Ухвала суду № 27687383, 19.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/7035/2012 Провадження № 22-ц/2590/3607/2012 Головуючий у I інстанції - Жук М. І.Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Губар В.С., Мамонової О.Є.,при секретарі:Летуті Ю.М.,за участю:позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 жовтня 2012 року, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/8 частки з усіх видів доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 березня 2012 року і до повноліття дитини та відмовлено в задоволенні позову в іншій частині.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не в повному обсязі враховані всі обставини справи, не доведені обставини, які суд вважає встановленими, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що від шлюбу з ОСОБА_5 вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, і позивач має аліментні зобов"язання по утриманню сина ще з 05 березня 2004 року, та має заборгованість по сплаті аліментів на утримання обох дітей з вересня 2007 року в сумі 28369 грн. 23 коп.

Крім того, судом не враховано, що син ОСОБА_8 має слабке здоров'я, страждає рядом захворювань, потребує регулярного лікування, профілактики подальших можливих ускладнень, витрат додаткових коштів на придбання спеціального обладнання.

Також вона є матір'ю-одиначкою, перебуває у відпустці по догляду за донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення нею 3-х років, отримує соціальну допомогу в розмірі 2034грн.99 коп., інших джерел існування не має.

Хоча дочка ОСОБА_7 і проживає разом з батьком, у квартирі, де проживає відповідач, донька має на праві власності 1/6 частину квартири, проте комунальні платежі сплачує лише вона.

Апелянт посилається, що навіть у випадку сплати аліментів із отримуваної соціальної допомоги, після сплати комунальних платежів, на утримання кожного члена її сім'ї залишиться 347грн. 80 коп., що значно менше від прожиткового мінімуму на неї, як дорослу особу, та дітей відповідного віку.

Тому апелянт вважала, що з врахуванням зазначених обставин у задоволенні позову має бути відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2004 рік; від шлюбу мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5,45, 47).

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2004 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання двох дітей, доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку(доходу), але не менше за неоподаткований мінімум доходів громадян на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 05 березня 2004 року і до досягнення старшою дитиною повноліття(а.с.36-37).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2012 року змінено з дати набрання цим рішенням законної сили розмір аліментів, визначений до стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2004 року, зменшивши його з 1/3 до 1/4 частини всіх видів заробітку(доходу) боржника, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття (а.с.43-44).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2011 року визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_7 разом з її батьком ОСОБА_5(а.с. 8-9).

Також ОСОБА_6 має доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання якої одержує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та допомогу на дітей одиноким матерям, сума якої за квітень-червень 2012 року становила по 2111 грн.05 коп. щомісячно, за липень- вересень 2012 року 2034 грн.99 коп. щомісячно (а.с.48,54,117).

Позивач працює в Козелецькій ЦРЛ підсобним робітником і його заробіток за червень 2012 року становив 1119 грн., за липень 2012 року- 1127 грн.(а.с. 93).

Згідно пояснень ОСОБА_5, донька ОСОБА_7 навчається у школі в 11 класі; проживають вони разом з його матір"ю-пенсіонеркою, бабусею дівчинки; крім заробітної плати він інших доходів не має, як не має у власності житла, іншої нерухомості. Із його заробітної плати утримуються аліменти на сина ОСОБА_8 та заборгованість по сплаті аліментів; утримання становлять 50% заробітної плати.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_6 частково у розмірі 1/8 частини із всіх видів її доходів (заробітку), суд першої інстанції виходив з того, що обов"язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначений законом, а при визначенні розміру аліментів врахував перебування у відповідача на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких хворіє та потребує коштів на лікування.

Такий висновок суду узгоджується з вимогами законодавства, що регламентують спірні правовідносини, та відповідає наявним матеріалам справи.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, визначено, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За загальним правилом способи виконання батьками обов"язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.ч.1,2 ст.181 СК України.

За відсутності домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів; розмір аліментів визначається судом з врахуванням вимог ст.182 СК України.

Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину лише у випадку, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби, як то як то передбачено ст. 188 СК України.

У даній справі встановлено, що донька сторін ОСОБА_7 не має доходу, який би забезпечував її потреби і перевищував би дохід батьків, тому відповідач зобов"язана нести витрати по утриманню неповнолітньої дочки і закон покладає на неї такий обов"язок, тому апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки не ґрунтуються на положеннях законодавства, що регулюють даний спір, і, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Визначений судом розмір аліментів також є виваженим, встановленим з врахуванням положень ст. 182 СК України та всіх обставин справи і наданих сторонами доказів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких постійно хворіє та потребує додаткових витрат на лікування, а позивач має перед нею заборгованість по аліментам, що вона сплачує за частку у квартирі, належну доньці, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: