Постанова № 27661864, 09.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"09" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/4732/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю

позивача: ОСОБА_3, представника позивача:ОСОБА_4,

від відповідача: Мартинович Н.І.,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області та ОСОБА_6 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_7, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2009 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненській області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. 28 січня 2010 року позивач уточнила позовні вимоги. Позивач просила скасувати Наказ №65-0 від 10 червня 2008 року про звільнення ОСОБА_3, поновити її на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2008 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

На обгрунтування позову зазначала, що працювала на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі.

На підставі листа-інформація відділу боротьби із корупцією в органах державної податкової служби ДПА в Рівненській області про порушення прокуратурою Рівненського району 26 травня 2008 року кримінальної справи відносно позивачки за ч. 2 ст. 364 КК України, який надійшов за місцем роботи позивачки 10 червня 2008 року, начальником Державної податкової інспекції в Рівненському районі ОСОБА_8 був виданий Наказ №365-0 про звільнення із займаної посади ОСОБА_3 після закриття листка з тимчасової непрацездатності за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України. Підставою для формулювання причин звільнення позивача із займаної посади був Акт-протокол службового розслідування, розпорядження ДПА в Рівненській області від 15.04.2008 року №44-р.

В подальшому постанову прокурора Рівненського району від 26.05.2008 року про порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за ч. 2 ст. 364 КК України було скасовано постановою Рівненського районного суду від 19.06.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2008 року. А 08 серпня 2008 року за аналогічними, на думку позивача, фактами, що були викладені у скасованій судом постанові прокурора від 25 травня 2008 року, прокурор Рівненського району порушив кримінальну справу №66\53-08 за фактом службової недбалості службових осіб ДПІ у Рівненському районі, за ч. 2 ст. 367 КК України.

11 серпня 2008 року після закриття листка непрацездатності позивач була звільнена із займаної посади, їй було доведено Наказ про звільнення та вручено трудову книжку.

18 лютого 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області постановив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_3 за висунутим їй обвинуваченням за ч. 2 ст. 367 КК України, через відсутність у її діях складу злочину. А 28 квітня 2009 року даний вирок набрав законної сили, після перегляду в порядку апеляційного провадження.

Позивач вважає, що зазначені факти свідчать про те, що її незаконно звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, а саме за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Вважає, що при її звільненні начальником ДПІ у Рівненському районі не дотримано вимог ст.ст.148, 149 КЗпПУ, а також те, що позивача звільнено з посади за виконання обов'язків, не покладених на неї трудовим договором, оскільки її трудові обов'язки визначались Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Рівненському районі і обмежувались завданнями, встановленими цим Положенням.

Крім того позивач заявляє позовну вимогу про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку вона оцінює у 100000 грн., і яка полягає у завданні відповідачем фізичних та моральних страждань, що призвели до погіршення стану здоров"я позивача, про що свідчать листки непрацездатності. Зазначає, що для відновлення нормального психологічного та психічного стану здоров'я позивача, а також для відновлення здорової атмосфери у сім'ї знадобиться затратити ще чимало зусиль, часу та коштів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ начальника Державної податкової інспекції у Рівненському районі №65-0 від 10.06.2008 року про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності. Поновив ОСОБА_3 на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності Державної податкової інспекції у Рівненському районі з 11.08.2008 року. Зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один рік, з урахуванням податків та обов'язкових платежів. Також суд допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2008 року до дня поновлення на роботі (понад один рік) та моральної шкоди в розмірі 100000,00грн. суд першої інстанції відмовив.

З постановою суду першої інстанції позивач та відповідач не погодились, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо терміну вимушеного прогулу, який підлягає оплаті за рахунок відповідача та відповідно до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100, мав включити в розрахунок середньої заробітної плати усі виплати, без виключення сум відрахувань на податки. Також позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ДПІ у Рівненському районі не дотримано вимог ст.ст.148, 149 КЗпПУ, а також те, що позивача звільнено з посади за виконання обов'язків, не покладених на неї трудовим договором та що її трудові обов'язки визначались Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Рівненському районі та обмежувались завданнями, встановленими Положенням.

З посиланням на ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України та ст. 233 КЗпП України, відповідач також зазначає, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, її представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 працювала на посаді завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі.

10 червня 2008 року із відділу боротьби із корупцією в органах державної податкової служби ДПА в Рівненській області за місцем роботи позивача надійшов лист-інформація, що прокуратурою Рівненського району за результатами перевірки службової діяльності ОСОБА_3 26 травня 2008 року відносно останньої порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 364 КК України.

Розпорядженням начальника ДПА в Рівненській області від 15 квітня 2008 року №44-р начальника ДПІ у Рівненському районі ОСОБА_8 зобов'язано провести службове розслідування відносно посадових осіб, що здійснювали перевірку ТОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД", склали акт перевірки №23/23-141/33683247 від 20.02.2007 року, в частині неналежного виконання службових обов'язків та в межах службового розслідування розглянути питання щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД".

В свою чергу начальником ДПІ в Рівненському районі ОСОБА_8 07.06.2008 року за №19-р винесено Розпорядження про проведення службового розслідування відносно посадових осіб ДПІ у Рівненському районі, що здійснювали документальну перевірку ТОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" в частині неналежного виконання службових обов'язків (перевіряючий: завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ОСОБА_3.). Зазначеним наказом сформовано склад комісії, а також надано вказівки щодо проведення службового розслідування.

Вказаною комісією 10 червня 2008року складено Акт-протокол про результати проведеного службового розслідування стосовно посадових осіб сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, які не забезпечили проведення якісної перевірки ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД". З акта слідує, що комісія дійшла висновку про наявність порушень при проведенні, оформленні та реалізації документальної перевірки ТОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" та що завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи те, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні, питання про застосування дисциплінарного стягнення належить розглянути після виходу її на роботу.

10 червня 2008 року начальником податкової інспекції ОСОБА_8 був вданий Наказ №65-0 про звільнення із займаної посади ОСОБА_3 після закриття листка по тимчасовій непрацездатності за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, підставою для формулювання причин звільнення позивача з займаної посади був Акт-протокол службового розслідування (Т.1, а.с.12-13) та розпорядження ДПА в Рівненській області від 15.04.2008 року №44-р. (Т.1, а.с.209-211).

11 серпня 2008 року Наказом начальника Державної податкової інспекції у Рівненському районі №65-0 ОСОБА_3 звільнено після закриття листка по тимчасовій непрацездатності з займаної посади завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Рівненському районі за допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України. В той же день позивач отримала трудову книжку, ознайомилась з наказом про її звільнення та отримала копію даного наказу (Т.1, а.с.116).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 11 серпня 2008 р. про звільнення позивачки з обійманої посади, виданий на підставі п.1 ст.41 КЗпПУ, а саме у зв'язку з учиненням позивачкою грубого порушення трудових обов'язків, є незаконним, оскільки нею не було допущено порушення покладених на неї трудових обов'язків, позаяк її трудові обов'язки визначались Положенням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності ДПІ у Рівненському районі та обмежувались завданнями, встановленими цим Положенням. Щодо посилань відповідача на ту обставину, що позивач пропустила передбачений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний строк позивач пропустила з поважних причин та поновив його.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з огляду на таке.

Так, правовий статус позивача, у тому числі підстави припинення служби, врегульовані Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про державну службу".

Зі змісту частини 1 статті 30 Закону "Про державну службу" вбачається, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України, та спеціальними, передбаченими у цій нормі права.

Позивача звільнено з публічної служби за загальними правилами, відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Зазначеною нормою встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Аналізуючи зміст п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", можна дійти висновку, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, судам необхідно з'ясовувати, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків, перевіривши коло цих обов'язків та визначивши, які саме обов'язки з їх числа порушено працівником; у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом ч. 2 п. 27 указаної постанови, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як слідує з матеріалів справи, 20 лютого 2007 року завідувачем сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності ОСОБА_3 та головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_9 була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" за період з 04 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року про що складено акт №23\23-141\33683247. Позивач в ході перевірки встановила порушення платника податку, що полягало в заниженні податку на додану вартість на суму 25180,00 грн., в тому числі : за травень 2006 року - на 3260 грн., за липень 2006 року - на 21920 грн. (Т.1 а.с 39-46). Як слідує з листа начальника відділу по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА в Рівненській області від 17.04.2008 року №7418/27-13 (Т.1, а.с. 209-211) вказаною перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду або договори, первинні та інші документи, які визнані судом недійсними, зокрема щодо контрагентів ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" - ПП "Фомансе", щодо якого рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 29.09.2006 року установчі документи, свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними з моменту реєстрації, та щодо взаємовідносин із ПП "Форс-Тен-Комплект", свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано податковим органом 26.09.2007 року. На підставі вказаного листа та Розпорядження начальника ДПА в Рівненській області від 15 квітня 2008 року №44-р начальником ДПІ в Рівненському районі було призначено повторну перевірку платника податку ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" та службове розслідування.

Саме висновки, викладені в листі №7418/27-13 від 17.04.2008 року, та акт позапланової документальної перевірки ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.08.05р. по 30.09.06р. по господарських взаємовідносинах із ПП "Фомансе" та ПП "Форс-Тен-Комплект" від 08 травня 2008 року №328\49\23-141\33683247 покладено в основу Акту-протоколу про результати проведеного службового розслідування від 10.06.2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що посадові обов'язки позивача визначались Положеням про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Рівненському районі (далі Положення). При цьому зазначає, що вказаним Положенням вони не обмежувались.

Зі змісту Положенням слідує, що сектор очолює завідувач сектором, який призначається і звільняється наказом начальника ДПІ у Рівненському районі за погодженням начальника відповідного відділу ДПА в Рівненській області. Завідувач сектором організовує і скеровує роботу сектору. Несе персональну відповідальність за виконання покладених на сектор завдань і обов'язків. Організовує роботу. Постійно здійснює контроль за якісним і своєчасним виконанням покладених на них функцій, а також інші функції.

Так, п. ІІ.1 встановлено, що основне завдання сектору полягає в організації та проведенні документальних перевірок банківських та небанківських фінансових установ згідно Національного плану проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, здійсненню контролю за дотриманням вимог законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування нерезидентів, в забезпеченні своєчасного та повного надходження до бюджету донарахованих сум фінансових санкцій та інших платежів до бюджету.

В пункті 1.33.16 пункту 1.33. функція "Документальна перевірка платників податків" Положення передбачений обов'язок проведення робіт із виявленням сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Проаналізувавши вищезазначені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач в ході проведення перевірки дійсно не вжила заходів щодо виявлення взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду або договорів, первинних та інших документів, які визнані судом недійсними, зокрема щодо контрагента ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" - ПП "Фомансе".

Що ж стосується ПП "Форс-Тен-Комплект", то рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ було прийнято податковим органом 26.09.2007 року, тобто після проведення позивачем перевірки ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" та підписання акту від 20.02.2007 р. №23/23-141/33683247 і підстав вважати сумнівними операції з цим контрагентом у перевіряючих ( в тому числі у позивача) на момент проведення перевірки не було.

Проте, відповідачем не надано як суду першої так і суду апеляційної інстанції будь-яких доказів щодо визнання судом недійсними договорів, укладених ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" з ПП "Фомансе" в період до 29.09.2006 року до ухвалення судом рішення про визнання недійсними установчих та інших документів ПП "Фомансе" з моменту реєстрації, щодо порушення кримінальних справ відносно посадових осіб контрагента, та будь-яких доказів щодо безтоварності операцій між ПП "Фомансе" та ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД".

З огляду на наявні у справі документи про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_3 та наслідки їх розгляду судами різних інстанцій, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній умисел на вчинення порушення трудових обов"язків при проведенні перевірки. Будь-яких інших доказів щодо того, що при проведенні перевірки позивач як державний службовець діяла не сумлінно відповідач суду не надав.

Крім того слід зазначити, що відповідачем при проведенні службового розслідування та прийнятті наказу про звільнення чітко не вказано в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, коли вчинено та коли виявлено цей проступок.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання чи могло таке порушення бути причиною для звільнення, чи додержані передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпПУ правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів вважає, що відповідач виніс наказ про звільнення позивача після спливу шести місяців з часу вчинення порушення (акт перевірки складено та підписано ОСОБА_3 20.02.2007р., наказ про звільнення відповідачем видано 10.06.2008 р.) тим самим порушив приписи ч.2 ст. 148 КЗпП України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який може бути підставою для припинення дії трудового договору та звільнення позивача з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України, а також відповідачем порушено строк накладення дисциплінарного стягнення, у зв'язку із чим звільнення позивача не може бути законним.

Тому за наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що наказ про звільнення позивача не може бути визнаний законним.

Разом з тим колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом першої інстанції, що відповідачем зазначається про порушення позивачем строку для звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 передбачено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України, яка була чинна на момент виникнення спірих правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.3 ст.100 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) позовні заяви повинні прийматись до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.

Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду 27.07.2009 року, наказ про звільнення та трудову книжку їй вручено 11.08.2008 року. Отже, про порушення свого права позивач дізналась 11 серпня 2008 року і на момент звернення до суду пропустила визначені Законом строки звернення з позовом.

Посилання позивача на те, що відносно неї було порушено кримінальні справи, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в наказі про звільнення посилання на наявність порушеної кримінальної справи, як на підставу звільнення - відсутні, в ході розслідування кримінальних справ та їх розгляду судами різних інстанцій запобіжний захід у вигляді взяття під варту відносно позивача не обирався, доказів щодо наявності інших обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі, остання не представила.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про пропуск позивачем строку для звернення з позовними вимогами про поновлення її на займаній посаді, що є підставою для відмови в задоволенні позову та відсутності у зв"язку з цим підстав для задоволення решти позовних вимог.

Відповідно до статті 202 КАС України Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків суду, які призвели до неправильного вирішення справи по суті, у звязку з чим вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області задовольнити задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" січня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023