Ухвала суду № 27650676, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2366/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства»(Підприємство або позивач) до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі ОДПІ або відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2012 року Підприємство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, у якому просило суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072200 від 11.04.2012 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що акти перевірки, складені відповідно до кримінально-процесуального закону, не є документами податкового органу і не можуть бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки згідно чинного законодавства повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведена позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області підполковника податкової міліції Чуприни В.М. по кримінальній справі № 902/224, за результатами якої складено акт № 399/23-31818672 від 08.04.2011 року (далі Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

-підпункту 4.1.6 пункту 4.1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.4, 8.З.5, 8.3.6 пункту 8.3, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпунктів 11.3.1, 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 235 084 грн. 00 коп.

-пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 199 571 грн. 00 коп. та його завищення в сумі 114 119 грн. 00 коп.

Крім цього, постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.09.2011 року по кримінальній справі № 1-224/11 про обвинувачення ОСОБА_5, начальника Підприємства, звільнено від кримінальної відповідальності за злочин передбачений частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України на підставі пункту «г»статті 1 та статті 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року та провадження по справі закрито. Дана постанова Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.09.2011 року набрала законної сили.

Зазначеним судовим рішенням встановлено: Підприємство в особі ОСОБА_5 протягом 2007-2009 років згідно укладених договорів здійснювало придбання робіт та послуг на створених ним дочірніх підприємствах. При цьому ОСОБА_5, як начальник Підприємства, особисто здійснював контроль за господарською діяльністю цих дочірніх підприємств і відповідно до статутних документів дочірніх підприємствах фактично особисто розпоряджався їх товарно-матеріальними цінностями та грошовими коштами.

Обсяги виконаних дочірніми підприємствами згідно укладених з позивачем робіт фіксувались у щомісячних актах виконаних робіт, які складались і підписувались керівниками дочірніх підприємств, а з боку позивача підписувались особисто ОСОБА_5, або з його відома особою, що його заміняла. При цьому ОСОБА_5, який достовірно знав, що в дочірніх підприємствах немає в користуванні та на праві власності ніяких автотранспортних засобів, особисто видавав паливно-мастильні матеріали належні дочірнім підприємствам для заправки автомобілів Підприємства, а також шляхові листи які, як підстава для списання паливно-мастильних матеріалів, також виписувались від імені позивача.

Після цього, за вказівкою та з відома ОСОБА_5, в акти виконаних робіт службовими особами дочірніх підприємств безпідставно, без наявних на цих підприємствах передбачених законодавством документів на списання використаних паливно-мастильних матеріалів та запасних частин, включено їх вартість в помісячні акти виконаних робіт, які виконувались на замовлення Підприємства протягом 2007-2009 років.

Зазначені помісячні акти виконаних робіт після підписання ОСОБА_5 проведені по бухгалтерському та податковому обліку Підприємства, в результаті чого за 2007-2009 рік на суму незаконно включеної до них вартості паливно-мастильних матеріалів та запасних частин підприємством було завищено валові витрати в сумі 708 953 грн., що призвело до ненадходження до бюджету податку на прибуток на загальну суму 235 084 грн. 00 коп., та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за 2007-2009 роки, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 85 452 грн., що в свою чергу є порушенням Податкового законодавства.

На підставі акту перевірки, ОДПІ прийняла податкове повідомлення рішення №0000072200 від 11.04.2012 року, яким стягується з Підприємства суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 43 208 грн. 75 коп., в т.ч. 34 567грн. 00 коп. за основним платежем та 8 641 грн. 75 коп. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято на підставі та в межах чинного законодавства, оскільки Податковим кодексом чітко передбачено обов'язок відповідача винести податкове повідомлення-рішення про донарахування несплаченого до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, що було встановлено судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у підпункті 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до законодавства та скасуванню не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.