Постанова № 27661866, 12.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" липня 2012 р. Справа № 2а-6985/10

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю

від позивача: Наумової А.М., Кашперук О.В. - представників за довіреностями,

від повідача: Курач С.М. , Мостовича В.М. - представників за довіреностями,

прокурора: Кондратюка Д.А.,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, і з врахуванням уточнених позовних вимог позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі: №0000462301/3 від 13.08.2010 року (№0000462301/2 від 02.06.2010 року, №0000462301/1 від 30.04.2010 року та №0000462301/0 від 19.02.2010 року), №0000472301/3 від 13.08.2010 року (№0000472301/2 від 02.06.2010 року, №0000472301/1 від 30.04.2010 року та №0000472301/0 від 19.02.2010 року), №0001262301/3 від 13.08.2010 року (№0001262301/1 від 30.04.2010 року), №0001272301/3 від 13.08.2010 року (№0001272301/1 від 30.04.2010 року). На обгрунтування позову зазначав, що ДПІ у м.Житомирі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Престиж Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2009 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №677/23-1/36389529/0110 від 09.02.2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкові повідомлення - рішення №0000462301/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62569028,00 грн., в т.ч. основний платіж - 50603917,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11965111,00 грн. та №000472301/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2364450,00грн., в т.ч. основний платіж - 1576300,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 788150,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ "Престиж Ойл" оскаржило їх до ДПІ у м.Житомирі і в ході розгляду скарги було призначено та проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 28.04.2010 року №2420/23-1/36389529/0100 та прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.04.2010 року №2509/10/25-003, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 19.02.2010 року та винесені нові податкові повідомлення - рішення від 30.04.2010 року: №0000462301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 62569028,00 грн., в т.ч. основний платіж - 50603917,00 грн., штрафна санкція - 11965111,00 грн.; №0000472301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2364450,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1576300,00 грн., штрафна санкція - 788155,00 грн.; №0001262301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25301959,00 грн., в т.ч. штрафна санкція - 25301959,00 грн.; №0001272301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28386245,00 грн., в т.ч. основний платіж - 18378049,00 грн., штрафна санкція - 10008196,00 грн.

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до ДПАУ в Житомирській області, ДПА України, скарги товариства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення: №0000462301/2 від 02.06.2010 року, №0000472301/2 від 02.06.2010 року, №0000462301/3 від 13.08.2010 року, №0000472301/3 від 13.08.2010 року, №0001262301/3 від 13.08.2010 року, №0001272301/3 від 13.08.2010 року.

Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх скасувати. Зазначає, що податковий орган помилково дійшов висновку, що ТОВ"Престиж ОЙЛ" безоплатно отримав нафтопродукти від ВАТ "Нафттопереробний комплекс - Галичина", ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", ЗАТ "ТД Укртатнафта", ВАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Солара - М", ТОВ "Флорес-Плюс" за період, що перевірявся, на загальну суму 102402862,01 грн. з ПДВ, відтак, безпідставним є висновок ДПІ щодо завищення позивачем від"ємного значення об"єкту оподаткування на суму 169016 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 50603917 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 1576300грн., та завищення залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2009 року в сумі 430281 грн., тобто, що підприємством включено до складу валових витрат витрати на придбання поливо-мастильних матеріалів, по яких відсутні первинні бухгалтерські документи щодо передачі та транспортування ПММ.

Позивач вважає, що податкові накладні по господарських операціях з ТОВ "НК Альфа-Нафта" оформлені у відповідності до вимог законодавства і у позивача були підстави для включення до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Крім того, на думку позивача, ним не порушувались вимоги п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо не включення до залишків на кінець звітного періоду сум надлишків товарів в розмірі 99869,15 грн., встановлених за результатами перевірки порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій (акт від 30.09.2009 року №0815/081), так як зазначене порушення оскаржено товариством в судовому порядку.

У жовтні 2010 року у справу в порядку представництва інтересів держави в собі відповідача вступив прокурор.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року позов задоволено частково.

Судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі № 0000472301/3 від 13.08.2010 року (№ 0000472301/2 від 02.06.2010 року, № 0000472301/1 від 30.04.2010 року та № 0000472301/0 від 19.02.2010 року) в повному обсязі;

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі № 0000462301/3 від 13.08.2010 року (№ 0000462301/2 від 02.06.2010 року, № 0000462301/1 від 30.04.2010 року та № 0000462301/0 від 19.02.2010 року) в частині нарахованого основного платежу в сумі 2072919 грн. та нарахованої штрафної санкції в сумі 513320 грн.;

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі № 0001262301/3 від 13.08.2010 року (№ 0001262301/1 від 30.04.2010 року) скасовано в сумі 1036459 грн. нарахованої штрафної санкції.

В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив за безпідставністю.

З постановою суду першої інстанції не погодились позивач та відповідач, подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції, позивач просить прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПІ в м. Житомирі не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Престиж Ойл" задоволенню підлягає з таких підстав.

Як слідує з матеріалі справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Житомирі проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Престиж Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2009 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №677/23-1/36389529/0110 від 09.02.2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі прийняті податкові повідомлення - рішення №0000462301/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62569028,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 50603917,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11965111,00 грн. та №000472301/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2364450,00грн., в т.ч. основний платіж - 1576300,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 788150,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Престиж Ойл" оскаржило їх до ДПІ у м.Житомирі.

Під час розгляду скарги було призначено та проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 28.04.2010 року №2420/23-1/36389529/0100 та прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.04.2010 року №2509/10/25-003, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 19.02.2010 року та винесені нові податкові повідомлення - рішення від 30.04.2010 року: №0000462301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 62569028,00 грн., в т.ч. основний платіж - 50603917,00 грн., штрафна санкція - 11965111,00 грн.; №0000472301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2364450,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1576300,00 грн., штрафна санкція - 788155,00 грн.; №0001262301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25301959,00 грн., в т.ч. штрафна санкція - 25301959,00 грн.; №0001272301/1 від 30.04.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28386245,00 грн., в т.ч. основний платіж - 18378049,00 грн., штрафна санкція - 10008196,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги товариства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг було винесено нові податкові повідомлення-рішення: №0000462301/2 від 02.06.2010 року, №0000472301/2 від 02.06.2010 року, №0000462301/3 від 13.08.2010 року, №0000472301/3 від 13.08.2010 року, №0001262301/3 від 13.08.2010 року, №0001272301/3 від 13.08.2010 року.

За результатами проведених перевірок податковим органом встановлено такі порушення:

- п.1.23 ст.1, п.1.31 ст.1, пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 50603917 грн. у тому числі по звітних періодах: І кв. 2009р. - 46924 грн., І півріччя 2009р. - 18396350 грн., 3 квартали 2009р. - 50603917 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по р.08 Декларації на загальну суму 168986 грн., в т.ч. за І півріччя 2009р. на суму 66287 грн., за 3 квартали 2009р. на суму 169016 грн.;

- п.1.4 ст.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1576300 грн., у тому числі за червень 2009р. - 258113 грн., липень 2009р. - 194931 грн., серпень 2009р. - 963169 грн., вересень 2009р. - 160087 грн. та завищення рядка 26 „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду)" за вересень 2009р. у сумі 430281 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 18378049 грн., у тому числі за квітень 2009р. - 1679279 грн., травень 2009р.- 2555345 грн., червень 2009р.- 3150221 грн., липень 2009р.- 3426366 грн., серпень 2009р. - 3796700 грн., вересень 2009р. - 3770138 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що податковий орган помилково дійшов висновку щодо заниження позивачем задекларованих показників у рядку 01.2 декларації "приріст балансової вартості запасів" на 99869,15 грн. за рахунок не включення до залишків на кінець звітного періоду в додатку К1 декларації за ІІІ квартал 2009 року суми надлишків товарів в розмірі 99869,15 грн., за результатами перевірки дотримання ТОВ "Престиж Ойл" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій (акт перевірки від 30.09.2009 року №0815/0815).

Як слідує з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 30 вересня 2009 року ДПА у Житомирській області було проведено перевірку АЗС №53, що належить ТОВ "Престиж Ойл", за результатами якої складено акт №0815/60/30/23/36389529 (т.5, а.с. 181), де зазначено, що позивачем допущено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 99869,15 грн. На підставі зазначеного акту податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009392302 від 14.10.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 року в частині ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 99869,15 грн., позов ТзОВ "Престиж Ойл" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009392302 від 14.10.2009 року (т.2, а.с.а.с.151-153,154-158).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно не включено до декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року суму в розмірі 99869,15 грн., а нарахування відповідачем податкових зобов'язань в сумі 24992 грн. та штрафних санкцій в сумі 3287 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Також обгрунтовано не погодився суд першої інстанції з висновками податкового органу щодо встановлення факту безоплатної передачі нафтопродуктів від ТОВ "Престиж Ойл" для ТОВ "Флорес Плюс" за товарно-транспортним накладним та відповідно оперативних звітів по нафтобазі м Коростеня на відпуск нафтопродуктів за травень, червень та накладна №4 за серпень 2009 року.

Як слідує з матеріалів справи, податковим органом була здійснена перевірка ТОВ "Флорес Плюс" за період роботи з 03.03.2009 року по 30.09.2009 року, під час якої досліджувались питання в тому числі і господарських відносин ТОВ "Флорес Плюс" з ТОВ "Престиж Ойл" за травень, червень і серпень 2009 року. Перевіркою встановлено факт безоплатного отримання нафтопродуктів ТОВ «Флорес Плюс» на загальну суму 60850692 грн. від ТОВ «Престиж Ойл» зі станції Коростень та ТОВ «Солара-М» зі станції Калинівка на АЗС ТОВ «Флорес Плюс».

В зв'язку із виявленими порушеннями, з урахуванням результатів адміністративних оскаржень, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0000452301/0 від 19.02.2010 року, №0000452301/1 від 30.04.2010 року, №0001242301/1 від 30.04.2010 року, №0001252301/1 від 30.04.2010 року, № 0000452301/2 від 31.05.2010 року, №0001242301/1 від 05.06.2010 року, №0001252301/1 від 05.06.2010 року, №0000452301/3 від 12.08.2010 року, №0001242301/3 від 12.08.2010 року, № 0001252301/3 від 12.08.2010 року, які оскаржені ТОВ "Флорес-Плюс" до суду.

Вказані податкові повідомлення - рішення постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року (справа №2а-6986/10/0670), визнано протиправними та скасовано (т.5 а.с.а.с.175-180, 199-204).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що податковим органом неправомірно проведено донарахування податкового зобов'язання позивачу щодо господарських операцій з ТОВ "Флорес Плюс" в сумі 2047927 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 510033 грн.

Також правильними є висновки суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0000472301, прийнятого за висновками податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень, серпень 2009 року щодо господарських операцій з ТОВ "Флорес Плюс".

Суд першої інстанції правильно виходив з положень п.1.7 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" з яких слідує, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на те, що питання взаємовідносин позивача і ТОВ "Флорес Плюс" за перевіряємий період досліджувалось під час розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ "Флорес Плюс" до ДПІ у м.Житомирі, справа №2а-6986/10/0670 та встановлено, що господарські операції підтверджені всіма належними первинними документами та мали реальний характер, а також за умови, що ТОВ "Флорес Плюс" було зареєстровано у встановленому порядку в якості платника податку на додану вартість і мало право складати податкові накладні, суд прийшов до висновку, що податковим органом неправомірно проведено донахарування податкового зобов'язання позивачу щодо господарських операцій з ТОВ "Флорес Плюс" в сумі 1350624 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 675314 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в актах перевірки порушення мали місце, а тому відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000462301, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 62569028 грн., (в т.ч. основний платіж - 50603917,00 грн., штрафна санкція - 11965111,00 грн.), ДПІ в м. Житомирі виходила з викладених в акті перевірки (т.1 а.с.17-19) висновків про те, що відповідачем встановлено факти безоплатного отримання нафтопродуктів ТОВ "Престиж Ойл" на загальну суму 102402861 грн. (в т.ч. по періодам: II квартал 2009р. на загальну суму - 32709,538 грн., III квартал 2009 року на загальну суму - 69693323,00 грн.) від: ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина", ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", ЗАТ "ТД "Укртатнафта", ВАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Солара - М".

З такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

З акту перевірки слідує, що ТОВ «Престиж Ойл» отримувало ПММ в травні - вересні 2009 року, відповідно до залізничних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та актів на передачу паливно-мастильні матеріалів, з нафтобаз ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Солара-М».

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вказаними контрагентами станом на 30.09.2009 року оплата за отримані паливно-мастильні матеріали ТОВ "Престиж Ойл" не здійснювалася, по бухгалтерському обліку (рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками») заборгованість відсутня.

Податковий орган, з позицією якого погодився суд першої інстанції вважав, що отримання паливно-мастильних матеріалів від вказаних підприємств позивачем здійснювалось за довіреностями, про що зроблено відповідні записи у книзі реєстрації довіреностей. Оскільки, згідно журналу видачі довіреностей ТОВ "Престиж Ойл", копія якого міститься у матеріалах справи, у графі «найменування постачальників» зазначались, зокрема, ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Солара-М», а в товарно-транспортних та залізничних накладних у графі «вантажовідправник» зазначені вказані підприємства, а у графі «вантажоотримувач» - ТОВ «Престиж Ойл», то податковий орган, з яким погодився і суд першої інстанції, дійшов висновку, що вказане підтверджує той факт, що посадові особи позивача, яким видавались довіреності, отримували матеріальні цінності саме від зазначених суб'єктів господарювання, які, у свою чергу, є постачальниками нафтопродуктів.

З такими висновками податкового органу та суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Не можна визнати слушними доводи податкового органу про безоплатний характер операцій з поставки ПММ від ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Солара-М» позивачу, оскільки відсутній сам факт поставки між цими контрагентами. Адже, відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Слід зауважити, що складовими елементами зобов"язання з поставки товару є відвантаження такого товару контрагенту та оплата останнім поставленого товару, позаяк відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В даному разі, як вбачається з матеріалів справи, між вказаними підприємствами та позивачем існували інші договірні зобов"язання, які не є зобов"язанням з поставки нафтопродуктів.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції протягом періоду, що перевірявся, єдиним постачальником нафтопродуктів для позивача був ТОВ "Вест-Траст". Відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів №133-2009/ІІ від 19.03.2009 року (т.1 а.с.73-74) між ТОВ "Вест-Траст" (постачальник) та ТОВ "Престиж Ойл" (покупець) постачальник зобов"язується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно специфікацій, які є невід"ємною частиною цього договору, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар за визначену специфікацією грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору). Умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт» або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів (пункт 2.3 статті 2 договору). Крім того, між вказаними контрагентами до договору поставки нафтопродуктів №133-2009/ІІ від 19.03.2009 року було укладено додаткові угоди, в яких визначено види товару, що поставляється, одиниці виміру, кількість та ціну (т.1 а.с.126-165).

На виконання умов договору, ТОВ "Вест-Траст" виписало ТОВ "Престиж Ойл" видаткові та податкові накладні, про що зазначено на 13 аркуші акту перевірки (т.1 а.с.26) та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.203-205; т.2 а.с.1-18). В свою чергу, ТОВ "Престиж Ойл" розрахувалося з ТОВ "Вест-Траст" за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Визначення терміну «поставка товарів» наведене у абзаці 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно положень якого (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до частини 4 статті 265 Господарського кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Як зазначалося вище, у договорах, укладених позивачем з ТОВ "Вест-Траст", сторони узгодили, що поставка товару здійснюється згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000, а зокрема, EXW.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (редакція 2000 року) визначено, що термін «франко-завод»(EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 16.03.2009року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) ТОВ "Престиж-Ойл" (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №1603/09-7, за умовами якого Зберігач зобов"язується зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх останньому у схоронності за першою вимогою. Відповідно до п.1.2. Договору, Зберігач має право здійснювати відпуск товарів зі складів третіх осіб, які перебувають в договірних відносинах зі Сторонами договору.

Крім того, 30.04.2009року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Замовник) та ТОВ "Престиж Ойл" (Виконавець) було укладено договір №3004/09-3, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику в користування ємності для нафтопродуктів та інших товаро-матеріальних цінностей, а також здійснює відпуск і відвантаження нафтопродуктів. За умовами цього Договору Замовник не є власником отриманих нафтопродуктів та інших цінностей.

18.05.2009 року між Державним територіально-галузевим об"днанням "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Престиж Ойл" було укладено договір №ПЗ/ДН/09-54/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом цього договору є надання Залізницею "Вантажовласнику" послуг з перевезення вантажів та розрахунки за ці послуги.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно правил оформлення перевізних документів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №4560 "Про затвердження бланків перевізних документів".

Залізнична накладна є складовою частиною перевізних документів, до яких, крім останньої входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція приймання вантажу. Залізнична накладна є обов"язковою двосторонньою письмовою формою угоди між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

З акту перевірки від 28.04.2010 року слідує (аркуш акту 6-7), що податковому органу для перевірки надавався пакет документів на отримання ПММ залізничним транспортом, та актом підтверджено, що отримання ПММ ТОВ "Престиж Ойл" від відправників залізницею підтверджується отриманими послугами залізниці від Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця".

Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем ВАТ "Дніпронафтопродукт" не є постачальником, позаяк він не є власником тих ПММ, які відпустив позивачу, витрати з оплати послуги залізниці щодо доставки до місця зберігання ПММ поніс позивач, а відтак висновки податкового органу щодо безоплатного одержання ТОВ "Престиж Ойл" нафтопродуктів від ВАТ "Дніпронафтопродукт" є безпідставними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу також на те, що обставини щодо зберігання нафтопродуктів ВАТ"Дніпронафтопродукт" підтверджуються наявними у справі листами вказаного підприємства (т.2 а.с.а.с.127,204), а також листами ТОВ "Вест-траст" (т.2 а.с.а.с.128-133).

Слід також зазначити, що висновки податкового органу щодо безоплатного одержання нафтопродуктів позивачем від ВАТ "Нафтоперереробний комплекс "Галичина", ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", ЗАТ "ТД "Укртатнафта" є помилковими, з огляду на те, що вказані підприємства нафтопродукти передавали на зберігання ВАТ "Дніпронафтопродукт", що підтверджується позабалансовим рахунком 02, зазначеними вище листами останнього. При цьому в ході проведення перевірки податковим органом будь-яких запитів до вказаних підприємств щодо правовідносин з позивачем не направлялось, зустрічні перевірки щодо взаємовідносин цих підприємств з ТОВ "Престиж Ойл" не проводилось.

Щодо висновків відповідача щодо того, що одержане від ВАТ "Нафтоперереробний комплекс "Галичина", ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", ЗАТ "ТД "Укртатнафта" пальне зберігалось позивачем в тих самих резервуарах, що і власне, а відтак, не є таким, що передано позивачу на зберігання, суперечить приписам ст.941 ЦК України, відповідно до якої зберігач за згодою поклажодавця має право змішувати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного, бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики., Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008р. №8015496 (надалі Інструкція), відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформляється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках, з яких :

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику . При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства ( п. 7.5.7. Інструкції).

Відповідно до п.5.1.1 зазначеного нормативного акту, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

З метою скорочення витрат на транспортування нафтопродуктів, позивачем було укладено відповідні договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом з підприємствами -перевізниками.

Так, 25.03.2009 року між філією № 18 «Житомирська» ТОВ «НК Альфа-Нафта» (Перевізник) та ТОВ «Престиж Ойл» (Замовник) було укладено договір № 53/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом,(т.1 а.с.81-82) згідно з яким Перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором.

01.04.2009 року між ТОВ «Престиж Ойл» (Відправник) та ТОВ «Солара-М» (Перевізник) було укладено договір №С/09-13 перевезення вантажів (т1 а.с.77-78) відповідно до якого Перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж згідно з транспортною накладною з місця відправлення, яким є склади, в тому числі орендовані, до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Відправник зобов'язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі

02.04.2009 року між ТОВ «АЙЛЕНД ОІЛ» (Перевізник) та ТОВ «Престиж Ойл» (Замовник) було укладено договір № 0204-2/09А перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник зобов'язується приймати, а Замовник надавати для перевезення вантажі в обсязі й порядку, установленому умовами даного Договору.

Сторонами узгодили всі істотні умови договору відповідно ст.ст. 6, 626-628. 638 ЦК України та ст.ст. 180,181 ГК України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про безоплатність отримання ТОВ "Престиж Ойл" нафтопродуктів на загальну суму 102402861 грн. від ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Солара-М», оскільки в товарно-транспорних накладних у графі "вантажовідправник" зазначено вказані контрагенти, а у графі "вантажоотримувач" ТОВ "Престиж Ойл" є безпідставними.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, "вантажовідправник" - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, а "вантажоодержувач" - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

З огляду на викладене, терміни "вантажовідправник" та "продавець" не є тотожними, а тому суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку, що в даному випадку ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Солара-М», безоплатно передали позивачу нафтопродукти.

Що стосується висновків податкового органу та суду першої інстанції щодо засвідчення сертифікатів відповідності та паспортів на бензин печатками перерахованих вище контрагентів не свідчить про те, що саме вказані суб"єкти господарювання виступали в особі продавця нафтопродуктів.

Відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 04.07.2007 року за №762/14029, паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативним документам. Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

За змістом п.5.6 Інструкції, паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

З огляду на викладене, відсутність у вантажоотримувача сертифікату відповідності, завіреного мокрою печаткою власника вантажу не є підставою для визнання правочину недійсним (нікчемним). Крім того, Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, міністерства транспорту та зв"язку, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 02.09.2008 року за №8015496 не передбачає обов"язку вантажовідправника надати вантажоотримувачу сертифікат відповідності, завірений мокрою печаткою власника вантажу.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність у позивача паспортів та сертифікатів якості придбаного пального, листів-заявок на відвантаження, а також карток складського обліку не є тими первинними документами, що можуть підтверджувати і фіксувати факт здійснення господарських операцій позивачем, оскільки вказані документи стосуються якості товару, його руху та відносяться безпосередньо до господарських взаємовідносин між сторонами договору; надання їх під час перевірки не вимагається.

Не погоджується колегія суддів також і з висновками податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту упродовж періоду, що перевірявся, в сумі 18378049 грн. по придбанню нафтопродуктів від ТОВ "Вест-Траст" по угоді, яка має ознаку нікчемності та прийняття відповідачем у з"язку з цим податкового повідомлення-рішення №0001272301.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав, які передбачають не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, зазначений Закон не містить.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як встановлено судом, з огляду на викладені вище обставини справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ "Вест -Траст" був зареєстрованим органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, а отже мав право складати податкові накладні. Матеріалами перевірок підтверджено, та не заперечується ДПІ, що на момент здійснення перевірок податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Вест -Траст" підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Також слід зазначити, що згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку,

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Престиж Ойл" та ТОВ "Вест-Траст" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

ДПІ в м. Житомирі не надано належних та допустимих доказів щодо «безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, а тому такий висновок є припущенням.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Вест-Траст" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а придбання паливно-мастильних матеріалів пов`язана з господарською діяльністю позивача.

Крім того колегія суддів звертає увагу і на той факт, що відносно посадових осіб ТОВ "Престиж Ойл" за наслідками проведених перевірок було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.212 КК України відповідно до постанови старшого оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у м.Житомирі від 05 березня 2010 року в зв"язку з відсутністю в їх діях складу злочину (ст.6 п.2 КПК України) (т.2 а.с.136-138). У зв"язку з проведення перевірки, працівниками податкової міліції вилучалися первинні бухгалтерські документи у ТОВ "Престиж Ойл", однак порушень податкового законодавства не було встановлено, про що свідчить зазначена постанова.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права припри дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасування з постановленням нової про задоволення позову в повному обсязі

Керуючись ст.ст.160,195,198,202,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2011 р. в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі та в частині часткового задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000462301/3 від 13.08.2010р. скасувати, прийнявши в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі за №0000462301/3 , №0001262301/3, №000127301/3 від 13.08.2010 року .

Врешті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" вул.Київське шосе, 4/2,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі пл. Перемоги,2,м.Житомир,10014