Ухвала суду № 27678885, 03.10.2012, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/2608/3396/12

ун. № 2608/3692/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арпромсервіс" про стягнення невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Арпромсервіс»про стягнення невиплаченої заробітної плати за січень-квітень 2011 р. в сумі 5785 грн. 71 коп., компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 26.04.2011 р. по 21.02.2012 р. у розмірі 16285, 72 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2338, 94 грн., моральної шкоди у сумі 20000 грн.

При цьому, посилається на те, що 1.06.2006 р. він був прийнятий на роботу на посаду водія ТОВ «Арпромсервіс». 26.04.2011 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням. Його посадовий оклад складав 1500 грн., однак з січня 2011 р. йому перестали виплачувати заробітну плату. При розрахунку в день звільнення відповідач не виплатив йому суму заборгованої заробітної плати в 5785 грн. 71 коп., заборговану за січень-квітень 2011 р., тому повинен виплатити крім нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, ще й компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 26.04.2011 р. по 21.02.2012 р. у сумі 16285 грн. 72 коп., а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2338 грн. 94 коп. Відповідач повинен виплатити йому моральну шкоду у сумі 20000 грн. через перебування його та його сім'ї у скрутному становищі через невиплату заробітної плати, душевні страждання та перебування у постійному стресі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про час, місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, тому суд, враховуючи думку позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника відповідача, провівши відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом по ТОВ «Арпромсервіс»від 30.05.2006 р. №10 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до товариства з 1.06.2006 р. на посаду водія. Наказом №1 від 26.04.2011 р. по товариству ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням. За період роботи в ТОВ «Арпромсервіс»за період з 1 січня 2011 р. по 26 квітня 2011 р. позивачу по справі була нарахована заробітна плата в сумі 4552 грн. 20 коп., яка не виплачувалась у вказаний період і не була виплачена при звільненні, а також й після звільнення з роботи (а.с.3-5, 44-47).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі під час роботи в товаристві й при звільненні з роботи мала місце невиплата заробітної плати з нарахованої в сумі 4552 грн. 20 коп., що вбачається з відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України стосовно доходів ОСОБА_1, наданих ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва.

В подальшому після звільнення належні позивачу по справі гроші по зарплаті також не виплачувались. Таким чином, є вина відповідача по справі у невиплаті в зазначені законом строки зарплати позивачу, тому на його користь з відповідача підлягають стягненню суми по зарплаті за січень 2011 р., лютий 2011 р., квітень 2011 р., що складають 4552 грн. 20 коп. В березні 2011 р. заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась.

Позивачу була нарахована до виплати зарплата в ТОВ «Арпромсервіс»за повні два місяці перед звільненням у січні 2011 р. 2234 грн. 70 коп., у лютому 2011 р. 1538 грн. 10 коп., тоді його середньоденна зарплата для вирахування середнього заробітку за час затримки виплати становить 94 грн. 31 коп. За 211 робочих днів 26.04.2011 р., 21.02.2011 р., які позивач вважає днями затримки розрахунку заробітної плати, середній заробіток за вказаний час затримки позивачу по справі становить 19898 грн. 78 коп. (94 грн. 31 коп. х 211 роб. дн.). Але, позивач просить стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 16285 грн. 72 коп., що є меншою сумою, отже суд не вправі вийти за межі позовних вимог, і саме ця сума 16285 грн. 72 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в цій частині вимог.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з відповідача по справі компенсації за невикористану відпустку в сумі 2338 грн. 94 коп., але доказів цьому не має, позивач крім розрахунку суми невиплаченої компенсації належних доказів не представив, відповідач також не надав відповідних доказів і суд виходить з тих доказів, що є в матеріалах справи та здобутих судом згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України. Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не можуть бути задоволені й позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишились недоведеними, бо лише сама по собі констатація факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою і безумовною підставою для її стягнення з відповідача.

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані і вважаються законними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішив в судовому порядку отримати належні йому суми по заробітку, що є його правом, то суд вважає, що йому необхідно виплатити належні йому суми по зарплаті в судовому порядку, але в тому розмірі, які були нарахований в період його роботи, та з врахуванням середнього заробітку за час затримки виплати, визначеного судом, бо в день звільнення з роботи ОСОБА_1 працював, був присутній на робочому місці, але без врахування компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 1886 грн. 40 коп. (з розрахунку 2234 грн. 70 коп.+1538 грн. 10 коп.):2) підлягає негайному виконанню.

Загальна сума заборгованості по зарплаті, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дорівнює 20837 грн. 92 коп.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по справі на користь держави, понесені судом у вигляд судового збору в сумі 214 грн.60 коп. відповідно до Закону України «Про судовий збір», з врахуванням об'єму задоволених позовних вимог, бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від оплати судового збору. Судові витрати по справі, понесені судом, в частині оплати судового збору по позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, які не підлягають задоволенню, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212, 214, 215, 224-226, 367 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арпромсервіс" про стягнення невиплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арпромсервіс" (ідентифікаційний код 30057480) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2011 р. по 26 квітня 2011 р. в сумі 4552 грн. 20 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 26 квітня 2011 р. по 21 лютого 2012 р. в сумі 16285 грн. 72 коп., а всього 20837 гривень 92 копійки.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1886 гривень 40 копійок підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арпромсервіс" (ідентифікаційний код 30057480) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 214 гривень 60 копійок.

Судові витрати по справі, понесені судом, в частині оплати судового збору по позовним вимогам про стягнення моральної шкоди компенсувати за рахунок держави.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у розгляді справи, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя