Постанова № 27693209, 27.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8524/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску. Посилаючись на вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI відповідач не сплачував єдиний внесок, що потягло за собою наявність заборгованості.

Платникам єдиного внеску, які мають заборгованість надсилається вимога про сплату недоїмки. Управління надіслало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу від 23.03.2012 №ф 7.1.Вимога про сплату недоїмки формується на підставі облікових даних картки особового рахунку платника. Відповідач зобов'язаний був протягом 10 робочих днів сплатити суми недоїмки або, в разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, узгодити її. Відповідач не узгодив вимогу, не оскаржив її, але і не сплатив зазначену суму боргу..

Станом на 01.10.2012 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2011 рік в сумі 2000,30 грн.

Заборгованість за 2011 рік склалась виходячи з розрахунку: нараховано єдиного внеску - 4010,30 грн., сплачено - 2010,30 грн., недоїмка - 2000,00 грн.

У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою суду від 02 листопада 2012 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

14 листопада 2012 року на адресу суду повернувся конверт із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ні заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Постановою Правління пенсійного фонду України 8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Постанова №8-2).

Згідно із Положенням №8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Відповідач - ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області, 30.01.2009 взятий на облік в УПФУ в м.Кіровську та з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску (а.с. 8).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до Закону №2464-VІ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій статті 7 Закону №2464, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до п.4.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Мін'юсті України 27.10.2010 №994/18289 (далі - Інструкція №21-5) базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є календарний рік.

Згідно розрахунку боргу фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування за 2011 рік позивачем нараховано єдиного внеску - 4010,30 грн. (а.с. 8).

Через несплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у повному обсязі за ним утворилась заборгованість, яка станом на 20.01.2012 року складала 4010,30 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.7).

У зв'язку з тим, що заборгованість з єдиного внеску добровільно відповідачем у повному обсязі сплачена не була, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 Управлінням Пенсійного фонду в м.Кіровську Луганської області відповідачу була вручена вимога про сплату боргу від 23.03.2012 року №Ф-7.1, відповідно до якої загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що рахується за відповідачем станом на 20.01.2012 склала 4010,30 грн. (а.с. 9).

Зазначена вимога ані узгоджена з органом Пенсійного фонду, ані оскаржена у встановленому порядку відповідачем не була. Відповідач мав сплатити заборгованість у 10-денний термін, але борг у повному обсязі не сплатив.

Згідно картки особового рахунку відповідачем у добровільному порядку частково сплачено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в розмірі 2010,30 грн. (а.с. 7).

Таким чином, через несплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в повному обсязі суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік за ним рахується заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

На час розгляду справи, відомостей та доказів сплати відповідачем заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2000,00 грн. суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному соціальному внеску за 2011 рік у розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2000,00 грн., задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області (93800, м.Кіровськ, вул.Борисова,7, р/р 37199076001208 УДК в м.Кіровську, МФО 804013, код 21792376) заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень 00 коп.).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Захарова