Постанова № 27692731, 14.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13068/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Івченко О.О. (довіреність від 05.01.2012 року № 14/12), відповідача - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності та спонукання до вчинення дій щодо повернення 2341,01 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Эффект» (далі - ТОВ «Эффект», позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач) про визнання бездіяльності та спонукання до вчинення дій щодо повернення 2341,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач вважає безпідставною та неправомірною відмову відповідача у поверненні позивачу державного мита у розмірі 2341,01 грн. з Державного бюджету України на рахунок ТОВ «Эффект». Отже позивач просить у судовому порядку визнати бездіяльність ГУ ДКСУ у м. Києві як таку, що суперечить діючому законодавству України та зобов'язати ГУ ДКСУ у м. Києві повернути ТОВ «Эффект» кошти в сумі 2341,01 грн. з Державного бюджету України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просили задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову та заяву про розгляд справи без його участі не направив, був повідомлений про дату та час проведення судового засідання належним чином.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Эффект» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.12.1997 року, реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі 10002959012, ідентифікаційний код юридичної особи - 22016013, місцезнаходження - 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, буд 2Б.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ «Эффект» 04.01.2012 року звернулось з заявою до Вищого господарського суду України про повернення державного мита у розмірі 2341,01 грн., що були сплачені згідно платіжному дорученню від 05.08.2011 року № 4624 за розгляд касаційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 15.07.2011 року за позовом ТОВ «Эффект» до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 468203,22 грн.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (в редакції чинній на момент здійснення оплати державного мита) Вищий господарський суд України видав ТОВ «Эффект» Довідку від 30.01.2012 року № 03.08-13/36/314 на одержання з Державного бюджету 2341,01 грн., оскільки касаційна скарга ТОВ «Эффект» фактично до Вищого господарського суду України не надходила.

Як слідує з пояснення представника позивача у судовому засіданні, ГУ ДКСУ у м. Києві відмовило позивачу у поверненні державного мита, тому як на день звернення вже діяв Закон України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (набрав чинності з 01.11.2011 року), статтею 7 якого передбачено, що повернення сплаченої суми можливо лише за умови надання ухвали суду.

У зв'язку з цим, позивач вдруге звернувся до Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 013/069 щодо повернення державного мита у розмірі 2341,01 грн.

Листом від 25.04.2012 року № 03.14.03-08/132 Вищий господарський суд України роз'яснив позивачу що, оскільки сплата державного мита була проведена до набрання чинності Закону України «Про судовий збір», тому підстави та порядок повернення цього платежу визначаються іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15.

Посилаючись на зазначений лист Вищого господарського суду України позивач знову звернувся (лист від 16.05.2012 року № 013/089) до ГУ ДКСУ у м. Києві з проханням повернути з Державного бюджету України державне мито у розмірі 2341,01 грн. згідно Довідки від 30.01.2012 року № 03.08-13/36/314.

Проте, відповідач вдруге відмовив позивачу у задоволенні цієї заяви і знову посилався на вимогу Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (лист ГУ ДКСУ у м. Києві від 27.06.2012 року № 06-08/9501-8576; а.с. 11).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Закон України «Про судовий збір» прийнятий Верховною Радою України 08.07.2011 року. Згідно ч. 1 ст. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з 1 листопада 2011 року.

Таким чином, норми ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» в частині повернення судового збору діяли до 01.11.2011 року.

Згідно зазначеної норми, підставами для повернення державного мита є: внесення державного мита у більшому розмірі, ніж передбачено законом; відмова платника від подання позовної заяви; повернення або відмова у прийнятті позовної заяви, а також заяви про перегляд рішення в апеляційному чи у касаційному порядку чи перегляд його за нововиявленими обставинами та ін.

На виконання вказаного Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 19.05.1993 року за № 50 затверджено Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита (надалі - Інструкція № 15) (чинний до 07.07.2012 року).

У п. 17 Інструкції № 15 визначено, що повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито.

На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.

Згідно з ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (в редакції 31.05.2011 року, що діяла до внесення змін у ГПК України Законом України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір») державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Таким чином, господарське законодавство до 01.11.2011 року (набрання чинності Закону України «Про судовий збір») передбачало повернення державного мита не тільки на підставі ухвали суду, але й на підставі довідки про повернення державного мита.

Отже, зважаючи на те, що сплата державного мита відбулася 05.08.2011 року, тобто до моменту набрання чинності Закону України «Про судовий збір», правила повернення державного мита регулювались діючими на той час (до 01.11.2011 року) нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та Інструкцією № 15.

За таких обставин, згідно з тим, що касаційна скарга ТОВ «Эффект» до Вищого господарського суду України не надходила, Вищим адміністративним судом України 30.01.2012 року видано ТОВ «Эффект» довідку № 03.08-13/36/314 на одержання з Державного бюджету державного мита в сумі 2341,01 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства країни передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням наведеного та аналізу нормативних актів, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДКСУ у м. Києві від 27.06.2012 року № 06-08/9501-8576 про відмову у поверненні ТОВ «Эффект» державного мита за платіжним дорученням від 05.08.2011 року № 4624 в сумі 2341,01 грн. на підставі Довідки Вищого адміністративного суду України від 30.01.2012 року № 03.08-13/36/314 є необґрунтованою та прийняте з порушенням норм діючого законодавства, що діяли на момент сплати державного мита, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ДКСУ у м. Києві повернути ТОВ «Эффект» державне мито в сумі 2341,01 грн.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності ГУ ДКСУ у м. Києві як таку, що суперечить діючому законодавству України, суд відмовляє у задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що довели б бездіяльність відповідача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню у відповідності до змісту даної постанови.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 53,65 грн. (п'ятдесят три грн. 65 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності та спонукання до вчинення дій щодо повернення 2341,01 грн. - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Эффект» (ідентифікаційний код юридичної особи - 22016013, місцезнаходження - 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, буд 2Б, р/р 26008058076000, банк - Донецька обласна дирекція публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОКПО 14305909, МФО 335076) державне мито у розмірі 2341,01 (дві тисячі триста сорок одна грн. 01 коп.), що сплачене за розгляд касаційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 15.07.2011 року згідно платіжному дорученню від 05.08.2011 року № 4624.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» (ідентифікаційний код юридичної особи - 22016013, місцезнаходження - 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, буд 2Б) 53,65 грн. (п'ятдесят три грн. 65 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника позивача 14 листопада 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.