Постанова № 27693767, 31.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-12962/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства "Дагпром-союз" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністраціїпро визнання недійсними установчих документів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, (далі по тексту -позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Дагпром-союз", (далі по тексту -відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (надалі -третя особа), про визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в ході проведеного ГВПМ аналізу фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено, що ОСОБА_1, який значиться засновником підприємства, фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, при реєстрації відповідача була відсутня дійсна воля особи, яка зазначена в реєстраційних та установчих документах а діяльність відповідача спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави і від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки зазначене позивачем обґрунтування позовних вимог не відповідає дійсності. Також представник відповідача -ОСОБА_1, звертав увагу суду на те, що він безпосередньо й особисто підписував та підписує й надалі документацію підприємства, в тому числі й податкову звітність, яка подається до позивача, будучи керівником та засновником Приватного підприємства "Дагпром-союз" дійсно бажав та бажає й надалі здійснювати підприємницьку діяльність, мав намір керувати та керує діяльністю підприємства, яке знаходиться за місцем реєстрації, та, як керівник підприємства, вчиняє дії для подальшого розвитку діяльності Приватного підприємства "Дагпром-союз".

Третьою особою через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву, в якій представник Державного реєстратора Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації просив у зв'язку з відсутністю самостійних вимог на предмет спору розглядати справу без його участі.

В судове засідання 29.10.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зробленого судом за електронним запитом №14745519 від 25.09.2012 р., ПП "Дагпром-союз" (ідентифікаційний код 35132771), місцезнаходження: 02096, м. Київ, Дарницький район, вул. Сормовська, 3, зареєстроване 24 травня 2007 року. Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 09.02.2012 року № 342, ПП "Дагпром-союз" узято на облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 31.05.2007 року за №218-12, керівником підприємства є ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Листа ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 р. №4647/9/07-2/3 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в Київській області 03.09.2012 року проведено почеркознавче дослідження з приводу того, ким саме, ОСОБА_1, чи іншою особою виконано підписи від його імені в наступних документах: Рішенні Засновника ПП "Дагпром-союз" №4 від 18.01.2012 р.; Рішенні Засновника ПП "Дагпром-союз" №5 від 02.02.2012 р.; довіреності від 19.01.2012 р. вих. №12-00003. На підставі даного дослідження НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області складено Висновок спеціаліста №406 від 03.09.2012 р., з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1, у зазначених вище документах виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Дослідивши документи, які досліджувались НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, судом встановлено, що рішенням Засновника ПП "Дагпром-союз" №4 від 18.01.2012 р., зокрема, звільнено Директора ПП "Дагпром-союз" ОСОБА_2 з 18.01.2012 р., змінено види економічної діяльності ПП "Дагпром-союз", а Рішенням Засновника ПП "Дагпром-союз" №5 від 02.02.2012 р. змінено засоби зв'язку з ПП "Дагпром-союз".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби на час подання позовної заяви визначені Податковим кодексом України.

Так, у статті 20 ПК України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, визначені права органів податкової служби, до яких, серед іншого, віднесено у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

З огляду на те, що наведена правова норма носить бланкетний характер, а також те, що до основних завдань податкової служби віднесено здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), суд приходить до висновку про наявність у позивача права за звернення до суду з відповідним позовом з посиланням на статтю 551 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Відповідно до положень статті 42 ГК України, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту -Закон України від 15.05.2003р. №755), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України від 15.05.2003р. №755, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

До повноважень державного реєстратора, приписами статті 6 Закону України від 15.05.2003р. №755 віднесено, зокрема, проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб -підприємців.

Отже, з аналізу наведених положень слід дійти висновку, що на законодавчому рівні розрізняється поняття державної реєстрації юридичних осіб та державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб.

Наведене також підтверджується положеннями статей 8 та 10 вказаного Закону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, відповідач наполягає на фіктивній діяльності відповідача з огляду на проведення державної реєстрації змін до установчих документів та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника, яка мала місце 18.01.2012 р.

Натомість позивач просить суд визнати недійсними установчі документи відповідача, не конкретизуючи, які саме: зареєстровані під час проведення державної реєстрації юридичної особи, або під час проведення державної реєстрації змін до установчих документів, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 8 Закону України від 15.05.2003р. №755, внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції, на титульній сторінці яких робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Окрім того, суд приймає до уваги, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 551 ГК України не можуть бути застосовані щодо правовідносин реєстрації відповідача, а поширюють свою дію на обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, а саме з 01.01.2011р., тобто проведення державної реєстрації змін до установлених документів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість визнання недійсними установчих документів відповідача з підстав, визначених у статті 551 ГК України.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, (далі по тексту -ЦК України), юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться й у частині 1 статті 59 ГК України, згідно норм якої, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Так, частиною 6 названої правової норми закріплено, що суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. №755, яка врегульовує порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, серед іншого, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на Висновок спеціаліста №406 від 03.09.2012 р., зроблений НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається, в рамках якої кримінальної справи проведене почеркознавче дослідження документів відносно того, чи підписані вони ОСОБА_1, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, (далі по тексту -КК України), особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними установчих документів юридичної особи.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що у статті 551 ГК України, в якій мова іде про фіктивне підприємництво, яке у свою чергу передбачає настання кримінальної відповідальності за статтею 205 КК України, суд приходить до висновку, що Висновок спеціаліста №406 від 03.09.2012 р., зроблений НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області не є належним доказом в обгрунтування позовних вимог у даній справі.

Таким чином, позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності ПП "Дагпром-союз", що є чи може бути підставою для визнання установчих документів підприємства недійсними, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів вчинення злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена статтею 205 КК України.

Позивачем також не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що установчий документ ПП "Дагпром-Союз" - статут, не відповідає вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при його затвердженні допущено порушення, які не можна сунути або що спірний статут містить відомості, що суперечать вимогам законодавства України.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на нікчемність установчих документів, як правочинів, виходячи з того, що статут, який є єдиним установчим документом ПП "Дагпром-Союз", за своєю правовою природою не є правочином, що підтверджується положеннями статті 626 Цивільного кодексу України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

З урахуванням встановлених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними установчих документів ПП "Дагпром-союз".

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства "Дагпром-союз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсними установчих документів Приватного підприємства "Дагпром-союз" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко