Постанова № 27664960, 19.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3537/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Супрунюка С. М., представників відповідача Березної Т. О., Мельника С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» у позовній заяві просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0000162201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 333 550 грн., у тому числі 1 066 840 грн. основного платежу та 266 710 штрафної (фінансової) санкції, від 30 липня 2012 року № 0000172201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 066 840 грн., у тому числі 853 472 грн. основного платежу та 213 368 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав на те, що відповідачем було порушено порядок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, визначений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (ПК України), оскільки згідно даної норми податкове повідомлення-рішення приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, акт перевірки отримано 01 липня 2011 року, тобто в даному випадку оскаржувані податкові повідомлення-рішення повинні бути прийняті не пізніше 11 липня 2011 року, а не 30 липня 2012 року, як в даному випадку

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не було дотримано вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України щодо прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність. Перевірка була призначена відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Волинській області старшого лейтенанта податкової міліції Кудлая С.В. від 20 квітня 2011 року, на думку позивача податковий орган не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до на набрання законної сили відповідним судовим рішенням за результатами розслідування кримінальної справи.

Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року № 00001622011 та № 0000172201, позивач зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», який став підставою для визначення ТзОВ «Техно Модуль» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, є помилковим з огляду на те, що правочин, укладений 26 жовтня 2009 року № 01/2610-09 між ПП «Віста Плю» та ТзОВ «Техно Модуль», носить реальний характер та спричинив настання реальних наслідків у процесі його виконання сторонами.

На виконання договору ПП «Віста Плюс» було передано у власність ТзОВ «Техно Модуль» товари на загальну суму 6 476 075,87 грн. (в тому числі ПДВ 1 079 346,01 грн.), про що було видано податкові накладні. Розрахунок по отриманим податковим накладним за отриманий товар було проведено в повній мірі шляхом перерахування на поточний рахунок ПП «Віста Плюс» 1 943 000,00 грн. та шляхом передачі 23 простих векселів на загальну суму 4 533 075,87 грн., про що було підписано акт приймання-передачі векселів.

Дані обставини, на думку позивача, свідчать про те що між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль» відбулася господарська операція яка спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки покупцем було перераховано грошові кошти на рахунок продавця, а продавець передав товарно-матеріальні цінності, у зв'язку із чим у покупця згідно вимог статті 138 та 198 Податкового кодексу України виникло право на формування сум податкового кредиту та валових витрат, правильність формування яких в свою чергу підтверджується податковими накладними та платіжними документами.

Крім того, спростовуючи висновки податкового органу, позивач зазначив, що придбаний ним товар використовувався у його господарській діяльності, що узгоджується з вимогами Податкового кодексу України щодо наявності мети використання придбаного товару у своїй господарській діяльності для можливості формування сум валових витрат та податкового кредиту. ТзОВ «Техно Модуль» частину придбаного товару було використано при проведенні монтажних робіт юридичним особам, за що останні розрахувались грошовими коштам шляхом перерахування їх на поточний рахунок ТзОВ «Техно Модуль».

Позивач вважає, що оскільки витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість були ним фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, то податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0000162201 та № 0000172201 є такими, що суперечать нормам податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач - Луцька ОДПІ у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог ТзОВ «Техно Модуль» не визнав, посилаючись на те, що господарська операція, а саме - договір, укладений 26 жовтня 2009 року за № 01/2610-09 між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тобто договір від 26 жовтня 2009 року за № 01/2610-09, укладений між ТзОВ «Техно Модуль» та ПП «Віста Плюс», на думку Луцької ОДПІ суперечить вимогам статей 628, 638, 655, 662, 664 Цивільного Кодексу України оскільки не містить всіх істотних умов необхідних для договорів даного виду, а саме: не вказано умови поставка товару, місце передачі товару, перелік товарно-супровідних документів на передачу товару.

Луцька ОДПІ зазначає, що договори перевезення або відповідального зберігання на ТзОВ «Техно Модуль» до перевірки не надано. Журнал обліку доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей на ТзОВ «Техно Модуль» відсутній та до перевірки не наданий. Посвідчення про відрядження посадових осіб ТзОВ «Техно Модуль» до міста Львова до перевірки не надано, тобто факт відсутності транспортування із міста Львова до міста Луцька, відсутність основних засобів та достатньої кількості працюючих на ПП «Віста Плюс», пояснення посадових осіб ПП «Віста Плюс» щодо неможливості підписання ними жодних документів по господарським операціям з ТзОВ «Техно Модуль», акт перевірки ПП «Віста Плюс» також підтверджують факт безтоварності господарських операцій між ТзОВ «Техно- Модуль» та ПП «Віста Плюс». Договір від 26 жовтня 2009 року №01/2610-09, укладений між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», не спричинив реального настання наслідків. На підставі зазначеного Луцька ОДПІ просила суд у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представники Луцької ОДПІ проти позову заперечили, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

З 31 травня 2011 року по 21 червня 2011 року на підставі пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Волинській області старшого лейтенанта податкової міліції Кудлая С.В. від 20 квітня 2011 року та відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 31 травня 2011 року № 1435 посадовими особами Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно Модуль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Віста Плюс» за період з 01 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої 25 червня 2011 року було складено акт № 5112/2302/32366010, у якому було зафіксовано встановлені перевіркою порушення частини 1 статті 203, статтю 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, а саме договір від 26 жовтня 2009 року № 01/2610-09 між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», відповідно до частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215 та статті 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону. Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 853 472,06 грн. в тому числі за жовтень 2009 року на 780 471,97 грн., за листопад 2009 року на 29 243,08 грн., за грудень 2009 року на 43 757,00 грн. та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за четвертий квартал 2009 року на загальну суму 1 066 840,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Луцькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0000162201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 333 550 грн., у тому числі 1 066 840 грн. основного платежу та 266 710 штрафної (фінансової) санкції, від 30 липня 2012 року № 0000172201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 066 840 грн., у тому числі 853 472 грн. основного платежу та 213 368 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до податкових органів всіх рівнів. Однак, у задоволенні первинної та повторної скарги ТзОВ «Техно Модуль» було відмовлено повністю, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки Луцької ОДПІ про те, що правочин, укладений між ТзОВ «Техно Модуль» та ПП «Віста Плюс» 26 жовтня 2009 року за №01/2610-09, не спричинив жодних реальних наслідків його укладення, а отже є недійсним та відповідно не може бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Дослідивши в судовому засіданні правочин, укладений між ТзОВ «Техно Модуль» та ПП «Віста Плюс» 26 жовтня 2009 року за №01/2610-09, суд встановив, що згідно його умов продавець ПП «Віста Плюс» передає покупцю ТзОВ «Техно Модуль» у власність товари на умовах Франко-склад покупця, при цьому документом що засвідчує найменування та кількість товару (поштучно з зазначенням ціни та загальної вартості) служить накладна, сума всіх накладних буде складати ціну договору. Розрахунки покупцем здійснюються протягом трьох календарних місяців з дати поставки товару.

На виконання умов договору ПП «Віста Плюс» було видано видаткові (а. с. 101-124) та податкові (а. с.73-100) накладні на загальну суму 6 476 075,87 грн. (в тому числі ПДВ 1 079 346,01 грн.). Покупцем - ТзОВ «Техно Модуль» на виконання умов договору було проведено безготівковий розрахунок за поставлені товари/послуги шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 1 943 000,00 грн. на поточний рахунок продавця та шляхом передачі 23 простих векселів продавцю на загальну суму 4 533 075,87 грн., про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з 28 жовтня 2009 року по 11 січня 2010 року та підписаний сторонами договору акт приймання-передачі векселів від 26 березня 2010 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом підставою для визначення Луцькою ОДПІ податкових зобов'язань позивачу є те, що під час проведення перевірки неможливо було встановити факт поставки товару позивачу підприємства «Віста Плюс» у зв'язку з відсутністю товаро-транспортних накладних, документів складського обліку, доручення на отримання товару.

Згідно вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем і вищезазначеними контрагентами укладались письмові договори на надання поставки товару, по яких є виписані податкові накладні на суми наданих послуг.

Тобто, первинні документи є в наявності і по них були внесені дані до податкового та бухгалтерського обліку, включені ці витрати до валових та з метою формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач на надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару.

Такоє перевіркою встановлено, що згідно пояснення відібраного старшим оперуповноваженим ОВС ВПН ПДВ УПМ ДПА у Волинській області Мартинюком П.В. в приміщенні Львівської виправної колонії №48 директора ПП «Віста Плюс» ОСОБА_6 останній зазначив наступне: «Пред'явлену мені копію договору №01/2610-09 від 26.10.2009 року від імені ПП «Віста Плюс» в особі ОСОБА_6 та ТзОВ «Техно-Модуль» в особі заступника директора (по довіреності) ОСОБА_7 (покупець) не визнаю дійсним, так як вперше його бачу, підпис на документі не мій, печатки підприємства я не виготовляв та не ставив, а громадянина ОСОБА_7 я не бачив. Також не визнаю дійсними інші договори, накладні та інші документи підписані від мого імені, які стосуються господарської діяльності ПП «Віста Плюс»……Операцій з коштами по банківських рахунках підприємства, а саме; перерахування коштів, зняття готівки. банківських виписок та документів не здійснював. За те, що я подав свій паспорт та був присутній у нотаріуса та підписував там документи, в яких я не розуміюся, ОСОБА_8 обіцяв виплатити 200 доларів. У нотаріуса (в кінці серпня 2009 року) мене було затримано 23.09.2009 року та поміщено в Луцьке СІЗО, звідки мене 28.01.2010 року перевели відбувати покарання за грабіж у Львівську виправну колонію № 48. Тобто, з 23.09.2009 року я по даний час перебуваю в місцях позовбавлення волі, злочин передбачений ст.186 ч.2 КК України. До цієї судимості я маю ще чотири судимості за ст. 142 ч. З (1989 p.), ст. 229 ч. 1 186 (1999 p.), ст. 229 ч. 2 (2000 p.), ст. 186 ч. 2 (2004 р.). Договір ПП «Віста Плюс» підписано 26.10.2009 року, подальші операції з ПП «Віста Плюс» (виписка накладних, податкових накладних, оплата, видача векселів тощо) відбувалося після 26.10.2009 року».

Згідно пояснення директора ПП «Віста Плюс» ОСОБА_9 фінансово-господарською діяльністю ПП «Віста Плюс» вона не займалась. Звітності до податкових органів не подавала, рахунки в банках не відкривала, залишки коштів з банківських рахунків не знімала. Доручення на право здійснення діяльності ПП «Віста Плюс» від імені свого чоловіка ОСОБА_6 на її ім'я було оформлено на прохання ОСОБА_8 (прізвище не відоме) за винагороду в 1000 грн.

Згідно з поясненнями засновника ПП «Віста Плюс» ОСОБА_6 він не призначав ОСОБА_9 керівником та головним бухгалтером підприємства, нікому доручення на здійснення управлення від свого імені не видавав, також нікого не уповноважував вести господарську діяльність ПП «Віста Плюс».

На дослідження походження товарно-матеріальних цінностей, які ніби то придбавалися у ПП «Віста Плюс» було направлено запит щодо підтвердження від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства до ДПІ у Франківському районі м. Львова.

ДПІ у Франківському районі м. Львова було надіслано акт №5521/23-4/36610119 від 08.11.2010 року невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Віста Плюс», яким встановлено, що у ПП «Віста Плюс» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані наведені в деклараціях про податок на додану вартість, обсяги придбання, податковий кредит за період з 01.10.2009 року по 28.02.2010 року не є дійсними та підлягають коригуванню як показники податкових декларацій з податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини підтверджують той факт, що договір від 26.10.2009 р. № 01/2610-09, укладений між ТзОВ «Техно- Модуль» та ПП «Віста Плюс, суперечить ст. ст. 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України.

Факт відсутності транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, відсутність основних засобів та достатньої кількості працюючих на ПП «Віста Плюс», пояснення посадових осіб ПП «Віста Плюс», акт перевірки ПП «Віста Плюс» підтверджують факт безтоварності господарських операцій між ТзОВ «Техно- Модуль» та ПП «Віста Плюс», ту обставину, що договір від 26.10.2009року №01/2610-09 не спричинив реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України.

Оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд дійшов висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно здійснено коригування показників податкової декларації, пов'язаної з обчисленням сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі такого нікчемного правочину.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення Луцькою ОДПІ порядку і строків проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі порушення не можуть бути самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за наявності встановлених фактів порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Також не заслуговують не увагу документи щодо використання товарів у господарській діяльності, так як з них неможливо ідентифікувати, що це саме ті товари які, були придбані у ПП «Віста Плюс». Крім того, дані документи не спростовують нікчемність правочину, укладеного позивачем із ПП «Віста Плюс».

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки, про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «Техно- Модуль» та ПП «Віста Плюс» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ПП «Віста Плюс», а тому у задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Техно модуль» необхідно відмовити повністю.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 24 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко