Постанова № 27692730, 19.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14136/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Кобець О.А.

з участю представників:

позивача - Наумової О.В.,

відповідача - Сазонова В.М., Білецького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,05 грн.,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,08 грн., а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 12 906 168,05 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань, задекларованих відповідачем у деклараціях з податку на додану вартість від 20 березня 2012 року за № 9013288462, від 19 квітня 2012 року № 9020558721, від 21 травня 2012 року за № 9028326987, від 20 червня 2012 року за № 9035060738, від 20 липня 2012 року № 9042303256, від 20 серпня 2012 року за № 9050578864 та від 20 вересня 2012 року за № 9057643638. Посилаючись на вимоги пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути грошові кошти з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,05 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Надав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, згідно якої просив стягнути грошові кошти з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,08 грн.

12 листопада 2012 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу визначені законодавством України.

Відповідач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Вугледарської міської ради 10 квітня 2006 року, ідентифікаційний код 34032208, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 436003 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 455372, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 5-6), перебуває на податковому обліку в Вугледарському відділенні Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції з 10 квітня 2006 року за № 129-2006, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21 червня 2012 року № 14/18-014-18 (арк. справи 7). Відповідно до корінця свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200054135 (НБ № 088144) відповідач з 13 квітня 2006 року є платником податку на додану вартість (арк. справи 8). ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» діє на підставі статуту, затвердженого Міністерством вугільної промисловості України 07 лютого 2006 року (арк. справи 9).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

20 березня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - лютий 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати податок в сумі 4 321 183,00 грн. (арк. справи 12-13). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 31 березня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 1 330 033,34 гривень.

19 квітня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - березень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 4 155 888,00 грн. (арк. справи 14-15). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 30 квітня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 1 500 000,00 гривень.

21 травня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - квітень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 3 524 828,00 грн. (арк. справи 16-17). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 31 травня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 1 714 325,71 гривень.

20 червня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - травень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 4 111 623,00 грн. (арк. справи 18-19). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 31 червня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 2 273 800,00 гривень.

20 липня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - червень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 3 088 513,00 грн. (арк. справи 20-21). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 31 липня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 3 000 000,00 гривень.

20 серпня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 2 709 258,00 грн. (арк. справи 22-23). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 31 серпня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 2 709 258,00 гривень.

20 вересня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - серпень 2012 року, якою визначив податок до сплати у сумі 3 378 751,00 грн. (арк. справи 24-25). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 30 вересня 2012 року. Позивачем заявлені до стягнення несплачені зобов'язання за вказаною декларацією у розмірі 378 751,00 гривень.

Судом встановлено, що станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за звітні податкові періоди - лютий - серпень 2012 року, що заявлені до стягнення у загальному розмірі 12 906 168,05 грн. не сплачені, що підтверджується відомостями зворотного боку облікової картки платника податку (арк. справи 57-65).

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

21 грудня 2009 року податковою інспекцією сформована податкова вимога № 1/62/6330, яка отримана уповноваженою особою відповідача 22 грудня 2009 року, що підтверджується відбитком штампу на корінці податкової вимоги (арк. справи 26).

25 січня 2010 року податковою інспекцію сформована податкова вимога № 2/3/169, яка отримана уповноваженою особою відповідача 26 січня 2010 року, про що свідчить відбитком штампу на корінці податкової вимоги (арк. справи 27).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» починаючи з 25 січня 2010 року (дата формування другої податкової вимоги) по 19 листопада 2012 року безперервно мало податковий борг, у зв'язку з цим податкові вимоги № 1/62/6330 від 21 грудня 2009 року та № 2/3/169 від 25 січня 2010 року є чинними.

Представниками відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з яких податкова інспекція може стягнути кошти в рахунок погашення наявного податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,05 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у наданій заяві від 12 листопада 2012 року вх. № 35668/12 просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши розстрочку на 10 років виконання постанови суду про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 12 906 168,05 грн., шляхом оплати рівними частинами протягом 120 місяців (арк. справи 36-37).

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви заявник посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1». Зокрема на те, що фінансовий стан підприємства нестабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування, є значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, що свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів. Отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності.

Також, причинами нестабільного фінансового становища підприємства за перше півріччя 2012 року заявник визначив: дефіцит коштів на поточну діяльність, у зв'язку із чим відбулося значне зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу, недолік бюджетного фінансування для оснащення лав і прохідницьких вибоїв, відсутність мінімально-необхідного фінансування, зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва.

Посилання заявника на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансом підприємства, звітом та аналізом про фінансові результати за перше півріччя 2012 року (арк. справи 40-50).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Суд зазначає, що розстрочення - це встановлення порядку оплати заборгованості, яке передбачає систематичне та регулярне погашення частини боргу. При цьому, для встановлення строку, на який може бути дане розстрочення, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплачувати певну частину боргу.

Однак, суд зазначає, що заявником не доведена необхідність встановлення розстрочення даного судового рішення у строк 120 місяців, у зв'язку із чим суд вважає, що з урахуванням майнового стану боржника, останній у змозі сплатити дану заборгованість упродовж 18 місяців.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо розстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12 906 168,05 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (код ЄДРПОУ 34032208, адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4), відкритих у банківських установах, кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 12 906 168 (дванадцять мільйонів дев'ятсот шість тисяч сто шістдесят вісім) гривень 05 копійок, шляхом стягнення щомісячно в період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно кошти в сумі 717 009,33 грн., у квітні 2014 року - у розмірі 717 009,44 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 листопада 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 23 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.