Ухвала суду № 27687378, 22.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/757/12 Провадження № 22-ц/2590/3410/2012 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О.М.Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Мамонової О.Є., Губар В.С.,при секретарі:Летуті Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до дочірнього підприємства „Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП „Аграрій" просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_5 задоволено частково; розірвано договір оренди землі від 08 червня 2005 року, укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2005 року за №133; в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Апелянт посилається, що про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений не був, суд позбавив відповідача можливості участі у судовому засіданні та наданні доказів по справі і всупереч вимог ЦПК постановив не заочне рішення, як того вимагають положення Кодексу, а судове рішення, тим самим позбавивши апелянта права на перегляд заочного рішення. ДП „Аграрій" вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду грунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч.4 ст.60 ЦПК України. Також апелянт зазначає, що в строк, передбачений договором, позивач не повідомив відповідача ні про форму розрахунків (натуральна чи грошова), не вказав, в якій формі бажає отримати кошти - шляхом переказу чи готівкою в касі, тобто наявні ознаки прострочення кредитора. Крім того, апелянт вважає безпідставним стягнення з нього судового збору в розмірі 214,60 грн., оскільки позов задоволено лише частково.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельних ділянок загальною площею 2.85 га, розташованих на території Носівської міської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 10).

Згідно договору оренди землі від 08 червня 2005 року позивач надав ДП „Аграрій" в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,35 га для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (а.с.8-9).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди підлягає розірванню у зв'язку з встановленням факту невиплати відповідачем орендної плати за землю за 2011 рік, а вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст.32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ч.1 ст.24 вказаного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Форма та розмір орендної плати визначені п.п.9, 10 договору оренди землі від 08 червня 2005 року; орендна плата вноситься до 30 листопада кожного року-п.11 договору оренди.

Згідно письмових пояснень позивача на а.с.42, відповідач виплатив йому орендну плату за 2011 рік після подання ним позовної заяви (заява надійшла до суду 23 березня 2012 року), що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ч.1 п.1 ЦК України передбачено у разі порушення зобов"язання настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема розірвання договору.

Також ст.38 договору оренди земельної ділянки визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: …рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов"язків, передбачених договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ДП „Аграрій".

Також суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення орендної плати, враховуючи, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення про час і місце розгляду справи відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с.37.

Посилання апелянта на порушення його прав в зв"язку з неухваленням судом заочного рішення у даній справі не грунтуються на вірному тлумаченні апелянтом норм процесуального законодавства права, що регламентують дане питання.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом ст.ст. 612, 613 ЦК України, а саме про прострочення кредитора, не є обґрунтованими, оскільки форма та порядок розрахунків визначені сторонами у договорі оренди земельної ділянки, та відсутня вина позивача у невиплаті йому орендної плати відповідачем.

Крім того, за змістом договору сплата орендної плати за користування земельною ділянкою є обов"язком саме відповідача, і, відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, виходячи з предмету даного спору, доказування щодо виплати орендної плати позивачу покладається саме на ДП „Аграрій".

Посилання апелянта на невірне стягнення судом судового збору, виходячи із обсягу задоволених вимог, положень ст.ст.80,88 ЦПК України, Закону України „Про судовий збір", також не є підставними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не дають правових підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Аграрій" - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: