Постанова № 27672661, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-17490/11/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Скін-Авто»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Скін-Авто»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Скін-Авто»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0003962302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено перевірку ПП «Скін-Авто»по взаємовідносинах з ТОВ «Ітера плюс»та ТОВ «Юніфон груп»(далі разом та окремо - Контрагент(и)) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за серпень 2010 року за наслідком чого складено акт від 02.06.11 № 1304/23-02/36216726 (далі -Акт перевірки).

На підставі вказано акту податкової службою винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0003962302, яким було донараховано позивачу основне зобов'язання та штрафні санкції з податку на додану вартість (далі - Рішення).

Рішення мотивоване тим, що товар відсутній як такий, а тому операції позивача з контрагентами не могли реально відбутися.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення, враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а позивач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено договір з ТОВ «Ітера плюс»від 01 липня 2010 року на придбання товару. Згідно рахунку-фактури № 107 від 1 липня 2010 року та видаткової накладної № 183 від 1 липня 2010 року придбавалися автомобільні комплектуючі.

За договором від 01 серпня 2010 року позивачем придбавалися також автомобільні комплектуючи у ТОВ «ЮНІФОН ГРУП»про що видавалися рахунки-фактури № 1308 від 13 серпня 2010 року1608 від 16 серпня 2010 року, 2508 від 25 серпня 2010 року. Вказані договори (далі разом або окремо - Договір) є за своїм змістом однаковими.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про «Податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: п.п. 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ПП «Скін-Авто»дотримано вимоги Закону про ПДВ, оскільки придбання товару у TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп»підтверджується всіма необхідними документами (договорами, рахунками - фактурами, квитанціями про списання грошових коштів з банківського рахунку ПП «Скін-Авто»в оплату придбаних товарів, видатковими накладними, податковими накладними), а тому ПП «Скін-Авто»правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ з придбання товару від TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп».

Як вбачається з матеріалів справи, придбання товарів у TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп»здійснювалось позивачем з метою їх подальшої реалізації в межах господарської діяльності, що підтверджується поясненнями позивача та відомостями в Єдиному державному реєстрі щодо видів діяльності ПП «Скін-Авто», а також наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами (рахунками, актами здачі прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними виписаними ПП «Скін-Авто» на користь третіх осіб.

Крім того, в матеріалах справи містяться прибуткові накладні та картки рахунки 201 (облік товарних запасів) на придбані ТМЦ у контрагентів, які підтверджують подальше використання даних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, надані позивачем фінансові документи на підтвердження подальшої реалізації товарів, придбаних у TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп», на користь третіх осіб підтверджують як подальший рух активів у процесі здійснення господарської операції, так і наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податків. У зв'язку з чим, договори між позивачем та TOB «Ітера плюс»і TOB «Юніфон груп»укладені з метою здійснення передбаченої законом господарської діяльності.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Колегія суддів зазначає, що на момент підписання договорів, видаткових та податкових накладних, юридичні особи TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп»не були припинені чи ліквідовані, доказів, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, в тому числі вирок суду по кримінальній справі, відповідачем на надано.

В свою чергу, TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп», під час видачі податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, їм присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ не приймалось, доказів про притягнення до відповідальності контрагентів за порушення податкового законодавства відповідачем не надано, тобто TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп»відповідно до чинного законодавства мали право на складення податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість 16 775,00 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., віднесена ПП «Скін-Авто»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з TOB «Ітера плюс» та TOB «Юніфон груп» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165.

Відповідач вважає, що договори укладені позивачем з TOB «Ітера плюс»та з TOB -Юніфон груп»не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідач, посилаючись на окремі норми законодавства, визнає вказані правочини нікчемними (ар. 14, 15 Акту).

У зв'язку з чим, відповідач визнав податкові накладні, які виписані TOB «Ітера плюс» та ТОВ «Юніфон груп» такими, що не мають юридичної сили та не можуть підтверджувати податковий кредит ПП «Скін-Авто».

До таких же висновків дійшла ДПА у м. Києві, яка у своєму рішенні № 8894/10/25-114 від -6.09.2011 р., посилаючись на ст. 234 ЦК України, визнала вказані правочини фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Крім того, відповідач, ДПА у м. Києві та ДПА України, як на підставу визнання вказаних правочинів укладених між позивачем, TOB «Ітера плюс»та з TOB «Юніфон груп»- нікчемними, посилаються на ст. 228 ЦК України та визнають їх такими, що порушують публічний порядок.

З вказаними твердження контролюючих органів колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З вищевикладеного вбачається, що в даному випадку мова йде про оспорюваний правочин, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом, а тому відповідно, такий правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Враховуючи те, що ПП «Скін-Авто», належним чином виконало взяті на себе зобов'язання по укладеним договорам з TOB «Юніфон груп»та TOB «Ітера плюс», а також враховуючи відсутність рішення суду про визнання недійсними вказаних правочинів, відповідно такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З огляду на вищевикладене і з врахуванням змісту п. 1.3 Оглядового листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними»колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про фіктивність правочину між позивачем та контрагентом, відображене в акті перевірки, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

Згідно Акту, жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності TOB Ітepa Плюс» за липень 2010 р. та TOB «Юніфон груп»за серпень 2010 р. до перевірки не надано (11, 14 Акту). У зв'язку з чим, відповідач вважає, що позивачем начебто було допущено порушення вимог Закону про ПДВ.

В той час, як згідно ст. 10 Закону про ПДВ та ст. 1, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за якими, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи вищезазначені норми законів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Тобто, Закон про ПДВ не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

З вищевикладеного вбачається, що висновки відповідача, викладені в Акті, про начебто допущення позивачем порушення вимог Закону про ПДВ, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а тому на підставі таких висновків не можна донараховувати суми податку на додану вартість та застосувати до ПП Скін-Авто»штрафні (фінансові) санкції. При цьому прийняте на підставі такого Акту оскаржуване рішення є невмотивованим та протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно п. 3 договорів укладених з TOB «Ітера плюс»та TOB «Юніфон груп», позивач формує та надає контрагентам в оригіналі або в копії за факсимільним зв'язком або електронною поштою замовлення на товар в яких сторони погоджують кількість, асортимент, строки поставки товару. Замовлення на товар та підтвердження є попереднім документом.

Пунктами 6 вказаних договорів з контрагентами передбачено, що поставка товарів здійснюється партіями в строк, в кількості та асортименті узгоджених сторонами в замовленні. В той же час, сторони можуть визначити і інший порядок поставки товару, а також в кожному окремому випадку сторони можуть оговорити строк і вартість поставки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З вищевикладеного вбачається, що замовлення на товар та його погодження не є первинним документом в розумінні ст. 9 зазначеного закону, тобто замовлення на товар та його погодження не є підставою для здійснення бухгалтерського обліку по господарській операції. Крім того, сторони погоджуються асортимент, кількість та строк поставки товару за погодженням, тобто замовлення можуть здійснювати як факсимільним зв'язком, так і електронною поштою, або ж навіть в телефонному режимі.

Як вбачається із матеріалів справи, в суді першої інстанції, як свідка, було допитано директора Позивача, який надав суду першої інстанції пояснення щодо специфіки, загальних рис та особливостей здійснення господарської діяльності пов'язаної з наданням послуг по технічному обслуговуванню автомобілів.

Однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ПП «Скін-Авто»стало ненадання позивачем наряд-замовлень на автомобілі. У зв'язку з чим, суд першої інстанції начебто не зміг співставити надані позивачем документи з конкретними автомобілями та часом їх заїзду, діагностування і перебування у позивача в ремонті та пов'язаного з цим придбання позивачем запчастин.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) це і є наряд-замовлення, оскільки, сама назва «наряд-замовлення»використовується лише в усній формі, а у відповідності до вимог чинного законодавства оформлюється у вигляді первинного документу для здійснення бухгалтерського обліку господарської операції, що має назву «акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)».

В свою чергу, факт здійснення господарської операції з придбання товару у контрагентів підтверджується належними чином оформленими видатковими та податковими накладними, які є первинними документами і на підставі яких здійснюється бухгалтерській облік господарських операцій. У зв'язку з чим, після прийняття товару, «замовлення»на товар та його погодження, зазвичай, не зберігаються, оскільки не мають ніякої юридичної сили та не впливають на ведення як бухгалтерського, так і податкового обліку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню обсязі є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скін-Авто»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «Скін-Авто»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва № 0003462302 від 23.06.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.