Ухвала суду № 27662005, 16.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" серпня 2012 р. Справа № 0670/12421/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача:Дем'янчук Н.О., представника за довіреністю;

від відповідача: Пилипаки В.В., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" березня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Спайк-Плюс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Приватне підприємство "Спайк-Плюс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2011 року №0001532301, №0001542301 та №0001552301. В обґрунтування заявленого позову посилається на безпідставність висновків перевірки щодо порушення підприємством п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України. Зазначає, що підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та в подальшому для врахування цих сум при визначенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у позивача були, а первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмову матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було здійснено документальну невиїзну перевірку ПП "Спайк-Плюс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 09.12.2011 року №5544/2301/31191428. Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9572,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 3644,00 грн. і донарахування податку на додану вартість у сумі 1439,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.12.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001532301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2159,00 грн., з яких 1439,00 грн. - основний платіж та 720,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001542301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 3644,00 грн.; №0001552301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9572,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4786,00 грн.

Підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача щодо допущення при оформленні податкової накладної №2 від 07.09.2011 року ( невірно зазначено номенклатуру товару та кількість товару) та видаткової накладної №44 від 07.09.2011 року на загальну суму 40560 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Бересток". Крім того, на думку податкового органу, в порушення п. 201.7 ст. 201 названого Кодексу ТОВ "Бересток-М" не виписало окремі податкові накладні на суму поставлених товарів та отриманої попередньої оплати. Також відповідач вказує на те, що у ході проведення перевірки не підтверджено факт переміщення плит гранітних зі складу ТОВ "Бересток-М" на склад ПП "Спайк-Плюс".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідно до приписів пп."а" п.198.1., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Так, відповідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бересток-М" (Постачальник) укладено договір поставки від 04.11.2011 року №6/2-11, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (плитка гранітна, бордюр гранітний).

На виконання умов даного договору ТОВ "Бересток-М" у серпні 2011 року виписало податкову накладну від 23.08.2011 року №4 на загальну суму 73000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 12166,67 грн.) та видаткову накладну від 23.08.2011 року №34.

Оплату проведено через розрахунковий рахунок на загальну суму 73000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 23.08.2011 року №450. Сума податку на додану вартість у розмірі 12166,67 грн. включена до складу податкового кредиту серпня 2011 року.

За наслідками проведеної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 25.10.2011 року №4069/2301/31191428, не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 9572,00 грн. Прийняте за наслідками цієї перевірки податкове повідомлення-рішення стало предметом окремого спору.

Також вересні 2011 року ТОВ "Бересток-М" на виконання умов договору поставки від 04.11.2011 року №6/2-11 виписало позивачу податкову накладну від 07.09.2011 року №2 на загальну суму 30500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 5083,33 грн.) та видаткову накладну від 07.09.2011 року №44 на загальну суму 40560,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6760,00 грн.)

Сума податку на додану вартість у розмірі 5083,00 грн. включена до податкового кредиту підприємства за вересень 2011 року.

Отже, з врахуванням висновків щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 12166,67 грн. та щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми ПДВ у розмірі 5083,00 грн. відповідач дійшов висновку, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ПП "Спайк-Плюс" на користь ТОВ "Бересток-М", не може брати участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року.

Обставини щодо реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Бересток-М" плити гранітної, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

З огляду на наявні у справі документи, суд першої інстанції правильно вказав, що позивач належними доказами довів факт придбання плити гранітної та її отримання від ТОВ "Бересток-М". Що стосується обставин переміщення даного товару, то відповідно до довідки ТОВ "Бересток-М" виробничі приміщення зазначеного товариства знаходяться на відстані 50м від території ПП "Спайк-Плюс", у зв'язку з чим перевантаження товару було здійснено між прохідними підприємств по вул. Зеленій№36 та №15 у м. Бердичеві. Територіальне розташування зазначених підприємств виключає необхідність перевезення товару автомобільним транспортом, що і обумовило відсутність товарно-транспортних накладних. Відсутності товарно-транспортних накладних з огляду на наведені обставини не підтверджує доводи контролюючого органу стосовно безтоварного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бересток-М".

Крім того, позивачем в підтвердження факту використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності підприємства, одним з основних видів якої є оптова торгівля будівельними матеріалами, надані міжнародні товарно-транспортні накладні від 25.08.2011 року та 08.09.2011 року, які підтверджують факт транспортування придбаної плити гранітної до м. Москви.

Щодо відповідності виписаних ТОВ "Бересток-М" податкових накладних вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, то судом першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Вказаних вимог при складанні податкових накладних, ТОВ "Бересток-М"дотримано, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відтак, наявні у позивача податкові накладні підтверджують реальність здійснення господарської операції та суми податку на додану вартість, а тому ті недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту.

Визначаючи дату виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками поставки, здійсненої ТОВ "Бересток-М" у вересні 2011 року, суд першої інстанції правильно керувався приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , яким передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено подат та положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту постачання товару.

У даній справі, постачання товару передувало здійсненню розрахунку за нього, що підтверджується видатковою накладною від 07.09.2011 року та виписками з банківського рахунку позивача від 13.09.2011 року та від 14.09.2011 року.

Оскільки відповідно до видаткової накладної постачання товару було здійснено 07.09.2011 року, саме ця дата і є належною датою складання податкової накладної від 07.09.2011 року №2. При цьому, відповідачем жодних доказів в підтвердження того, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар на користь ТОВ "Бересток-М" надано не було.

Що ж стосується суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідач не заперечував того, що позивачем у серпні 2011 року фактично було сплачено ТОВ "Бересток-М" 12166,67 грн. податку на додану вартість у ціні придбаних товарів.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а судом не підтверджено правомірність висновків контролюючого органу щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року податку на додану вартість у сумі 12166,00 грн. та вересня 2011 року - у сумі 5083,00 грн., здійснений позивачем розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 12166,00 грн., яка була фактично сплачена, відповідає положенням пп. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому позивач мав право на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за вересень 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекц залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Спайк-Плюс" вул.Зелена, 15,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція вул.Б.Хмельницького 24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312