Ухвала суду № 27654501, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/6472/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1870/6472/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту - позивач, УПФУ в м. Сумах) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1.), в якому просило суд стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах заборгованість в сумі 170 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач як платник страхових внесків всупереч вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не подав у передбачений законом строк звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік. На підставі п.4 ч.11 ст.25 вказаного Закону до відповідача рішенням №2126 від 18.05.2012 застосована фінансова санкція в сумі 170,00 грн., яка залишається несплаченою.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1870/6472/12 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (40024, м. Сума, вул. Харківська, 35, п/р 37194076001827 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 37429970) заборгованість в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1870/6472/12 та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.2 ст.3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування, п.3 ст.15, п.1 ст.58, абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" абз.7 п.2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого позивач, яка працювала на фіксованому податку, була звільнена від додаткових доплат до ПФУ і виключно в добровільному порядку мала їх сплачувати. Вважає, що оскільки у 2011 році не мала доходу, який підлягав обкладенню податком на доходи з фізичних осіб, найманих працівників, була звільнена від щорічних подань звітності до Пенсійного фонду. Зазначає, що здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та є платником єдиного податку, а відтак, звільнена від сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Наполягає на тому, що не є платником страхових внесків, оскільки нею до органів Пенсійного фонду України не подавалась відповідна заява про реєстрацію її як страхувальника. Крім того, з посиланням на ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вказує, що з 06.08.2011 року фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами ПФУ суми фінансових санкцій, та не сплачених фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню. Про це, на думку апелянта, зазначено і в Податковому кодексі України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (і.н.НОМЕР_1) та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в УПФУ в м. Сумах, що вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується витягом з реєстру страхувальників ДРСС (а.с.4).

До відповідача за неподання звітності за 2011 рік на підставі акту про неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 18.05.2012 року рішенням № 2126 від 18.05.2012р. (а.с.5) була застосована штрафна санкція в розмірі 170 грн. Вказане рішення відповідачем отримано 25.05.2012 року особисто (зв.бік а.с.5), у встановлені законодавством строки не оскаржене, штрафна санкція залишена не сплаченою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, а також з того, що відповідачем не надано жодних доказів погашення боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку встановлено підрозділом 8 Податкового кодексу України.

Встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням серед іншого того, що нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (п.2 підрозділу 8 ПК України).

З 1 січня 2011 року набирає чинності Закон України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Положеннями ч. 5 ст. 8 Закону 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010, № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).

Згідно з п. 3.1 Порядку страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3 - 3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом (п.3.2. Порядку).

Приписами п.4 ч. 11 ст. 25 Закону 2464-VI встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів встановлено, що рішенням № 2126 від 18.05.2012р. до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 170 грн. за неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, яке в судовому порядку не оскаржене і є чинним.

Доказів, які б підтверджували подання позивачем звіту за 2011 рік, не надано до суду ані першої, ані апеляційної інстанції.

Відповідач не заперечує проти того, що вказаний звіт ним до органів Пенсійного фонду не подавався, штраф у добровільному порядку не сплачувався.

Зазначена заборгованість, також, підтверджується розрахунком позовних вимог (а.с.3).

Згідно абз.2 ч.14 ст.25 Закону № 2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (ст.15 Закону № 2464-VI).

Беручи до уваги, що заборгованість зі сплати фінансових санкцій відповідачем не сплачена, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 170,00 грн.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 07.07.2011р., яка діє з 06.08.2011 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані норми не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст..205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1870/6472/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.