Ухвала суду № 27661996, 09.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" серпня 2012 р. Справа № 0670/9172/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Неподобної Т.О., представника за довіреністю;

від відповідача:Самохвала А.Ю., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" березня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000442301 від 01.04.2011р. ,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Пропан" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000442301 від 01.04.2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначає, що при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було враховано ті обставини, що позивач надав всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких підприємство включило до складу податкового кредиту суму 196982 грн. Крім того, позивач зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2011 року Державною податкової інспекції у Житомирському районі була проведена невиїзна позапланова перевірка Дочірнього підприємства "Пропан" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 17.03. 2011 року №565/23-0/30928236/0100. При проведенні перевірки було встановлено порушення пп.7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 196982 грн. В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що Дочірнім підприємством "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" до складу податкового кредиту грудня 2010 року віднесено 144963 грн. податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю "Кванта Коста" з порушенням вимог абзацу д. пп. 7.2.1 п. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165, згідно яких податкова накладна має містити зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Крім того, в акті зазначено, що перевіркою взаємовідносин позивача з Товариством обмеженою відповідальністю "Кванта Коста" не встановлено факту передачі товарів від постачальника до покупця, до складу податкового кредиту на підставі нікчемного правочину віднесено 144963 грн. податку на додану вартість.

Також відповідач не визнав сформований позивачем податковий кредит в сумі 52019 грн. по взаємовідносинах з ПП "Житомирпропансервіс" з тих підстав, що основним постачальником Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" є ТОВ "Кванта Коста" (індент. код 36456249) яке транзитером.

За висновком відповідача допущені порушення призвели до заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 196982 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Житомирському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0000442301, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 246228 грн., в тому числі 196982 грн. основного платежу та 49246 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як слідує з матеріалів справи Дочірнє підприємство "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" укладено договір поставки нафтопродуктів (зрідженого газу пропан-бутан) № 02/08/11-10 від 02.08.2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кванта-Коста", за яким ТОВ "Кванта-Коста" зобов'язується постачати і передавати у власність покупця - Дочірнього підприємства "Пропан" зріджений газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

В грудні 2010 року, до складу податкового кредиту Дочірнім підприємством "Пропан" віднесено 144963 грн. податку на додану вартість з вартості зрідженого газу за податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю "Кванта-Коста" у грудні 2010 року, які долучено до матеріалів справи.

В податкових накладних та в договорі на поставку зрідженого газу від 02.08.2010 року № 02/08/11-Ю юридичну адресу постачальника ТОВ "Кванта-Коста" зазначено: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 41/2.

Однак, як зазначено в акті перевірки, відповідно до бази даних Державної податкової адміністрації України Товариство з обмеженою відповідальністю "Кванта-Коста" перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі (платник податків за основним місцем обліку, 109) з 6 червня 2009 року. Юридична адреса: м. Сімферополь, вул. Бахчисарайська,3. Тобто, податковим органом встановлено невідповідність адреси, зазначеної в податкових накладних і в договорі на поставку газу адресі, за якою платник перебуває на податковому обліку, а також відповідач вказує на порушення позивачем наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30 травня 1997 року № 165 при складанні податкових накладних в частині зазначення місцезнаходження продавця. За висновком відповідача податкові накладні складені з порушенням вказаних вимог не відповідають дійсності та не можуть підтверджувати податковий кредит покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.02.2012 року № 370 вбачається, що ТОВ "Кванта Коста" було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1. Як свідчить реєстраційний запис № 5 із зазначеної довідки ТОВ "Кванта Коста" 10.12.2010 року змінило юридичну адресу на АДРЕСА_2

Тобто, ТОВ "Кванта Коста" у виданих позивачу в грудні 2010 року податкових накладних фактично вказало свою попередню юридичну адресу.

Усі інші реквізити податкових накладних, передбачені вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" були вказані.

Крім того, судом першої інстанції досліджено і підтверджено матеріалами справи також те, що факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Кванта Коста", крім податкових накладних, підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку про перерахування коштів, рахунками-фактурами, актами приймання газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 названого Закону дає підстави для висновку про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками реального здійснення господарської операції (яка є підставою для формування податкового обліку платника) та підтверджений первинними бухгалтерськими документами, складенням яких опосередковується даний вид господарської операції.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання покупцем порядку, встановленого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97ВР, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості посилань відповідача на неналежно оформлені товаро-транспортні накладні, що надані на перевірку, які містять невірні відомості про вантажовідправника або отримувача з огляду на те, що відповідач в акті перевірки не вказав, які саме товаро-транспортні накладні перевірялись для перевірки податковим органом. Крім того, товаро-транспортні накладні, на які посилається відповідач, складені на транспортування газу скрапленого і до операцій по закупівлі у ТОВ "Кванта Коста" газу зрідженого відношення не мають.

В акті перевірки від 17.03.2011 року 3 565/23-0/30928236/0100 вказано, що основним постачальником Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" є ТОВ "Кванта Коста" інден.код 36456249 яке є транзитером. ДП "Пропан" сформовано податковий кредит з ПП "Житомирпропансервіс" в сумі 52019 грн. (а.с.23). Однак, будь-яких посилань на первинні документи бухгалтерського обліку чи встановлені порушення при проведенні господарських операцій з даним контрагентом акт перевірки не містить.

Такі посилання відсутні і в акті виїзної позапланової перевірки від 10.06.2011 року № 1171/23-0/30928236/0100, яка була проведена в ході апеляційного оскарження повідомлення-рішення (а.с.6-65).

Таким чином, відповідачем не заперечується факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних ПП "Житомирпропансервіс" при цьому будь-яких зауважень щодо складання вказаних податкових накладних відповідачем не наводиться.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі посилається на акт виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Кванта Коста" та ДП "Пропан" за грудень 2010 року від 08.04.2011 року № 1562/23-1/36297805/0100, проведеної ДПІ в м.Житомирі.

З даного акту вбачається, що постачальником газу зрідженого Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кванта Коста". ДПІ в м.Житомирі дійшла висновку про відсутність факту поставки товару (газу) і вказується, що ПП "Житомирпропансервіс" безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов"язання на продаж товарів на адресу контрагентів-покупців, в т.ч. ДП "Пропан" (а.с.164-176). Однак, будь-яких доказів того, що ДПІ в м.Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення ПП "Житомирпропансервіс" суми податкових зобов"язань з ПДВ по цих операціях відповідачем суду надано не було.

Зважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по операціям з ПП "Житомирпропансервіс".

Вирішуючи питання щодо нікчемності угод в даній справі, суд першої інстанції правильно виходив з присів частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 204 ЦК України, за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у звязку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обовязкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як то вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено наявність умислу ДП "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз", Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" та ТОВ "Кванта Коста" щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов"язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160,195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" вул.В.Бердичівська,69, а/с 5,м.Житомир,10002

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги 2,м.Житомир,10014