванні коштів за бронювання місць в готелі дотримано вимоги п.1.6 ст.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про обґрунтовану виплату позивачем на користь фізичних осіб вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Суд касаційної інстанції також знаходить правильним висновок судів щодо відсутності з боку позивача порушень вимог п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими передбачено: якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Суди правильно вказали на те, що у позивача не виникло обов'язку оподатковувати сплачений фізичними особами (працівниками підприємства) на користь суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб доход, який отримано останніми у межах їх підприємницької діяльності, оскільки такий доход згідно із п.п. 9.12.1 п. 19.12 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподатковується за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Відповідно, на такий доход суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи не поширюються положення п.п. 9.12.2. п. 19.12 ст. 19 цього Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську № 00008208013/0 від 22.01.2008р. в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., з яких: 1822,13 грн. основного платежу та 3644,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

О.М.Нечитайло