Ухвала суду № 27662011, 16.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" серпня 2012 р. Справа № 0670/4984/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Кравченко М.В.. представника за довіреністю;

від відповідачів: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Центроліс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Приватне підприємство "Центроліс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.04.2011 року №0000370700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 193903,00 грн., та просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначеній сумі.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що Закон України "Про податок на додану вартість" в редакції на день виникнення спірних правовідносин не ставив у залежність право на виникнення податкового кредиту суб'єкта господарювання та отримання ним бюджетного відшкодування від факту формування податкових зобов'язань за наслідками господарської операції щодо реалізації того ж товару, податок на додану вартість в ціні придбання якого був включений до складу податкового кредиту та взяв участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року позов задоволено.

З постановою суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники відповідачів в судове засідання не з"явились, про день, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної карги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва було здійснено позапланову невиїзну перевірку ПП "Центроліс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника в установі банку, за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2008 року, за наслідками якої складено акт від 24.03.2011 року №21/07-207/30432861.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на 193903,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва 18.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000370700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 193903,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що спірні правовідносини, пов'язані з формуванням податкового кредиту та отриманням бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на час виникнення спору були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" (з відповідними змінами та доповненнями).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

З поданої ПП "Центроліс" декларації з ПДВ за листопад 2008 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку в сумі 193903,00 грн. слідує, що від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та декларування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2008 року сформовано за рахунок імпорту пресу пакетировочного для металевого лома.

Згідно контракту від 22.04.2008 року №UKR-COL 04/08 COLMAR S.P.A. Італія (Продавець) продає, а ПП "Центроліс" (Покупець) купує 1 одиницю COLMAR В5000 стандартної конфігурації з дизельним двигуном та встановленим краном. Загальна сума контракту складає 173000,00 євро. Протягом жовтня 2008 року ПП "Центроліс" було імпортовано прес пакетировочний для металевого лома, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 22.10.2008 року №101000001/8/011955 з відміткою Житомирської митниці. Сума ПДВ, сплаченого при розмитненні товару, складає 240880,25 грн.

Заперечуючи проти права позивача на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування, відповідач посилається на порушення підприємством при подальшій реалізації цього ж пресу ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, згідно даних додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток ПП "Центроліс" вбачається факт реалізації пресу пакетировочного і за ІІІ квартали 2010 року у підприємства рахуються основні фонди на суму 6270,00 грн. Як вважає відповідач, оскільки позивач неправильно визначив свої податкові зобов'язання за наслідками операції з реалізації пресу, він не має права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року.

З такими висновками податкового органу не можна погодитись, оскільки приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

З наданих позивачем суду документів слідує, що останній сплатив податок на додану вартість при розмитненні товару, підтвердженням чого є вантажно-митна декларація від 22.10.2008 року №101000001/8/011955, яка в силу приписів Закону України "Про податок на додану вартість" є належним доказом формування податкового кредиту.

З аналізу положень пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що сума податкового зобов'язання платника податку є однією зі складових для розрахунку суми бюджетного відшкодування. Але при здійсненні такого розрахунку врахуванню підлягає значення податкового зобов'язання звітного періоду, тобто у даному випадку значення листопада 2008 року.

У той же час, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не надала жодних доказів в підтвердження того, що у листопаді 2008 року позивачем було неправильно визначено суму податкового зобов'язання підприємства.

Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування правомірності свого рішення, щодо неправильного визначення суми податкового зобов'язання за наслідками операції з реалізації позивачем пресу ПП "Надра-М", мали місце у травні 2009 року, що підтверджується змістом довідки Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області від 02.12.2011 року №24/5/23-07/32187849 про результати зустрічної звірки ПП "Надра-М" щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів з ПП "Центроліс". Крім того, не надано суду доказів щодо того, що позивачу визначено податкові зобов'язання за наслідками операції з продажу пресу ПП "Надра-М".

Отже, суд першої інстанції правильно казав на те, що за умови донарахування позивачу суми податку на додану вартість з операції по реалізації пресу, вона вплине на суму розрахунків держави з підприємством з бюджетного відшкодування, але така сума до її визначення не може впливати на право підприємства щодо формування суми бюджетного відшкодування та подання заяви про повернення 193903,00 грн. податку на додану вартість за листопад 2008 року.

Судом першої інстанції досліджено дані особової картки ПП "Центроліс" за платежем "податок на додану вартість", зі змісту якої вбачається, що станом на 13.01.2012 року за підприємством рахується переплата у сумі 1179139,45 грн., тобто навіть за умови визначення контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість з операції по реалізації пресу у підприємства буде рахуватись переплата ПДВ до бюджету, а відтак і заборгованість держави перед підприємством з бюджетного відшкодування у межах суми, яку просить стягнути ПП "Центроліс".

Відповідно до п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За даними податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2008 року різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення, у зв'язку з чим позивачем до ДПІ у Святошинському районі м. Києва був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 193903,00 грн.

У той же час при розмитненні товару ПП "Центроліс" у жовтні 2008 року було фактично сплачено податок на додану вартість у сумі 193903,00 грн., яка станом на день вирішення спору не відшкодована підприємству.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку у попередньому податковому періоді, то розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 193903,00 грн., фактично сплаченої у попередньому періоді при розмитненні товару, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за листопад 2008 року не ґрунтуються на наведених правових нормах .

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

При цьому, встановлений пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.04.2011 року №0000370700/0.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Центроліс" вул. Черняховського,8,кв.5,м.Житомир,10014

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва вул. Верховинна,9,м. Київ,03115 Головне управління Державного казначейства України в м. Києві вул.Терещенківська,11а,м. Київ,01001